- •Українська мова Вступ
- •Поняття літературної мови
- •2. Розділи мовознавства
- •Стилі літературної мови
- •3.1. Науковий стиль
- •3. 2. Офіційно-діловий стиль
- •3.3. Публіцистичний стиль
- •3. 4. Художній стиль
- •3.5. Розмовний стиль
- •3. 6. Конфесійний стиль
- •Лексикологія
- •4.1.2. Прямі і переносні значення слів
- •4.3. Загальновживані і не загальновживані слова
- •5. Фразеологія
- •6. Лексикографія
- •Лексико-фразеологічний аналіз слова
- •Ділові папери
- •Стандарти оформлення документів
- •Інформаційні документи та службові листи.
- •Звернення
- •Скарга/ пропозиція
- •Автобіографія
- •Автобіографія
- •Характеристика
- •Ім’я, прізвище, по батькові (піб)
- •Граматика української мови
- •Вступ: морфологія та предмет її вивчення
- •I Іменник
- •1.2. Розряди за значенням:
- •3.3. Відмінки іменників
- •Закінчення іменників 2-ої відміни ч.Р. В .Р.В. Однини: -а, -я чи –у, -ю?
- •Власні назви населених пунктів: Києва, Харкова, Лондона, Обухова.
- •Творення і правопис імен по батькові
- •II Прикметник
- •2.2. Розряди прикметника за значенням
- •2.2. Відносні
- •2.3. Присвійні
- •2.4. Морфологічні ознаки прикметника
- •Рід та число прикметника
- •Відмінювання прикметників
- •Перехід прикметників в іменники
- •Морфологічний розбір прикметників
- •III Числівник
- •Відмінкові форми числівників
- •Зв'язок числівників з іменниками
- •Морфологічний розбір числівників
- •4. 2. Морфологічні ознаки займенника:
- •Морфологічний розбір займенників
- •V Дієслово
- •5.3. Морфологічні ознаки дієслова
- •Морфологічний розбір дієслів
- •Дієприкметник
- •2. Розряди дієприкметника за значенням
- •3. Морфологічні ознаки дієприкметника
- •Морфологічний розбір дієприкметників
- •Дієприслівник
- •Морфологічний розбір дієприслівників
- •VI Прислівник
- •1. Синтаксичні ознаки
- •Морфологічний розбір прислівників
- •Службові частини мови
- •VII Прийменник
- •1. Синтаксична роль
- •2. Первинні та вторинні прийменники
- •3. Прості, складні і складені прийменники
- •4. Морфологічні ознаки
- •Морфологічний розбір прийменників
- •VIII Сполучник
- •Морфологічний розбір сполучників
- •IX Частка
- •1. Синтаксична роль частки
- •2. Розряди часток за значенням
- •3. Морфологічні ознаки частки
- •Морфологічний розбір часток
- •X Вигук
- •1. Синтаксична роль вигука
- •3. Розряди вигуків за значенням
- •Морфологічний розбір вигуків
- •Пунктуація
- •Кома у складному реченні
- •Основні правила переносу
- •Синтаксис Речення
- •Будова речення
- •2.2. Логічний наголос
- •Другорядні члени речення
- •5. Односкладне речення
- •7.1. Речення з однорідними членами.
- •7.2. Речення з відокремленими членами
- •8. Речення із звертанням
- •9. Речення зі вставними і вставленими компонентами
- •Синтаксичний розбір простого речення
- •Складне речення
- •2. Безсполучникове складне речення
- •З однорідними (однотипними):
- •З неоднорідними (різнотипними) частинами:
- •Синтаксичний розбір складного речення
Лексико-фразеологічний аналіз слова
Записати слово.
Вказати або знайти його тлумачення за словником.
Вказати, це первинне (пряме) його лексичне значення чи вторинне.
Якщо значення переносне, то визначити вид перенесення.
Дібрати синоніми до слова і довести доречність (чи недоречність) заміни аналізованого слова дібраним синонімом.
Перевірити, чи можливі лексичні або контекстуальні антоніми до аналізованого слова.
Змінити слово за всіма можливими ознаками (рід, число, відмінок, особа, вид) і відшукати омонімічні йому слова, визначивши вид омонімів.
Встановити походження слова: запозичене воно чи ні (перевірити за словником іншомовних слів).
Вказати, яким є слово: загальновживаним, діалектним, професійним чи термінологічним.
Визначити, належить слово до активного словника, до застарілих слів чи до неологізмів.
Вказати: вільне, синтаксично обумовлене чи фразеологічно зв'язане значення аналізованого слова.
Якщо слово має фразеологічно зв'язане значення, то вказати тип фразеологізму.
Знайти стійкий вислів за фразеологічним словником і пояснити його значення та джерело.
Того дня відбулася тепла зустріч.
Всі ми часом співаємо дифірамби.
Ділові папери
Офіційно-діловий стиль – це мова ділових паперів: розпоряджень, постанов, програм, заяв, автобіографій, резолюцій, протоколів, указів, актів, законів, наказів, анкет, розписок тощо.
Основна функція офіційно-ділового стилю – інформативна (повідомлення).
Сфера вживання ділового стилю зумовлює його жанрову розгалуженість. Більшість жанрів ділового мовлення відображає соціальне спілкування. Функція офіційно-ділового стилю полягає в тому, що він надає висловлюванню характер документа, а відображеним у ньому різним сторонам людських стосунків – офіційно-ділового забарвлення.
ОДС слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Основне призначення – регулювати ділові стосунки в зазначених вище сферах та обслуговувати громадські потреби людей у типових ситуаціях. ОДС має такі підстилі:
законодавчий (юридичний)
дипломатичний
адміністративно-канцелярський.
Специфіка ОДС полягає в певних стильових рисах: нейтральний тон викладу змісту; точність та ясність повинні поєднуватися з лаконічністю й стислістю, документальність, наявність усталених одноманітних мовних зворотів, сувора регламентація тексту.
Стандарти оформлення документів
Державні стандарти разом із чинним правописом є нормою для розробників нормативних документів усіх видів та рівнів приймання. В Україні нині чинний ДСТУ 4163 – 2003. «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів».
Документ – основний вид офіційно-ділового стилю. Документ – це зафіксована на матеріальному носієві інформація з реквізитами, які дозволяють її ідентифікувати. Носій – це матеріальний об’єкт, що використовується для закріплення та зберігання на ньому мовної, звукової чи зображувальної інформації. Разом із папером зараз широко використовується такі носії: магнітні стрічки, диски, дискети та ін., які дозволяють використовувати для документування технічні й автоматизовані засоби. Документування – регламентований процес запису інформації на папері чи іншому носії, який забезпечує її юридичну силу.
Найважливішою класифікаційною ознакою документа є його зміст. Відповідно до цього документи класифікуються:
за найменуванням (заява, лист, телеграма, довідка),
за походженням (службові, особисті),
за місцем виникнення (внутрішні, зовнішні),
за призначенням (щодо особового складу, кадрові, довідково-інформаційні),
за напрямом (вхідні, вихідні),
за формою (стандартні, індивідуальні),
за терміном виконання (звичайні, безстрокові, термінові, дуже термінові),
за ступенем гласності (для загального користування, службового, таємні),
за стадіями створення (оригінал, дублікат),
за складністю (прості, складні)
за терміном зберігання (тимчасового до 10 р., тривалого понад 10р., постійного зберігання),
за технікою відтворення (рукописні, відтворені механічним способом),
за носієм інформації (на папері, диску, фотоплівці, перфострічці, дискеті).
Основні реквізити документа Кожний документ складається з окремих елементів – реквізитів.
Розрізняються постійні – реквізити друкуються під час виготовлення бланка, змінні – фіксуються на бланку в процесі заповнення. Аркуш паперу з відтвореними на ньому реквізитами, що містять постійну інформацію, називається бланком. Є два види бланків: а)для листів; б)для інших документів. Текст – головний елемент документа. Він повинен бути чітким, коротким і не допускати різних тлумачень. Вимоги до складання й оформлення документа Документ має бути достовірним, переконливим, належним чином відредагованим і оформленим, містити конкретні й реальні пропозиції і вказівки. Обов’язковим є заголовок, чітка композиція, цілісність змісту, зв’язність викладу, структурна організація, завершеність.