§ 2. Організація нотаріату

Учинення нотаріальних дій покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). Державні нотаріуси в державних нотаріальних архівах мають обмежені повноваження щодо вчинення нотаріальних дій: вони лише видають дублікати й засвідчують правильність копій і виписок із документів, які зберігаються у справах цих архівів.

Ураховуючи факт відсутності українських нотаріусів за кордоном, а також у багатьох населених пунктах (селах, селищах), законодавець надає право вчиняти деякі нотаріальні дії іншим органам і посадовим особам, для яких нотаріальна діяльність не є основ­ною. Так, у населених пунктах, де немає нотаріусів, деякі нотаріальні дії вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування. За кордоном нотаріальні дії вчиняються українськими консульськими установами.

Цивільним кодексом України та згаданим Законом України право посвідчувати заповіти й довіреності, прирівняні до нотаріальних, надається певним посадовим особам — головним лікарям, командирам військових частин та ін.

До 1993 р. в Україні, як і в СРСР у цілому, існував тільки державний нотаріат.

У кожному районі, місті були створені державні нотаріальні контори, які утримували за рахунок Державного бюджету. За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси платять державне мито в розмірах, установлених чинним законодавством.

Згідно із Законом України «Про нотаріат» державні нотаріальні контори відкриваються й ліквідуються Міністерством юстиції України. Контроль за організацією нотаріату україни, перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства здійснюється Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Державна нотаріальна контора — це юридична особа, яку очолює завідуючий.

У 1993 р. із прийняттям цього Закону розпочалося реформування нотаріату в Україні. Законом було збережено державний нотаріат, поряд з яким запроваджувалася приватна нотаріальна діяльність, яку здійснюють самозайняті особи — приватні нотаріуси. За своєю сутністю це незалежна професійна діяльність, оскільки приватні нотаріуси діють за принципом самофінансування, самостійно забезпечують себе роботою, а також несуть повну матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду внаслідок своїх незаконних дій або недбалості.

Час засвідчив дієвість такої реформи, оскільки зріс престиж професії нотаріуса, підвищився рівень обслуговування фізичних та юридичних осіб, а також рівень довіри громадян до нотаріуса. Організація нотаріату знаходиться в стані реформування. Всі державні нотаріуси мають здійснювати нотаріальну діяльність на тих же умовах, що й приватні нотаріуси. При цьому слід уживати єдиний термін «нотаріус». Передбачається також створення органів нотаріального самоврядування (регіональні палати нотаріусів, Палата нотаріусів України), завданням яких є захист професійних інтересів нотаріусів, а також заходи їх заохочення і притягнення їх до професійної відповідальності. Таким чином, у ході реформування передбачено створити організаційно й економічно незалежний нотаріат за типом латинського.