§ 2. Статус адвоката України

2.1. Право на заняття адвокатською діяльністю. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про адвокатуру» особа, яка має намір займатися адвокатською діяльністю в Україні, повинна:

— мати вищу юридичну освіту, підтверджену дип­ломом України або відповідно до міжнародних договорів України диплом іншої країни;

— мати стаж роботи у сфері права не менше 2­х років;

— володіти українською мовою;

— скласти кваліфікаційні іспити;

— одержати в Україні свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю;

— прийняти Присягу адвоката України.

Адвокатом не може бути особа, яка має судимість. Він не має права працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, національної безпеки, державного управління.

За ст. 13 Закону цього для визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, й вирішення питань про дисциплінарну відповідальність адвокатів в Автономній Респуб­ліці Крим, областях, містах Києві й Севастополі утворюються строком на 3 роки ква­ліфікаційно­дис­циплінарні комісії адвокатури. Вони формуються відповідними органами місцевого самоврядування, тобто відповідними радами, і складаються з 2­х палат — атестаційної й дисциплінарної.

Атестаційна палата утворюється у складі 11 членів. До неї входять 4 адвокати, 4 судді і по одному представникові відповідно від Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської й Сева­стопольської міської ради, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського й Севастопольського міського управління юстиції, відділення Спілки адвокатів України. Ця палата:

— розглядає заяви осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю;

— допускає осіб або відмовляє їм у допуску до складання кваліфікаційних іспитів;

— приймає кваліфікаційні іспити;

— ухвалює рішення про видачу або відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Рішення атестаційної палати про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю чи про відмову у видачі свідоцтва приймається відкритим голосуванням більшістю голосів від загальної чисельності членів палати. Особа, яка не склала кваліфікаційні іспити, має право здавати їх повторно тільки через рік.

Протягом місяця з моменту ухвалення позитивного рішення кваліфікаційно­дисциплінарна комісія видає свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. При його видачі особа, якій свідоцтво вручається, приймає Присягу адвоката України, текст якої наводиться в ст. 15 вказаного Закону.

2.2. Дисциплінарна відповідальність адвоката. Дисциплінарна відповідальність адвоката настає за порушення вимог Закону України «Про адвокатуру», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність адвокатури, у тому числі міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики, а також принципів адвокатської діяльності, вказаних у Присязі адвоката України — принциповість, чесність, повага до професії тощо.

У Положенні про кваліфікаційно­дисциплінарну комісію адвокатури йдеться про відповідальність адвокатів за грубе порушення вимог указаного Закону, інших актів законодавства і присяги адвоката України (ч. 2 ст. 13­1), тобто адвокат відповідає за порушення будь­якого акта законодавства, а також тих правових норм і професійних правил, про які йдеться у Присязі.

Законодавець установлює перелік дисциплінарних стягнень: а) попередження; б) зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року; в) анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Застосування кожного з дисциплінарних стягнень у конкретній справі є компетенцією дисциплінарної палати кваліфікаційно­дисциплінарної комісії адвокатури, яка утворюється у складі 9­ти членів. До неї входять 5 адвокатів, 2 судді, по одному представникові від Головного управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського й Севастопольського міських управлінь юстиції, відділення Спілки адвокатів України. Формується склад дисциплінарної палати за тими ж принципами, що й атестаційної палати.

Дисциплінарна палата вирішує питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності й розглядає порушені з цих питань справи, приймає рішення про застосування дисциплінарного стягнення або про відмову у притягненні адвоката до дисцип­лінарної відповідальності, ці рішення прий­маються відкритим голосуванням двома третинами голосів від загальної чисельності членів палати. Оскаржити рішення про накладення дисциплінар­ного стягнення можна незалежно від того, ким воно бу­ло прийнято — кваліфікаційно­дисциплінарною комісією, дисциплінарною палатою чи адвокатським об’єднанням. Оскаржується таке рішення до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури або до суду. Ос­каржуватися можуть також дії кваліфікаційно­дис­ци­п­лінарної комісії, їх палат і членів палат.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури утворюється при Кабінеті Міністрів і діє на підставі Положення про Вищу кваліфікаційну комісію (яке затверджується Президентом України) та Регламенту, схваленого цією комісією 19 лютого 2003 р.⁶⁴. До складу розглядуваної комісії входять по одному представникові від кожної кваліфі­каційно­дисциплінарної комісії адвокатури, Верхов­ного Суду, Міністерства юстиції та Спілки адвокатів України.

Окрім основного свого завдання — розгляду скарг на рішення кваліфікаційно­дисциплінарних ком­ісій — Вища кваліфікаційна комісія адвокатури: а) здійснює контроль за діяльністю останніх; б) аналізує практику застосування ними законодавства та інших актів; в) перевіряє якість виконання покладених на них функцій; г) встановлює порядок організації та проведення перевірок кваліфікаційно­дисциплі­нар­ними комісіями скарг про порушення, вчинені адвокатами, або про низький рівень надання правової допомоги; д) координує роботу цих комісій щодо підвищення кваліфікації адвокатів; е) визначає порядок складання кваліфікаційних іспитів, видачі й анулювання свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю; є) перевіряє цільове використання ними їхніх кош­тів; ж) здійснює інші пов­новаження.

Указом Президента України «Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури» від 30 вересня 1999 р. на Вищу кваліфікаційну комісію покладено ведення й систематичне оприлюднення Єди­ного реєстру адвокатів України, положення про який затверджене Постановою Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 10 березня 2000 р.⁶⁵.

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів від загального числа членів комісії. Відповідно до п. 20 Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури її рішення є остаточним. Разом із тим норми Конституції України (статті 8, 55, 64, ч. 2 ст. 124) гарантують кожному право на оскарження в суді рішень органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Тому рішення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури теж можуть оскаржуватись до суду.

2.3. Види адвокатської діяльності. Стаття 5 Закону України «Про адвокатуру» встановлює такі види адвокатської діяльності:

— надання консультацій і роз’яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо законодавства. Із цією метою, наприклад, у юридичних консультаціях здійснюється прийом громадян адвокатами за встановленим графіком. У деяких випадках після консультації клієнт укладає угоду з адвокатом на здійснення захисту обвинувачуваного (підозрюваного) чи представництво у цивільних справах;

— складання заяв, скарг, письмових клопотань та інших документів правового характеру. Такі документи можуть бути адресовані суду, прокуратурі, іншим правоохоронним органам, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, адміністрації різних установ та ор­га­нізацій;

— посвідчення копій документів у справах, які вони ведуть (договорів, довідок, угод тощо). Ці дії не тотожні нотаріальному посвідченню, втім, ця норма Закону надала адвокатам значно більше суто практичних можливостей реалізувати інтереси своїх клієнтів, передусім у цивільних і господарських справах;

— представництва в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами. Адвокати представляють інтереси позивача, відповідача, третіх осіб, які беруть участь у цивільному судочинстві, а також у господарському суді. Вони можуть представляти інтереси громадян за цією категорією справ в інших державних органах (митних, органах виконавчої влади, в державній податковій службі та ін.). У кримінальному процесі адвокат здійснює захист пі­дозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, може виконувати повноваження представника потерпілого. Він вправі брати участь у розгляді справ про адміністративні правопорушення;

— надання юридичної допомоги підприємствам, установам, організаціям. Адвокат дає поради, консультації, роз’яснення з юридичних питань, складає документи та їх проекти, надає іншу юридичну допомогу підприємствам, установам та організаціям. Така діяльність може здійснюватися ним як шляхом одноразового виконання доручень, так і через укладення з юридичними особами договору на абонентське обслуговування;

— здійснення правового забезпечення підприємницької й зовнішньоекономічної діяльності громадян та юридичних осіб. Адвокат складає договори, консультує останніх з питань правових, створення й функ­ціонування підприємств різних організаційно­право­вих форм, їх та зовнішньоекономічних відносин, надає юридичну допомогу громадянам і юридичним особам при вирішенні спорів з органами державної податкової служби, митними органами, іншими державними органами тощо;

— відповідно до кримінально­процесуального законодавства адвокати виконують свої обов’язки не тільки у процесі дізнання й на досудовому слідстві, як зазначено в Законі (ч. 1 ст. 5), а й у суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, при перегляді судових рішень у порядку виключного провадження і на стадії виконання судових рішень.

Даний перелік не є вичерпним. Адвокати мають право здійснювати й інші види юридичної допомоги, передбачені законодавством.

2.4. Права і обов’язки адвокатів. Здійснення адвокатської діяльності неможливе без наділення адвоката значними професійними правами. Ось як можна класифікувати права, що випливають зі статусу адвоката. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про адвокатуру» адвокат має право:

— збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази у справах цивільних, кримінальних, господарських і про адміністративні правопорушення;

— запитувати й отримувати документи та їх копії від підприємств, установ, організацій, об’єднань, а від громадян — за їх згодою. Захисникові надається право з моменту допуску до участі у справі опитувати громадян і без їх згоди запитувати й отримувати документи;

— ознайомлюватися на підприємствах, в установах та організаціях з необхідними для виконання доручення документами й матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом. При виконанні доручення клієнта адвокат повинен дотримуватись етичних норм, зокрема не розголошувати пов’язану з діяльністю певної юридичної особи інформацію, таємниця якої охороняється законом. У разі перешкоджання виконанню доручення клієнта (за його згодою) адвокат може оскаржувати незаконні дії посадових осіб;

— отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, опитувати громадян. Адвокат не є суб’єктом призначення експертизи;

— застосовувати науково­технічні засоби відповідно до чинного законодавства. Захисник може їх використовувати при провадженні тих слідчих дій, у яких він бере участь, при ознайомленні з матеріалами справи, при розгляді справи у відкритому судовому засіданні. Дозвіл на це має давати особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя (суд);

— доповідати клопотання і скарги на прийомі в посадових осіб і відповідно до закону одержувати від них мотивовані письмові відповіді. Клопотання є важливим засобом здійснення функції захисту прав людини. Воно дає можливість адвокатові звертати увагу на необхідність відповідної діяльності посадових осіб щодо встановлення істини, забезпечення прав і законних інтересів громадян, брати активну участь у зби­ранні доказів. Право доповідати клопотання і скарги кореспондується з обо­в’язком посадової особи надавати на них адвокатові мотивовані письмові відповіді.

Адвокат може бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо їх суті.

— Процесуальні права адвоката при здійсненні ним представництва в суді чи захисту обвинуваченого (підозрюваного, підсудного) закріплені в Кри­мі­нально­процесуальному, Цивільному процесуальному, Господарському процесуальному кодексах та Кодексі адміністративного судочинства України.

— Права адвокатів як членів адвокатських об’єд­нань. Адвокати й адвокатські об’єднання мають право утворювати регіональні, загальнодержавні й міжнародні спілки та асоціації.

— Соціальні права адвокатів. Відповідно до Закону адвокат, як і його помічник, користується правом на відпустку й на всі види допомоги по державному соціальному страхуванню. Про розміри внесків щодо соціального страхування, то вони виплачуються адвокатами як особами, які займаються діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи й виключно на його праці. Призначення й виплата допомоги й пенсій адвокатам та їх помічникам здійснюється згідно із законодавством про соціальне страхування й соціальне забезпечення. Адвокат і його помічник мають право на отримання всіх видів матеріального забезпечення й соціальних послуг за загаль­нообов’язковим державним соціальним страхуванням відповідно до (ст. 11 Закону України «Про адвокатуру».

Обов’язкам адвоката присвячена ст. 7 Закону України «Про адвокатуру». При здійсненні своїх професійних повноважень він зобов’язаний: неухильно дотримуватися вимог чинного законодавства; використовувати всі передбачені законом способи захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб. Адвокати не мають права: а) використовувати свої пов­новаження на шкоду особі, в інте­ресах якої прийняв доручення; б) відмовитись від прийнятого захисту підо­зрюваного (обвинувачуваного, підсудного); в) прий­няти доручення про надання юридичної допомоги у випадках, якщо він у даній справі надає чи раніше надавав юридичну допомогу особам, інте­реси яких суперечать інте­ресам особи, яка звернулася з проханням про ведення справи, або якщо він брав участь як слідчий, особа, яка провадила дізнан­ня, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий; г) прийняти доручення у випадках якщо він є родичем особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, будь­кого зі складу суду, потерпілого, цивільного позивача, а також в інших випадках, передбачених ст. 61 КПК України. Цим Законом адвокатові забороняється відмовлятися від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Разом із тим у КПК України внесено зміни стосовно права захисника відмовлятися від виконання своїх обов’язків після допуску до участі у справі за наявності обставин, які згідно зі ст. 61 КПК виключають його участь у справі, а також якщо свою відмову він мотивує недостатніми знаннями чи некомпетентністю (пункти 1, 2 ч. 7 ст. 48 КПК).

Розділ ХVІІ Нотаріат