§ 3. Нормативні акти з навчальної дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів»

Оскільки предмет цієї дисципліни є комплексним, пізнання основ організації судової влади та правоохоронних органів потребує вивчення значної кількості нормативно­правових актів. Адже діяльність кожного правоохоронного органу регламентується багатьма актами законодавства.

Усі нормативно­правові акти залежно від їх змісту (предмета) можна поділити на групи. Це акти: загального характеру; щодо: а) організації та функціонування судової влади; б) органів юстиції та державної виконавчої служби; в) організації та функціонування органів прокура­тури; г) органів досудового розслідування злочинів; д) організації правової допомоги; е) нотаріату.

Акти загального характеру. Розглянемо їх детальніше.

Конституція України. Згідно з її ст. 19 органи дер­­жавної влади, до яких належить більшість правоохоронних органів, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конститу­цією й законами України. Для даної дисципліни першочергове значення мають положення розділів: II — «Права, свободи та обов’яз­ки людини і громадянина»; VII — «Прокуратура»; VIII — «Правосуддя»; ХІІ — «Конституційний Суд України».

Міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ст. 9 Конституції України такі чинні міжнародні договори є частиною національного законодавства. Серед таких міжнародних правових актів є низка договорів, що визначають способи захисту прав і свобод людини, вимоги до організації судової влади, забезпечення її незалежності й ін. Найважливішими з них є:

— Загальна декларація прав людини, схвалена Ге­неральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.;

— Міжнародний пакт про громадянські та політичні права людини, схвалений Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р.;

— Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 р.;

— Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів обходження або покарання;

— Основні принципи незалежності суддів, схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 13 грудня 1985 р. та ін.

Кримінально­процесуальний кодекс України рег­ламентує: а) процедуру дізнання й досудового слідства; б) повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів органами, які провадять дізнання й досудове слідство, а також при під­­три­­манні державного обвинувачення в судах; в) принципи судочинства; г) процедуру розгляду справ у всіх судових інстанціях; д) порядок оскарження рішень суду та ін.

Законодавство про судову владу, правосуддя, суди і суддів. Нормативно­правові акти, які регулюють питання організації й реалізації судової влади в Україні, прийняті у відповідності й у розвиток конституційних положень. До них належать: закони України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р.; «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р.; «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 р.; «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України» від 18 березня 2003 р.; «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 р.; «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 р.

Законодавство про органи юстиції й державну виконавчу службу: положення «Про Міністерство юстиції України», затверджене Указом Президента України № 1396 від 30 грудня 1997 р.; постанова Кабінету Міністрів України «Про систему органів юстиції» № 592 від 30 квітня 1998 р.; положення «Про головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське і Севастопольське міські управління юстиції», затверджене наказом Міністра юстиції України № 359/2799 від 1 червня 1998 р.; положення «Про районні, районні в містах, міські (міст обласного значення) управління юстиції», затверджене наказом Міністра юстиції України № 36/5 від 30 серпня 2000 р.; постанова Кабінету Міністрів України «Про систему органів юстиції» № 592 від 30 квітня 1998 р. Усі ці правові акти визначають систему органів юстиції, а також необхідні організаційні й фінансові заходи для забезпечення діяльності новостворених районних (міських) управлінь юстиції (до цього в районах і містах управлінь юстиції не було).

Закон України «Про державну виконавчу службу» № 202/98 від 24 березня 1998 р. (з наступними змінами й доповненнями) містить основи організації й діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус її працівників, та їх соціальний захист.

Законодавство про діяльність органів прокуратури. До нормативно­правових актів, що регламентують організацію й діяльність прокуратури, належать: Закон України «Про прокуратуру» № 1790­12 від 5 листопада 1991 р.; Положення про класні чини працівників органів прокуратури № 1795­12 від 6 ли­стопада 1991 р.; Дисциплінарний статут прокуратури України № 1796­12 від 6 листопада 1991 р., а також накази, розпорядження, інструкції Генерального прокурора України.

Законодавство про органи досудового розслідування злочинів. Численна група нормативно­право­вих актів, що регламентують досудове розслідування злочинів, охоплює: Кримінально­проце­суальний кодекс України № 1001­05 від 28 грудня 1960 р.; Митний кодекс України № 92­IV від 11 липня 2002 р.; Закони України — «Про міліцію» № 565­XII від 20 грудня 1990 р.; «Про Службу безпеки України» № 2229­XII від 25 березня 1992 р.; «Про оперативно­розшукову діяльність» № 2135­XII від 18 лютого 1992 р.; «Про державну податкову службу України» № 509­XII від 4 грудня 1990 р.; «Про Державну прикордонну службу України» № 661­IV від 3 квітня 2003 р.; Положення про Міністерство внутрішніх справ України № 1138 від 17 жовтня 2000 р. та ін.

У рамках дисципліни, що вивчається, немає необхідності досконально засвоювати повний зміст зазначених нормативно­правових актів. До її предмета належать положення, що стосуються кола органів, які виявляють і розслідують злочини, їх структури, основ­них повноважень, взаємодії між собою та іншими державними й недержавними органами.

Законодавство про організацію правової допомоги. Право кожного на правову допомогу передбачено Конституцією України. Закон України «Про адвокатуру» № 2887­12 від 19 грудня 1992 р. містить зав­дання, принципи й організаційні форми діяльності адвокатури, види й гарантії адвокатської діяльності, статус адвоката, підстави притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності й види дисциплінарних стягнень.

Положення «Про кваліфікаційно­дисциплінарну комісію адвокатури», затверджене Указом Президента України № 155/93 від 30 вересня 1999 р. (з наступними змінами), визначає порядок організації й діяльності Кваліфікаційно­дисциплінарної комісії адвокатури, її повноваження. Положення «Про Вищу ква­ліфікаційну комісію адвокатури», затверджене Ука­зом Президента України № 155/93 від 5 травня 1993 р., — порядок діяльності й повноваження Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури.

Законодавство про нотаріат. Центральне місце серед нормативно­правових актів, які регулюють діяльність нотаріату, займає Закон України «Про нотаріат» № 3425­12 від 2 вересня 1993 р. Питання організації й діяльності цього органу в Україні визначаються також указами Президента України, нор­матив­но­правовими актами Кабінету Міністрів Ук­раїни, інструкціями й наказами Міністерства юстиції України.

Розділ ІІ Судова влада