§ 5. Функції прокуратури51

Прокуратура, як і інші державні органи, виконує притаманні тільки їй функції. Останні визначаються як головні напрямки діяльності прокуратури, що безпосередньо виражають її сутність і призначення. Функції підрозділяються на наглядові й ненаглядові.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладаються такі функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які провадять оперативно­розшукову діяльність, дізнан­ня, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Перехідними положеннями Конституції (п. 9) передбачено, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функції:

5) нагляду за додержанням і застосуванням законів;

6) попереднього слідства до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

Крім вищезазначених, відповідно до ст. 10 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура здійснює функцію:

7) координації діяльності в боротьбі зі злочинністю.

На прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені законами України.

5.1. Функції підтримання державного обвинувачення та представництва інтересів громадянина або держави в суді. Ці функції ненаглядові і реалізуються в суді у випадках, визначених законом, і передбачають участь прокурора при розгляді справ у суді. Прокурор, який бере участь у судовому провадженні, додержуючись принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог останнього про всебічний, повний та об’єктивний розгляд справ і постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі. Усією своєю діяльністю в суді прокурор сприяє виконанню цих завдань, але здійснює він це особливими засобами з урахуванням принципів судової влади — змагальності, рівноправності сторін тощо.

За ст. 35 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може вступити у справу в будь­якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави й суспільства, і зобов’я­заний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону незалежно від того, хто їх допустив. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання. Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються названим Законом і процесуальним законодавством України.

Підтримуючи державне обвинувачення у кримінальному процесі, прокурор бере участь у дослідженні доказів — у допиті підсудного, потерпілого, свідків, дослідженні висновків експертів і речових доказів, а також у судових дебатах, виступаючи з обвинувальною промовою, в якій він аналізує докази, що досліджувалися під час судового слідства, наводить суду свої міркування щодо застосування кримінального закону й міри покарання підсудному. При цьому прокурор керується вимогами закону та об’єктивною оцінкою зібраних у справі доказів.

Гарантією об’єктивності й незалежності прокурора в суді є встановлений законом обов’язок для нього відмовитись від обвинувачення, якщо при розгляді справи він дійде висновку, що дані судового слідства не підтверджують обвинувачення підсудного. До закінчення судового слідства він має право змінити пред’явлене особі обвинувачення (ст. 36 Закону «Про прокуратуру»).

Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді відповідно до ст. 36­1 Закону України «Про прокуратуру» полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави — наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних чи інших державних інтересів унаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Обсяг і межі повноважень прокурора під час розгляду справ визначаються цивільним процесуальним законодавством. Беручи участь у судовому розгляді цивільних справ, прокурор сприяє суворому додержанню матеріального законодавства й норм цивільного судочинства. Для цього він наділений низкою повноважень, специфічних саме для нього: правом звернутися до суду із заявою про захист прав та інте­ресів інших осіб, вступити у справу в будь­якій стадії процесу, ознайомлюватися з матеріалами цивільної справи тощо.

Здійснюючи вищезазначені функції, прокурор незалежно від його участі в розгляді в суді першої інстанції конкретної кримінальної або цивільної справи має право внести у вищестоящий суд апеляційне, касаційне чи окреме подання на вироки, рішення, ухвали й постанови судів або заяву про їх перегляд за нововиявленими обставинами. При цьому помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть вносити апеляційні, касаційні й окремі подання тільки у справах, у розгляді яких вони брали участь.

5.2. Нагляд за додержанням законів органами, які провадять оперативно­розшукову діяльність, дізнан­ня, досудове слідство. Здійснюючи нагляд за виконанням законів органами дізнання й досудового слідства, прокурор у межах своєї компетенції виконує такі дії:

— вимагає від органів дізнання й досудового слідства для перевірки кримінальні справи документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, про хід дізнання, досудового слідства і встановлення осіб, які вчинили злочини; перевіряє не менше одного разу на місяць виконання вимог закону про прийняття, реєстрацію й вирішення заяв і повідомлень про вчинені злочини або ті, що готуються;

— скасовує незаконні й необґрунтовані постанови слідчих та осіб, які провадять дізнання;

— дає письмові вказівки про розслідування злочинів, обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій та про розшук осіб, які вчинили злочини;

— бере участь у провадженні дізнання й досудового слідства, а в необхідних випадках особисто провадить окремі слідчі дії або розслідування в пов­ному обсязі з будь­якої справи;

— продовжує строк розслідування у випадках і порядку, встановлених Кримінально­процесу­альним кодексом;

— вилучає від органу дізнання й передає слідчому будь­яку справу, передає справу від одного органу досудового слідства іншому, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного й об’єктивного розслідування;

— усуває особу, яка провадить дізнання, або слідчого від подальшого провадження дізнання або досудового слідства, якщо вони допустили порушення закону при розслідуванні справи;

— порушує кримінальні справи або відмовляє в їх порушенні;

— закриває або зупиняє провадження в кримінальних справах;

— дає згоду на закриття кримінальної справи слідчим у випадках, передбачених КПК;

— затверджує обвинувальні висновки (постанови); направляє кримінальні справи до суду.

Усі вказівки прокурора органам дізнання й досудового слідства у зв’язку з порушенням і розслідуванням ними кримінальних справ, які дані в порядку, передбаченому КПК, є для цих органів обов’язковими. Оскарження одержаних указівок вищестоящому прокуророві не зупиняє їх виконання, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 114 КПК.

5.3. Функція нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Предметом прокурорського нагляду в цій сфері є: а) додержання законності під час перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, виправно­трудових, та інших установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом; б) додержання встановленого кримінально­виконав­чим законодавством порядку й умов тримання або відбування покарання особами у цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов’язків.

Під час здійснення цієї функції прокурор має право:

— у будь­який час: а) відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи для примусового лікування й перевиховання; б) опитувати осіб, які там перебувають; в) знайомитися з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;

— перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству;

— вимагати від посадових осіб пояснень щодо допущених порушень.

Прокурор зобов’язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру.

Постанови і вказівки прокурора стосовно додержання встановлених законодавством порядку й умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі й виконання інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, є обов’язковими і підлягають негайному виконанню.

5.4.Функція нагляду за додержанням і застосуванням законів. Прокуратура відповідно до чинних законів продовжує також виконувати функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів. За ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» предметом цього напрямку діяльності прокуратури є:

— відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями й посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам;

— додержання законів про недоторканність особи, соціально­економічні, політичні, особисті права та свободи громадян, захист їх честі й гідності, якщо законом не передбачено інший порядок захисту цих прав;

— додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони нав­колишнього природного середовища, митниці й зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка виконання законів здійснюється прокурорами за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів — також із власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління й контролю і не втручається в господарську діяльність, якщо остання не суперечить чинному законодавству.

5.5. Функція досудового слідства. Функція досудового слідства — це діяльність, яку слідчий прокуратури здійснює в кримінальній справі. Ця функція, як і попередні, також ненаглядова. За Перехідними положеннями Конституції України вона має бути ліквідована й передана новоствореним органам досудового розслідування.

5.6. Функція координації діяльності у боротьбі зі злочинністю. Відповідно до ст. 10 Закону «Про прокуратуру» й Указу Президента України від 12 лютого 2000 р. № 229/2000 «Про вдосконалення координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю» Генеральний прокурор України й підпорядковані йому прокурори здійснюють функцію координації діяльності у боротьбі зі злочинністю органів внутрішніх справ, органів Служби безпеки, органів податкової міліції, органів митної служби, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та інших правоохоронних органів. Сутність цієї функції полягає в тому, що прокуратура бере участь у розробленні органами державної влади заходів запобігання злочинам та іншим правопорушенням, у роботі щодо вдосконалення й роз’яснення законодавства.

Координація служить поліпшенню взаємодії правоохоронних органів, узгодженню й підвищенню ефективності заходів, спрямованих на запобігання злочинним проявам, усунення причин та умов, що сприяють злочинам.