§ 1. Правоохоронна природа примусового виконання рішень

Прийняття рішення юрисдикційними органами не є кінцевим етапом у поновленні порушеного права. Потрібне належне їх виконання, оскільки це суттєво впливає на стан законності та правопорядку, на захист проголошених і гарантованих Конституцією України прав та свобод людини і громадянина. Важлива роль у цьому належить інституту виконавчого провадження.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) — це сукупність дій органів і посадових осіб, які спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) і які здійснюються на підставах, у спосіб і в ме­жах повноважень, визначених законом.

Примусове виконання рішень в Україні згідно зі ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», покладається на Державну виконавчу службу, яка діє у складі Міністерства юстиції України в особі державних виконавців, які є службовцями Департаменту державної виконавчої служби та її територіальних підрозділів на місцях.

На державних виконавців також покладається виконання судових рішень у кримінальних справах у вигляді майнових стягнень.

§ 2. Система органів державної виконавчої служби. Статус державного виконавця

Стаття 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» закріплює, що Департамент державної виконавчої служби є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства юстиції України, на яке покладається реалізація єдиної державної політики у сфері примусового виконання рішень.

До його складу входять: а) державна виконавча служба Автономної Респуб­ліки Крим, областей та міст Києва й Севастополя; б) державна виконавча служба у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах.

Відповідно до закону державними виконавцями є такі посадові особи: заступник директора Департаменту державної виконавчої служби, начальник відділу примусового виконання рішень, його заступник, го­лов­ний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту, начальники відділів примусового виконання рішень державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей і міст Києва й Севастополя, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці відділів примусового виконання рішень державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей і міст Києва й Севастополя, начальник, заступник начальника, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець державної виконавчої служби у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах.

Безпосереднє виконання підвідомчих органам державної виконавчої служби рішень судів та інших органів покладається на державних виконавців районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції. Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом.

Загальні вимоги, яким має відповідати особа, яка бажає стати державним виконавцем: він повинен бути громадянином України, мати юридичну освіту, за своїми особистими й діловими якостями вміти виконувати покладені на нього обо­в’язки. Закон передбачає також додаткові вимоги до вищезазначених державних виконавців певного рівня й керівників певних підрозділів, які включають: необхідність постійного проживання на території України не менше 5­ти років, наявність вищої юридичної освіти і стажу юридичної роботи не менше 3­х років.

Забороняється призначення на посаду державного виконавця осіб, стосовно яких існують обмеження, передбачені Законом України «Про державну виконавчу службу» (недієздатність, наявність судимості тощо — ст. 12).

Працівники органів Державної виконавчої служби є державними службовцями.

Правовий статус працівників державної виконавчої служби визначено в ст. 6 Закону в загальному вигляді, а його конкретизація міститься у статтях 5 і 6 Закону України «Про виконавче провадження». У випадках порушення закону чи інших нормативно­правових актів державний виконавець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, а в разі вчинення ним під час виконання службових обо­в’язків діяння, що має ознаки злочину або адміністративного правопорушення, він підлягає кримінальній або адміністративній відповідальності в порядку, встановленому законом. Його дії або бездіяльність можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або суду.

Державні виконавці перебувають під захистом закону. Держава гарантує захист їхнього здоров’я, честі, гідності, житла й майна цих службовців і членів їхніх сімей від злочинних посягань та інших протиправних діянь. Образа державного виконавця, опір йому, погроза, насильство чи інші дії, що перешкоджають виконанню покладених на нього обов’язків, тягнуть за собою як адміністративну, так і кримінальну відповідальність у випадках і порядку, передбачених законом.

Розділ ХVІ Адвокатура