§ 3. Організаційне забезпечення судової системи

3.1. Державна судова адміністрація України

Організаційне забезпечення діяльності судової системи складає сукупність адміністративно­роз­порядчих, господарчих, фінансових, інформаційно­аналітичних заходів, спрямованих на створення належних умов для роботи судів і суддів. Основним органом судової системи, який здійснює цю функцію, є Державна судова адміністрація України (далі — ДСА України), яка організаційно підзвітна з’їзду суддів України. Територіальні управління Державної судової адміністрації України утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Посадові особи ДСА України, її територіальних управлінь є державними службовцями. Положення про Державну судову адміністрацію України затверджується Радою суддів України (ст. 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Світовий досвід свідчить, що функція організаційного забезпечення судової влади здійснюється у двох моделях. Відповідно до першої моделі її здійснює міністерство юстиції, а щодо спеціалізованих судів — профільні міністерства. Згідно з другою моделю відбувається відмежування виконавчої влади від судової системи з метою підвищення рівня незалежності суддів, а організаційне забезпечення здійснюється через спеціально створені установи або апарати судів, які підпорядковані вищому органу суддівського самоврядування. В Україні функцію організаційного забезпечення судової влади до 2002 р. здійснювало Міністерство юстиції України, а з 2002 р. була утворена ДСА України, яка мала статус центрального органу виконавчої влади і входила до цієї системи.

Виходячи з норм п. 1 ст. 146 Закону за предметною (функціональною) спрямованістю завдан­ня ДСА України можна поділити на кілька напрямків.

До напрямку організаційного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування належать такі повноваження ДСА України: забезпечення належних умов діяльності судів загальної юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах своїх повноважень; організація роботи з ведення судової статистики, діловодства та архіву; контроль стану діловодства у су­дах загальної юрисдикції; організація комп’ютери­зації судів для здійснення судочинства, діловодства, інформаційно­нормативного забезпечення судової діяльності та забезпечення функціонування автоматизованої системи документообігу в судах; забезпечення судів необхідними технічними засобами фіксування судового процесу в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування відповідних судів; забезпечення функціонування автоматизованої системи визначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; забезпечення ведення Єдиного державного реєстру судових рішень та Реєстру електронних адрес органів державної влади, їх посадових і службових осіб; організація діяльності служби судових розпорядників; затвердження положення про бібліотеку суду.

У рамках забезпечення судів фінансуванням ДСА України представляє суди у відносинах із Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік у межах повноважень, визначених цим Законом; готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів.

Здійснюючи представництво органів суду у відносинах з іншими гілками влади, ДСА України взаємодіє з державними органами й установами, зокрема інших держав, задля вдосконалення організаційного забезпечення діяльності судів.

Організація кадрового забезпечення діяльності апарату судів із боку ДСА України означає вивчення кад­рових питань апарату судів, прогноз потреби у спеціалістах, здійснення замовлення на підготовку відповідних спеціалістів; забезпечення необхідних умов для підвищення кваліфікації працівників апарату судів, створення системи підвищення кваліфікації.

У межах удосконалення організаційного забезпечення діяльності судів ДСА України вивчає практику організації діяльності судів, розробляє і вносить у встановленому порядку пропозиції щодо її вдосконалення. ДСА України очолює Голова Державної судової адміністрації України, який призначається на посаду і звільняється з посади Радою суддів України.

3.2. Апарат суду

Призначення апарату суду — організаційне забезпечення роботи з реалізації функцій, що стоять перед конкретною судовою установою, та увільнення суддів від виконання технічних, підготовчих і розпорядчих завдань, не пов’язаних із відправленням правосуддя. Структура апарату зумовлена штатною чисельністю й місцем (рівнем) суду в судовій системі.

Керівник апарату суду очолює його і несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування автоматизованої системи документообігу, інформує збори суддів про свою діяльність. Відповідно до світового досвіду керівник апарату суду має бути менеджером, який вирішує основні організаційні й господарські питання в суді, його адміністративні повноваження поширюються лише на апарат суду.

Керівника апарату місцевого суду, його заступника призначає на посаду та звільняє з посади начальник відповідного територіального управління Державної судової адміністрації України за поданням голови місцевого суду, а керівників апаратів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду, Верховного Суду України, їх заступників — Голова Державної судової адміністрації України за поданням голови відповідного суду. Збори суддів можуть висловити недовіру керівнику апарату суду, що тягне за собою звільнення його з посади.

Керівник апарату суду призначає на посаду та звільняє з посади працівників апарату суду, застосовує до них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення. Добір працівників апарату суду здійснюється на конкурсній основі відповідно до законодавства про державну службу.

Правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України «Про державну службу»²⁸. Умови оплати праці, матеріально­побутового, медичного, санаторно­курортного і транспортного забезпечення працівників апарату суду визначаються на засадах, установлених для відповідної категорії працівників апаратів центральних та місцевих органів виконавчої влади і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади²⁹. Під дію законодавства про державну службу не підпадають працівники робітничих спеціальностей, секретарі­друкарки, діловоди, кур’єри, архіваріуси і завгоспи.

Решта працівників має додаткові права і обов’язки, передбачені законодавством про державних службовців. Після завершення двомісячного випробувального терміну при прийомі на роботу керівник апарату присвоює працівнику відповідний ранг державного службовця. У місцевих судах — з XV до XII ранги; державні службовці апеляційних судів поділяються на дві категорії: V — секретарі, консультанти (ранги з ХІ по ІХ); ІV — помічники суддів, старші консультанти (ранги з ІХ по VII), а також організовано приводяться до присяги.

З урахуванням специфіки організації роботи судів різних рівнів і юрисдикції Державна судова адміністрація України розробляє й затверджує типові посадові інструкції працівників апарату суду для відповідних груп судів. У цих інструкціях визначаються права, обов’язки і відповідальність кожної посадової особи суду. Приміром, відповідно до ст. 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожен суддя суду загальної юрисдикції може мати помічника. Помічником судді може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і вільно володіє державною мовою. Помічники суддів Верховного Суду України повинні також мати стаж роботи в галузі права не менше трьох років. Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді. Помічники суддів з питань підготовки справ до розгляду підзвітні лише відповідному судді. Перелік конкретних посадових обов’язків помічника судді визначається відповідною посадовою інструкцією.

Структура і штатна чисельність апаратів місцевих судів за погодженням з головою суду затверджуються відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України, апаратів апеляційних судів — Державною судовою адміністрацією України за погодженням із головою суду, в межах видатків на утримання відповідного суду.

В апаратах судів загальної юрисдикції можуть створюватися управління, відділи, що здійснюють свої функції на підставі положення про відповідне управління, відділ, затвердженого керівником апарату відповідного суду.

В апараті суду загальної юрисдикції утворюється канцелярія, яка щоденно протягом робочого часу суду забезпечує прийняття та реєстрацію документів, що подаються до відповідного суду. Канцелярія також виконує інші завдання, визначені положенням, затвердженим керівником апарату відповідного суду.

До штату апарату судів загальної юрисдикції входять також секретарі судового засідання, наукові консультанти та судові розпорядники. Наукові консультанти повинні мати науковий ступінь кандидата або доктора юридичних наук. Правовий статус секретарів судового засідання й судових розпорядників визначається, окрім Закону України «Про судоустрій і статус суддів», процесуальним законодавством.

Так, відповідно до ст. 48 Цивільного процесуального кодексу України секретар судового засідання: 1) здійснює судові виклики і повідомлення; 2) перевіряє наявність та з’ясовує причини відсутності осіб, яких було викликано до суду, і доповідає про це головуючому; 3) забезпечує фіксування судового засідання технічними засобами; 4) веде журнал судового засідання; 5) оформлює матеріали справи; 6) виконує інші доручення головуючого, що стосуються розгляду справи.

Судові розпорядники при судах забезпечують додержання особами, які перебувають у суді, встановлених правил, виконання ними розпоряджень головуючого в судовому засіданні. Зокрема, вони: 1) забезпечують належний стан залу судового засідання і за­прошує до нього учасників цивільного процесу; 2) з урахуванням кількості місць та забезпечення порядку під час судового засідання визначає можливу кількість осіб, що можуть бути присутніми в залі судового засідання; 3) оголошує про вхід і вихід суду та пропонує всім присутнім встати; 4) слідкує за додержанням порядку особами, присутніми у залі судового засідання; 5) виконує розпорядження головуючого про приведення до присяги перекладача, експерта; 6) під час судового засідання приймає від учасників цивільного процесу документи та інші матеріали і передає до суду; 7) запрошує до залу судового засідання свідків та виконує вказівки головуючого щодо приведення їх до присяги; 8) виконує інші доручення головуючого, пов’язані із утворенням умов, необхідних для розгляду справи. Вимоги судового розпорядника обов’язкові для учасників судового процесу (ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України).

Підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів суддівської системи, виконання функцій щодо державного захисту суддів, працівників суду, забезпечення безпеки учасників судового процесу здійснюють підрозділи судової міліції «Грифон», які підпорядковуються МВС України.

У Верховному Суді України й вищих спеціалізованих судах особливості в організації роботи зумовлені вищим правовим статусом державних службовців. Положення про апарат, структуру і штатний розпис апарату Верховного Суду України, апарату вищого спеціалізованого суду затверджуються зборами суддів відповідного суду за поданням голови відповідного суду. Матеріали, пов’язані з діяльністю Верховного Суду України, вищого спеціалізованого суду зберігаються в архіві відповідного суду.

Для забезпечення судів нормативно­правовими актами, спеціальною науковою літературою, матеріалами судової практики в кожному суді створюється бібліотека суду. Фонди бібліотеки формують друковані видання та комп’ютерні бази даних. Положення про бібліотеку суду затверджується Державною судовою адміністрацією України.

Для оперативності в господарській діяльності всі суди повинні використовувати статус юридичної особи, що створює передумови для ефективного організаційного забезпечення діяльності судів.

3.3. Фінансування судів

Належне фінансування судової влади є одним із загальновизнаних міжнародних стандартів організації судової влади. Європейською хартією про статус суддів установлено, що судова влада повинна брати участь у прийнятті рішення про належне забезпечення судів коштами для виконання своїх функцій. Указується також, що достатнє фінансування судів — це обов’язок держави³⁰. Останнім часом рівень фінансування судів не є достатнім, що зумовлено скрутним матеріальним становищем в державі. На це неодноразово звертав увагу у своїх рішеннях Конституційний Суд України³¹.

Пункт 1 ст. 140 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів забезпечує держава. Забезпечення функціонування судової влади передбачає: 1) визначення в Державному бюджеті України видатків на фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість пов­ного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону; 2) законодавче гарантування повного і своє­часного фінансування судів; 3) гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів.

Законом встановлюються засади фінансування судів. По­перше, фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Бюджетні призначення на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

По­друге, функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: 1) суди загальної юрисдикції³²; 2) Конституційний Суд України; 3) Державна судова адміністрація України — щодо фінансового забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України.

По­третє, видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо: 1) кожного суду загальної юрисдикції; 2) Конституційного Суду України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

По­четверте, суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

По­п’яте, розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає роль Державної судової адміністрації України в процесі фінансування судів. Так, ДСА України: а) представляє суди у відносинах із Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік у межах повноважень, визначених цим Законом; б) забезпечує належні умови діяльності судів загальної юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених цим Законом; в) готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів (п. 1 ст. 146 Закону).

Розділ V Конституційний суд україни