Особливості формування методів визначення ціни на основі конкуренції

Найменування та сутність методу	Визначення ціни (Ц)	Особливості застосування
1. Метод ціноутворення на основі поточних цін Сутність: Ціна встановлюється на рівні поточної ринкової, або дещо нижче. Метод застосовується як "прямування у фарватері", тобто виробник орієнтується на ціну підприємства, яке контролює найбільшу питому вагу на ринку. При цьому можлива невелика націнка або знижка на товар	-	У рамках методу використовують так звані параметричні методи ціноутворення, які базуються на кількісних залежностях між ціною товару і його споживчими властивостями (параметрами якості)
2. Метод визначення ціни за рівнем конкурентоспроможності товару Сутність: Установлюється ціна на новий товар з урахуванням інтегрального показника конкурентоспроможності	, (8.3.18) де Ц – ціна нового виробу; Цб – ціна базового виробу конкурента; К – інтегральний показник конкурентоспромож-ності товару; , (8.3.19) де Ітех.пар – індекс технічних параметрів (індекс якості); Іекон.пар – індекс економічних параметрів (індекс ціни споживання)	-
3. Метод встановлення цін на підставі торгів (або метод тендерного ціноутворення) Сутність: Метод розглядається як різновид методу "на рівні поточних цін", коли має місце конкурентна боротьба товаровиробників за підряди у ході торгів	-	Використовується при визначенні ціни, яка веде до найбільшого очікуваного прибутку від відкритих торгів, у здійсненні яких хоче взяти участь багато підприємств

5.1.3. Особливості ціноутворення в гірничодобувній промисловості в сучасних умовах

При ухваленні управлінських рішень у галузі ціноутворення гірничодобувні підприємства керуються наступними законами і законодавчими актами:

• «Господарський кодекс України»: Закон України від 16.01.2003 р. №436-IV;

• Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 р. №507-XII;

• Положення про індикативні ціни на товари при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України експортно-імпортних операцій: затверджено Указом Президента України №691 від 18.11.1994 р.;

• Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності: затверджено Указом Президента України від 10.02.1996 р. №124-96;

• Ухвала Верховної Ради «Про Концепцію розвитку гірничо-металургійного комплексу України до 2010 г.» від 17.10.1995 р. №385/95;

• Указ Президента України «Про застосування міжнародних правил «ІНКОТЕРМС» комерційних термінів» від 04.10.1994 р.;

• Указ Президента України «Про заходи удосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності» від 10.02.1996 р. №124/96.

• Розпорядження Кабінету Міністрів «Про створення Міжвідомчої комісії із питань державної цінової політики в гірничо-металургійному комплексі» від 31.03.04 р. №204-р.

Частина Постанови Верховної Ради «Про Концепцію розвитку гірничо-металургійного комплексу України до 2010 р.» від 17.10.1995 р. №385/95, присвячена питанням перспектив ціноутворення в ГМК, свідчить: «Цінова політика буде направлена на забезпечення конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках за рахунок гармонізації виробничих потужностей з потребами ринків збуту, кращого використання досягнень НТП, технічного переозброєння підприємств і об'єктів ГМК. Важливим напрямом цінової політики відносно продукції монопольних утворень є збереження державного регулювання цін шляхом доведення науково обґрунтованих питомих норм витрат сировини, енергоносіїв, матеріалів, основних фондів (як активної, так і пасивної частини), трудових і накладних витрат й інших. Представляється доцільним зберегти державний контроль над цінами природних монополістів».

На сьогоднішній момент підприємство при формуванні і регулюванні цін на реалізовану продукцію на зовнішньому ринку виходить із аналізу цін на залізорудну сировину, як на внутрішньому ринку України, так і у світі в цілому. У ціну закладається не тільки собівартість продукції, але й приплати за зміну вмісту заліза у такій продукції: товарна руда, концентрат, обкотиші, агломерат. Ціна для обкотишів встановлюється на базі вмісту заліза 60 %, модуля основності - 0,5 і дріб'язку - 9% для концентрату - при вмісті заліза 64,7 % і вологи - 10,5%. При зміні вмісту заліза, дріб'язку або вологості за кожнен відсоток такої зміни нараховуються приплати або знижки.

Підприємство при формуванні ціни повинно виходити не тільки з якісних характеристик продукції, а також її собівартості, але й ураховувати головний фактор: співвідношення попиту та пропозиції на ринку залізорудної сировини для залучення потенційних покупців. При розширенні ринку збуту цінова політика буде змінюватись. Планується підписання довгострокових контрактів, що й стабілізує цінову політику компанії.

У теперішній час при формуванні цін на залізорудну продукцію важливо врахувати не тільки інтереси гірничодобувних підприємств - виробників концентрату, обкотишів, агломерату, але й безпосередніх споживачів - металургійних комбінатів. Споживчі властивості сировини визначають конкурентоспроможність металургійної продукції, що є основним експортним потенціалом нашої країни.

Завдання сучасного етапу цінової політики гірничодобувних підприємств полягає в тому, щоб при формуванні цін на залізорудну продукцію враховувались зміни всіх параметрів, що впливають на її металургійну цінність і визначальну ефективність технологічного процесу в металургії.

На різні види залізорудної продукції існують установлені стандарти за основними її якісними характеристиками (параметрами), які пред'являються споживачами на ринку. Звичайно, вони відповідають існуючим технологіям переробки залізорудної сировини в металургійному виробництві. Однак для гірничозбагачувального комбінату важливо визначити, у якому ступені його продукція відрізняється від аналогічної, представленої на ринку іншими конкурентами. Ці відмінні риси відбиваються в ціні продукції. Для цього застосовуються приплати (знижки) до ціни за поліпшення (погіршення) стандартів якості продукції.

Підприємство-виробник може встановити базовий рівень ціни на свою продукцію з урахуванням якісних її параметрів, а потім, порівнюючи її з аналогічною продукцією конкурентів визначати в кожний конкретний період часу її відмінні риси й установлювати на неї ринкову ціну. При цьому використання даного методу може дати уявлення металургійним підприємствам-споживачам про перевагу тієї або іншої залізорудної сировини. Як відомо, більш якісні параметри сировини в шихті, що надходить на металургійний переділ, дозволяють скорочувати витрати на виробництво чавуну й сталі та заощаджувати деякі види ресурсів (кокс, флюси, електроенергію).