- •Конспект лекційз дисципліни «економіка» для студентів спеціальності згів 5 курс (7 семестр)
- •Перелік нормативних питань дисципліни «економіка» для спец. Гів
- •Перелік дисциплін, які забезпечують якісне вивчення дисципліни «Економіка»
- •1.1. Роль і місце гірничої промисловості в системі народного господарства
- •Основні показники діяльності гірничого підприємства
- •2. Ресурсне забезпечення гірничого виробництва
- •2.1.1. Економічна сутність, склад та особливості формування основних засобів гірничодобувних підприємств
- •Структура основних виробничих фондів за процесами підземного видобутку руди, %
- •2.1.2. Облік та оцінка основних засобів
- •2.1.3. Спрацювання, старіння, амортизація та відтворення об’єктів основних засобів
- •2.1.4. Показники стану, руху та ефективності використання основних засобів
- •Показники ефективності використання основних засобів
- •Показники зносу та ефективність використання основних засобів за окремими галузями промисловості України
- •2.1.5. Політика інтенсифікації використання основних засобів на гірничодобувних підприємствах
- •Ключові поняття і терміни
- •2.2.1. Характеристика оборотних коштів та їх призначення
- •2.2.2. Класифікація, склад та структура оборотних коштів
- •2.2.3. Джерела формування та поновлення оборотних коштів
- •2.2.4. Нормування оборотних коштів
- •Розрахунок нормативу оборотних коштів у виробничих запасах методом прямого розрахунку
- •2.2.5. Показники використання оборотних коштів
- •2.2.6. Економічна ефективність прискорення оборотності оборотних коштів та шляхи її зростання
- •Доповнення до теми ок - визначення потреби у ресурсах-норми і нормативи на промисловому підприємств
- •Ключові поняття і терміни
- •2.4.1. Нематеріальні ресурси підприємства
- •2.4.2. Нематеріальні активи і забезпечення захисту об’єктів інтелектуальної власності
- •2.4.3. Оцінка й амортизація нематеріальних активів підприємства
- •2.4.4. Реалізація права власності на нематеріальні ресурси
- •2.3.1. Поняття, класифікація та структура персоналу
- •2.3.2. Показники оцінки якості складу та стабільності персоналу
- •1. Частка робітників у загальній чисельності персоналу.
- •2. Частка основних і допоміжних робітників у загальній чисельності робітників.
- •3. Частка висококваліфікованих робітників у загальній кількості робітників.
- •2.3.3. Визначення чисельності персоналу
- •Баланс робочого часу одного середньооблікового працівника
- •2.3.4. Система управління персоналом
- •2.3.5. Продуктивність праці: сутність, методи та показники вимірювання
- •2.3.6. Фактори зміни і резерви зростання продуктивності праці та кількісна оцінка їх впливу
- •2.3. Удосконалення організації праці:
- •3. Збільшення обсягів виробництва продукції і структурні зрушення у виробництві:
- •5. Соціальні:
- •6. Природні умови та розміщення підприємства:
- •3.2. Удосконалення управління, організації виробництва і праці.
- •3.4. Зростання обсягів виробництва продукції, робіт, послуг.
- •3.5. Зміни природних умов видобутку залізної руди.
- •5. Розрахунок темпу приросту продуктивності праці в плановому періоді.
- •4. Форми і системи оплати праці
- •4.1. Колективна оплата праці
- •5. Доплати і надбавки до заробітної плати.
- •Поняття виробничих витрат та собівартості
- •4.2. Класифікація витрат
- •Групування витрат за економічними елементами
- •Групування витрат підприємства за статтями калькуляції
- •Структура собівартості продукції, робіт чи послуг на підприємствах гірничо-металургійного комплексу
- •Основні фактори, що формують якість видобутої корисної копалини
- •2. Управління якістю продукції
- •Планування виробничої програми в гірничодобувній галузі
- •5.3. Формування доходів підприємства
- •5.4. Визначення фінансового результату діяльності підприємства
- •Фінансові результати (ват «Інгулецький гзк» за 2004-2005 рр.)
- •5.5. Прибуток підприємства, його формування та використання в умовах ринку
- •Класифікація прибутку за видами формування та розподілу
- •5.6. Визначення показників рентабельності
- •Ціни та ціноутворення на гірничих підприємствах.
- •1. Ціна як інструмент економіки. Функції цін у ринковій економіці
- •5.1.2. Методи встановлення та регулювання цін на підприємствах
- •Особливості формування витратних методів визначення ціни.
- •Особливості формування методів визначення ціни на основі попиту споживачів
- •Особливості формування методів визначення ціни на основі конкуренції
- •5.1.3. Особливості ціноутворення в гірничодобувній промисловості в сучасних умовах
- •Визначення ціни на залізорудну продукцію за допомогою нормативно-параметричних методів
- •Лекція 15. Науково-технічний прогрес та інноваційна діяльність у гірничорудній галузі промисловості
- •Класифікація запасів родовищ корисних копалин і їх економічна оцінка
- •2.1 Економічна оцінка заходів з охорони праці
Баланс робочого часу одного середньооблікового працівника
Показники
|
Значення показників за рік |
|
звітний |
плановий |
|
Кількість календарних днів Вихідні та святкові дні Кількість робочих днів (номінальний фонд робочого часу) Невиходи на роботу, днів З них: чергові відпустки відпустки у зв’язку з навчанням неявки у зв’язку із захворюванням неявки у зв’язку з пологами виконання державних і громадських обов’язків відпустки з дозволу адміністрації Явочний робочий час, днів Середня тривалість робочого дня, годин Ефективний фонд робочого часу, годин |
365 114
251 39
26 3 7 1,5
0,5 1 212 7,94 1683,28 |
366 114
252 37
26 3 5,5 1,5
0,5 0,5 215 7,95 1709,25 |
Номінальний річний фонд робочого часу в годинах (нормальна кількість годин роботи) одного працівника з певною нормальною тривалістю робочого тижня публікується щорічно Держкомстатом, а його розрахунок здійснюється наступним чином:
Тн =Д·tд - ( Дпс + Дпв – Двс)· tск , (2.85)
де tд ─ нормальна тривалість робочої зміни для певної групи працівників, годин;
Дпв ─ число днів передвихідних;
Дпс ─ число днів передсвяткових;
Двс ─ кількість днів збігу вихідних та святкових днів;
tcк ─ години скорочення робочої зміни в передвихідні та передсвяткові дні.
Виходячи із зазначеного вище, ефективний фонд робочого часу для окремих груп працівників може бути розрахований за наступною формулою:
Те = [Дк – (Дв + Дс + Двід + Дз +Днз)] tд – (Дпв + Дпс – Двс ) tск., (2.86)
де Дз ─ число днів захворювань;
Днз ─ число інших невиходів, дозволених законодавством;
Двід ─ дні відпусток.
Нормативну чисельність робітників визначають як облікову, так і явочну.
Чисельність інших категорій персоналу розраховується тільки облікова.
Мінімальна кількість робітників, необхідна для виконання виробничої програми, називається явочною. Облікова чисельність робітників враховує явочну та резервну чисельність робітників для заміни на невиходи, передбачені трудовим законодавством:
Чоб = Чя · Коб, (2.87)
де Чоб – облікова чисельність робітників;
Чя ─ явочна чисельність робітників;
Коб – коефіцієнт облікового складу.
Коефіцієнт облікового складу може бути розрахований за формулами:
(2.88)
де Нп – відсоток невиходів на роботу в плановому періоді визначається для кожної групи робітників таким розрахунком:
(2.89)
де Днд ─ номінальна кількість робочих днів даного структурного підрозділу в розрахунковому періоді, яка в неперервному виробництві дорівнює кількості календарних днів;
tзм ─ тривалість зміни, визначена режимом роботи для цього виробництва.
Методи обчислення необхідної чисельності робітників визначаються певними особливостями, що залежать від специфіки праці в кожній галузі виробництва. Виділяють наступні основні методи визначення кількості робітників на основі:
норм виробітку;
трудомісткості продукції, робіт, послуг;
норм обслуговування та нормативів чисельності на агрегатних роботах;
норм обслуговування на допоміжних роботах;
обліку робочих місць.
За обсягами робіт у натуральному вираженні, що підлягають виконанню, та нормами виробітку середньооблікова чисельність основних робітників (Чоб) в умовах масового виробництва визначається за формулою:
(2.90)
де Qі – обсяг робіт (продукції) у фізичних одиницях виміру;
п – число різновидів робіт (продукції);
Нві – норма виробітку робітника за годину робочого часу на і-му виді робіт;
Те – ефективний фонд робочого часу одного робітника, годин;
Квні – коефіцієнт виконання норм виробітку робітниками на і-му виді робіт.
На нормованих роботах, що виконуються індивідуальними засобами праці, чисельність робітників визначається за обсягами робіт і змінними нормами виробітку. При плануванні чисельності робітників очисної групи гірничорудних шахт (прохідників, бурильників, скреперистів, машиністів вантажних машин) на гірничопідготовчих, нарізних та очисних роботах та робітників металургійних цехів, зайнятих навантаженням і транспортуванням сирих матеріалів до агрегатів, прибиранням і навантаженням продукції і відходів, зачищенням продукції (зливків, заготівки, готового прокату) для усунення зовнішніх недоліків формула розрахунку явочної і середньооблікової чисельності робітників має вигляд:
(2.91)
(2.92)
де Нзм ─ змінна норма виробітку робітника на певному виді робіт;
Кзм ─ кількість змін на добу;
Днд ─ номінальний час (кількість номінальних діб) роботи дільниці.
В індивідуальному і дрібносерійному виробництвах, тобто за умов, коли на одних і тих же робочих місцях одними і тими ж робітниками протягом короткого відрізку часу виконуються різні операції, за основу розрахунку необхідної чисельності робітників-відрядників приймаються норми технологічної трудомісткості:
(2.93)
де ti ─ нормативна чи планова трудомісткість одиниці продукції, роботи чи послуги.
Якщо обсяг продукції робіт чи послуг за широкою номенклатурою визначається в нормованому часі, то чисельність робітників розраховується, виходячи із повної трудомісткості виробничої програми:
(2.94)
де Ті ─ трудомісткість окремих видів продукції, робіт чи послуг.
Ці методи використовують при розрахунках чисельності робітників, зайнятих на механічних процесах; на транспортних, вантажно-розвантажувальних, будівельних, монтажних і ремонтно-будівельних роботах.
Чисельність основних робітників гірничорудних підприємств та металургійних заводів на робочих місцях агрегатного обслуговування, де виконуються роботи з управління дією агрегатів, печей, апаратів, машин та іншого устаткування і контролю за технологічними процесами, розраховують за нормами обслуговування:
(2.95)
або за нормативами чисельності:
Чоб = М·Нч·Кзм·Коб, (2.96)
де М ─ число об’єктів, що обслуговуються;
Кзм ─ коефіцієнт змінності;
Ноб ─ норма обслуговування, кількість об’єктів, що припадає на одного робітника;
Нч ─ норматив чисельності на один об’єкт обслуговування.
Зазначеним методом визначається чисельність виробничих робітників, зайнятих біля доменних, мартенівських, електросталеплавильних, термічних і нагрівальних печей, біля прокатних і трубопрокатних станів, пресів, ножиць, правильних машин, повітронагрівачів, газоочисток, а також робітників, зайнятих керуванням підйомно-транспортними машинами, що здійснюють технологічне транспортування (кранами, трансфекарами, вагон-вагами, завалочними машинами, підйомниками тощо).
Штатний норматив для обслуговування агрегату залежить від конструкції агрегату і від механізації й автоматизації окремих операцій із завантаження сировини в агрегат, керування агрегатом, контролю за ходом технологічного процесу.
Приклад розрахунку чисельності рудозбагачувальної фабрики за затвердженими відомчими нормативами наведено в таблиці 2.7.
У багатьох випадках використовують комбіновані методи визначення чисельності робітників (за змінною продуктивністю агрегатів та нормами обслуговування або нормативами чисельності).
У цьому випадку визначають необхідну кількість устаткування (об’єктів обслуговування) в дії (Nм):
(2.97)
де Q ─ плановий обсяг продукції (робіт, послуг);
Кзм ─ кількість змін роботи устаткування;
Взм ─ змінна продуктивність устаткування (виробіток за зміну) у відповідних показниках.
Таблиця 2.7
Розрахунок явочної чисельності робітників збагачувальної фабрики за затвердженими нормативами при добовій переробці руди 7000т
Процес |
Кількість устаткування, шт. |
Норматив чисельності |
Кількість робочих змін |
Явочна чисельність за нормативом |
№ таблиці нормативу |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
Мелення і класифікація Транспортер довжиною: 39м 40м |
1 1 |
0,25 0,25 |
3 3 |
0,75 0,75 |
3 3 |
із возиком для скидання 27м |
1 |
1,00 |
3 |
3,00 |
п.тех.ч. |
Запитувачі тарілчасті |
42 |
0,02 |
3 |
2,52 |
2 |
Транспортер довжиною 27м |
4 |
0,25 |
3 |
3,00 |
3 |
Млини кульові … |
8 |
0,20 |
3 |
4,80 |
7 |
Разом |
|
|
|
19,02 |
|
Усього |
|
|
|
86,70 |
|
Потім за нормами обслуговування чи нормативами чисельності розраховують необхідну чисельність робітників.
Зазначеним методом визначають чисельність робітників екскаваторних і локомотивних бригад, машиністів бурових станків. При цьому кількість робітників, зайнятих ненормованою роботою (на підготовці вибою, перегоні, планово-попереджувальних ремонтах тощо) планується окремо.
Кількість допоміжних робітників, які виконують роботи, що мають норми обслуговування, розраховують за формулою:
(2.98)
де В ─ величина, що характеризує параметри об’єктів обслуговування (робоча площа, пропускна спроможність, місткість об’єкта тощо).
Якщо неможливо встановити нормативи чисельності чи нормативи обслуговування, чисельність робітників визначають на основі обліку робочих місць:
Чоб = Прм·Кзм ·Коб, (2.99)
де Прм ─ кількість робочих місць.
Чисельність робітників на ненормованих роботах (з утримання та поточних ремонтів агрегатів, печей, апаратів, машин, пристосувань, енергетичної мережі) металургійних і гірничорудних виробництв визначають, виходячи із кількості, стану і територіального розміщення об’єктів, що обслуговуються за даними фотографії робочого дня робітників.
Чисельність керівників, спеціалістів, службовців розраховується на підставі типових структур апарату управління (типових штатних розкладів) і нормативів чисельності. Типові штатні розклади носять рекомендаційний характер і повинні використовуватись з урахуванням конкретних умов виробництва. У господарській практиці для визначення чисельності працівників розумової праці використовуються норми часу і виробітку (креслярі, копіювальники, друкарки), норми підлеглості (чисельність робітників, підпорядкованих одному майстрові), норми співвідношення між різними кваліфікаційно-посадовими групами працівників між майстрами і старшими майстрами, між спеціалістами і молодшими спеціалістами.
Диференційовані нормативи чисельності названих працівників (за конкретними управлінськими роботами, управлінськими процедурами й операціями, мікроелементами операцій) розробляються методом прямого розрахунку, а укрупнені (за функціями управління) ─ математичними методами із використанням статистичних залежностей (кореляційно-регресійних моделей) між рівнем впливових чинників і кількісним складом працівників.