Баланс робочого часу одного середньооблікового працівника

Показники	Значення показників за рік
	звітний	плановий
Кількість календарних днів Вихідні та святкові дні Кількість робочих днів (номінальний фонд робочого часу) Невиходи на роботу, днів З них: чергові відпустки відпустки у зв’язку з навчанням неявки у зв’язку із захворюванням неявки у зв’язку з пологами виконання державних і громадських обов’язків відпустки з дозволу адміністрації Явочний робочий час, днів Середня тривалість робочого дня, годин Ефективний фонд робочого часу, годин	365 114 251 39 26 3 7 1,5 0,5 1 212 7,94 1683,28	366 114 252 37 26 3 5,5 1,5 0,5 0,5 215 7,95 1709,25

Номінальний річний фонд робочого часу в годинах (нормальна кількість годин роботи) одного працівника з певною нормальною тривалістю робочого тижня публікується щорічно Держкомстатом, а його розрахунок здійснюється наступним чином:

Тн =Д·t_д - ( Д_пс + Д_пв – Д_вс)· tск , (2.85)

де t_д ─ нормальна тривалість робочої зміни для певної групи працівників, годин;

Д_пв ─ число днів передвихідних;

Д_пс ─ число днів передсвяткових;

Д_вс ─ кількість днів збігу вихідних та святкових днів;

t_cк ─ години скорочення робочої зміни в передвихідні та передсвяткові дні.

Виходячи із зазначеного вище, ефективний фонд робочого часу для окремих груп працівників може бути розрахований за наступною формулою:

Те = [Дк – (Дв + Дс + Двід + Дз +Днз)] t_д – (Дпв + Дпс – Двс ) t_ск., (2.86)

де Дз ─ число днів захворювань;

Днз ─ число інших невиходів, дозволених законодавством;

Двід ─ дні відпусток.

Нормативну чисельність робітників визначають як облікову, так і явочну.

Чисельність інших категорій персоналу розраховується тільки облікова.

Мінімальна кількість робітників, необхідна для виконання виробничої програми, називається явочною. Облікова чисельність робітників враховує явочну та резервну чисельність робітників для заміни на невиходи, передбачені трудовим законодавством:

Чоб = Чя · Коб, (2.87)

де Чоб – облікова чисельність робітників;

Чя ─ явочна чисельність робітників;

Коб – коефіцієнт облікового складу.

Коефіцієнт облікового складу може бути розрахований за формулами:

(2.88)

де Нп – відсоток невиходів на роботу в плановому періоді визначається для кожної групи робітників таким розрахунком:

(2.89)

де Дн_д ─ номінальна кількість робочих днів даного структурного підрозділу в розрахунковому періоді, яка в неперервному виробництві дорівнює кількості календарних днів;

t_зм ─ тривалість зміни, визначена режимом роботи для цього виробництва.

Методи обчислення необхідної чисельності робітників визначаються певними особливостями, що залежать від специфіки праці в кожній галузі виробництва. Виділяють наступні основні методи визначення кількості робітників на основі:

• норм виробітку;

• трудомісткості продукції, робіт, послуг;

• норм обслуговування та нормативів чисельності на агрегатних роботах;

• норм обслуговування на допоміжних роботах;

• обліку робочих місць.

За обсягами робіт у натуральному вираженні, що підлягають виконанню, та нормами виробітку середньооблікова чисельність основних робітників (Чоб) в умовах масового виробництва визначається за формулою:

(2.90)

де Q_і – обсяг робіт (продукції) у фізичних одиницях виміру;

п – число різновидів робіт (продукції);

Нв_і – норма виробітку робітника за годину робочого часу на і-му виді робіт;

Те – ефективний фонд робочого часу одного робітника, годин;

Квн_і – коефіцієнт виконання норм виробітку робітниками на і-му виді робіт.

На нормованих роботах, що виконуються індивідуальними засобами праці, чисельність робітників визначається за обсягами робіт і змінними нормами виробітку. При плануванні чисельності робітників очисної групи гірничорудних шахт (прохідників, бурильників, скреперистів, машиністів вантажних машин) на гірничопідготовчих, нарізних та очисних роботах та робітників металургійних цехів, зайнятих навантаженням і транспортуванням сирих матеріалів до агрегатів, прибиранням і навантаженням продукції і відходів, зачищенням продукції (зливків, заготівки, готового прокату) для усунення зовнішніх недоліків формула розрахунку явочної і середньооблікової чисельності робітників має вигляд:

(2.91)

(2.92)

де Нзм ─ змінна норма виробітку робітника на певному виді робіт;

Кзм ─ кількість змін на добу;

Дн_д ─ номінальний час (кількість номінальних діб) роботи дільниці.

В індивідуальному і дрібносерійному виробництвах, тобто за умов, коли на одних і тих же робочих місцях одними і тими ж робітниками протягом короткого відрізку часу виконуються різні операції, за основу розрахунку необхідної чисельності робітників-відрядників приймаються норми технологічної трудомісткості:

(2.93)

де t_i ─ нормативна чи планова трудомісткість одиниці продукції, роботи чи послуги.

Якщо обсяг продукції робіт чи послуг за широкою номенклатурою визначається в нормованому часі, то чисельність робітників розраховується, виходячи із повної трудомісткості виробничої програми:

(2.94)

де Т_і ─ трудомісткість окремих видів продукції, робіт чи послуг.

Ці методи використовують при розрахунках чисельності робітників, зайнятих на механічних процесах; на транспортних, вантажно-розвантажувальних, будівельних, монтажних і ремонтно-будівельних роботах.

Чисельність основних робітників гірничорудних підприємств та металургійних заводів на робочих місцях агрегатного обслуговування, де виконуються роботи з управління дією агрегатів, печей, апаратів, машин та іншого устаткування і контролю за технологічними процесами, розраховують за нормами обслуговування:

(2.95)

або за нормативами чисельності:

Чоб = М·Нч·Кзм·Коб, (2.96)

де М ─ число об’єктів, що обслуговуються;

Кзм ─ коефіцієнт змінності;

Ноб ─ норма обслуговування, кількість об’єктів, що припадає на одного робітника;

Нч ─ норматив чисельності на один об’єкт обслуговування.

Зазначеним методом визначається чисельність виробничих робітників, зайнятих біля доменних, мартенівських, електросталеплавильних, термічних і нагрівальних печей, біля прокатних і трубопрокатних станів, пресів, ножиць, правильних машин, повітронагрівачів, газоочисток, а також робітників, зайнятих керуванням підйомно-транспортними машинами, що здійснюють технологічне транспортування (кранами, трансфекарами, вагон-вагами, завалочними машинами, підйомниками тощо).

Штатний норматив для обслуговування агрегату залежить від конструкції агрегату і від механізації й автоматизації окремих операцій із завантаження сировини в агрегат, керування агрегатом, контролю за ходом технологічного процесу.

Приклад розрахунку чисельності рудозбагачувальної фабрики за затвердженими відомчими нормативами наведено в таблиці 2.7.

У багатьох випадках використовують комбіновані методи визначення чисельності робітників (за змінною продуктивністю агрегатів та нормами обслуговування або нормативами чисельності).

У цьому випадку визначають необхідну кількість устаткування (об’єктів обслуговування) в дії (Nм):

(2.97)

де Q ─ плановий обсяг продукції (робіт, послуг);

Кзм ─ кількість змін роботи устаткування;

Взм ─ змінна продуктивність устаткування (виробіток за зміну) у відповідних показниках.

Таблиця 2.7

Розрахунок явочної чисельності робітників збагачувальної фабрики за затвердженими нормативами при добовій переробці руди 7000т

Процес	Кількість устаткування, шт.	Норматив чисельності	Кількість робочих змін	Явочна чисельність за нормативом	№ таблиці нормативу
1	2	3	4	5	6
Мелення і класифікація Транспортер довжиною: 39м 40м	1 1	0,25 0,25	3 3	0,75 0,75	3 3
із возиком для скидання 27м	1	1,00	3	3,00	п.тех.ч.
Запитувачі тарілчасті	42	0,02	3	2,52	2
Транспортер довжиною 27м	4	0,25	3	3,00	3
Млини кульові …	8	0,20	3	4,80	7
Разом				19,02
Усього				86,70

Потім за нормами обслуговування чи нормативами чисельності розраховують необхідну чисельність робітників.

Зазначеним методом визначають чисельність робітників екскаваторних і локомотивних бригад, машиністів бурових станків. При цьому кількість робітників, зайнятих ненормованою роботою (на підготовці вибою, перегоні, планово-попереджувальних ремонтах тощо) планується окремо.

Кількість допоміжних робітників, які виконують роботи, що мають норми обслуговування, розраховують за формулою:

(2.98)

де В ─ величина, що характеризує параметри об’єктів обслуговування (робоча площа, пропускна спроможність, місткість об’єкта тощо).

Якщо неможливо встановити нормативи чисельності чи нормативи обслуговування, чисельність робітників визначають на основі обліку робочих місць:

Чоб = П_рм·Кзм ·Коб, (2.99)

де П_рм ─ кількість робочих місць.

Чисельність робітників на ненормованих роботах (з утримання та поточних ремонтів агрегатів, печей, апаратів, машин, пристосувань, енергетичної мережі) металургійних і гірничорудних виробництв визначають, виходячи із кількості, стану і територіального розміщення об’єктів, що обслуговуються за даними фотографії робочого дня робітників.

Чисельність керівників, спеціалістів, службовців розраховується на підставі типових структур апарату управління (типових штатних розкладів) і нормативів чисельності. Типові штатні розклади носять рекомендаційний характер і повинні використовуватись з урахуванням конкретних умов виробництва. У господарській практиці для визначення чисельності працівників розумової праці використовуються норми часу і виробітку (креслярі, копіювальники, друкарки), норми підлеглості (чисельність робітників, підпорядкованих одному майстрові), норми співвідношення між різними кваліфікаційно-посадовими групами працівників між майстрами і старшими майстрами, між спеціалістами і молодшими спеціалістами.

Диференційовані нормативи чисельності названих працівників (за конкретними управлінськими роботами, управлінськими процедурами й операціями, мікроелементами операцій) розробляються методом прямого розрахунку, а укрупнені (за функціями управління) ─ математичними методами із використанням статистичних залежностей (кореляційно-регресійних моделей) між рівнем впливових чинників і кількісним складом працівників.