5. Доплати і надбавки до заробітної плати.
Доплати і надбавки ─ це законодавчо гарантовані або нормативно обумовлені (постановами Уряду, угодами, колективними договорами, контрактами) виплати працівникам понад їх основну заробітну плату, які пов'язані з особливостями та умовами праці, а також особистими якостями працівників.
Доплати і надбавки є самостійним змінним елементом заробітної плати, призначаються за суттєві відхилення від нормальних умов праці, не враховані тарифними ставками і посадовими окладами, та за особисті досягнення працівників у трудовій діяльності. Диференціацію заробітної плати, залежно від умов і складності праці, визначають два фактори ─ компенсаційний і стимулюючий. Компенсаційний фактор пов’язаний з тим, що праця в шкідливих умовах з більшими витратами енергії потребує компенсації за відхилення від нормальних умов. Стимулюючий фактор сприяє забезпеченню вищої оплати в несприятливих умовах. На підставі зазначених положень систему доплат до тарифних ставок і посадових окладів поділяють за метою призначення на два види:
─ доплати, що мають водночас заохочувальний (стимулюючий) і компенсаційний характер (за сумісництво професій, розширення зон обслуговування, збільшення обсягів робіт тощо);
─ доплати компенсаційного характеру за умови і особливості праці (важкі та шкідливі умови праці, праця в нічний час або в особливому режимі тощо).
За ознакою сфери діяльності (прикладання праці) розрізняють:
─ доплати, що не мають обмеження сфери прикладання;
─ доплати, що використовуються в певних сферах діяльності.
Доплати першої групи мають компенсаційний характер: за роботу в понаднормовий час; за скорочений час роботи підліткам до 18 років; при переведенні на нижчеоплачувану роботу за виробничої необхідності; за час простою та в разі невиконання норм виробітку й виготовлення бракованої продукції не з вини робітника.
До доплат другої групи відносяться:
─ доплати, що мають водночас компенсаційний і стимулюючий характер за зростання обсягу виконуваних робіт: за сумісництво професій; за розширення зон обслуговування; на період освоєння нових норм праці; бригадирам з робітників, яких не звільнено з основної роботи тощо;
─ доплати компенсаційного характеру за умови праці, що відхиляються від нормальних: за роботу у важких, шкідливих та особливо шкідливих умовах; за інтенсивність праці; за роботу в нічний час; за перевезення небезпечних вантажів;
─ доплати компенсаційного характеру, що пов'язані з особливим характером виконуваних робіт: за роботу у святкові та вихідні неробочі дні; за багатозмінний режим роботи; за пересувний характер роботи; за дні відгулу при використанні вахтового методу; за роботу понад нормальну тривалість робочого часу за графіком роботи.
Види та розміри доплат і надбавок визначаються, як правило, в генеральній угоді (міжгалузевого характеру), у галузевих (регіональних) угодах (галузевого характеру) та колективних договорах підприємства. Доплати за умови праці обов’язково встановлюються для робочих місць, на яких виконуються роботи, передбачені „Галузевим переліком робіт з важкими й особливо шкідливими умовами праці”, у розмірах (у відсотках до тарифної ставки або окладу) не нижче передбачених „Галузевим положенням про оцінку умов праці на робочих місцях” і додатком до „Галузевої угоди” на конкретний рік. Перелік основних доплат і надбавок, передбачених генеральною тарифною угодою, наведено у табл.3.3.
У колективних договорах підприємства мають право розширювати перелік надбавок і доплат з урахуванням специфічних умов виробництва та встановлювати свої розміри цих надбавок і доплат, виходячи з виробничих потреб та своїх фінансових можливостей, за рахунок прибутку, але не нижче розмірів, що передбачені генеральною та галузевою (регіональною) угодами (за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника, за виконання робіт неповним штатом, за виконання додаткових обсягів робіт, за самостійний облік відвантажених автосамоскидів машиністами екскаваторів). Таблиця 3.3
Перелік доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів, що мають міжгалузевий характер
|
Доплати і надбавки |
Розмір доплат і надбавок |
|||
|
Доплати |
||||
|
За сумісництво професій (посад) |
Максимальними розмірами не обмежуються і визначаються сумою економії, отриманої за тарифними ставками (окладами) зміщуваних професій (посад) працівників |
|||
|
За розширення зон обслуговування. За збільшення обсягів робіт |
Максимальними розмірами не обмежуються і визначаються сумою економії, отриманої за тарифними ставками (окладами) сумісних професій (посад) працівників, передбачених нормативами |
|||
|
За виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників |
До 100 відсотків тарифної ставки (окладу) відсутнього працівника |
|||
|
За роботу у важких (особливо важких) і шкідливих (особливо шкідливих) умовах |
За роботу в шкідливих і важких умовах праці ─ 4 -12 відсотків, за роботу в особливо важких і особливо шкідливих умовах праці 16 - 24 відсотки тарифної ставки (посадового окладу) |
|||
|
За інтенсивність праці робітників |
До 12 відсотків тарифної ставки робітника та до 50 відсотків посадового окладу фахівця (службовця) |
|||
|
За роботу в нічний час |
До 40 відсотків годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час |
|||
|
На період освоєння нових норм трудових витрат |
Підвищення відрядних розцінок на 20 відсотків, підвищення тарифних ставок до 10 відсотків |
|||
|
За освоєння прогресивної технології, нової техніки та устаткування |
До 20 відсотків тарифної ставки робітника |
|||
|
За керівництво бригадою (бригадиру, не звільненому від основної роботи) |
До 50% тарифної ставки (доплата диференціюється залежно від кількості робітників у бригаді: до 10, понад 10, понад 25 осіб). Ланковим, якщо чисельність ланки перевищує 5 осіб, доплата складає 50% відповідної доплати бригадиру |
|||
Доплати і надбавки |
Розмір доплат і надбавок |
||||
Надбавки |
|||||
За високу професійну майстерність |
Диференційовані до тарифних ставок робітників: III розряду ─ до 12%; IV розряду ─ до16%; V розряду ─ до 20%; VI розряду і вище ─ до 24% |
||||
За класність водіям автомашин |
Водіям 2-го класу ─ 10%; 1-го класу ─ 25 % установленої тарифної ставки (окладу) за відпрацьований час |
||||
За високі досягнення у праці |
До 50 % посадового окладу фахівця (службовця) та тарифної ставки робітника |
||||
За виконання особливо важливого завдання (на термін його виконання) |
До 50 % посадового окладу фахівця (службовця) та до 25 відсотків тарифної ставки робітника |
||||
За складність, напруженість у роботі |
До 50 відсотків посадового окладу фахівця (службовця) |
||||
За знання та використання у роботі іноземної мови |
До 10 відсотків посадового окладу |
||||
За наукові ступені: доктора наук кандидата наук |
До 20 відсотків посадового окладу До 15 відсотків посадового окладу |
||||
Конкретні розміри компенсаційних і стимулюючих доплат за складність та умови праці визначаються на основі атестації робочих місць й оцінки фактичних умов інтенсивності праці. Надбавки до тарифної заробітної плати мають чітко виражений стимулюючий характер і завжди пов'язані з діловими якостями конкретного працівника. Найчастіше використовуються надбавки: тільки для робітників: за високу професійну майстерність; за класність водіям автомобілів; тільки для професіоналів, фахівців та технічних службовців: за високі досягнення в роботі; за складність і напруженість у роботі; за знання й використання іноземної мови; за наукові ступені та за науковий стаж; для всіх категорій персоналу: за виконання особливо важливих робіт і завдань, за трудовий стаж.
У випадках виявлення впродовж місяця браку, зниження якості робіт, невиконання планових (нормованих) завдань та встановлених норм трудових витрат надбавки за професійну майстерність за цей місяць не виплачуються, а при повторенні перерахованих вище упущень у роботі ─ відміняються повністю. Розмір надбавок встановлюється на термін не менше одного року і переглядається щорічно. Подальше підвищення ролі тарифної системи як стимулу підвищення кваліфікації працівників пов’язане із розширенням застосування надбавок за високі досягнення в роботі, за професійну майстерність, за виконання особливо важливих і відповідальних робіт. Такі надбавки доцільно встановити персоналу, який забезпечує стабільне поліпшення показників діяльності відповідного підрозділу та підприємства в цілому (майстрам, начальникам дільниць і цехів).
Планування фонду оплати праці персоналу
Важливим засобом мотивації і стимулювання високоефективної трудової діяльності персоналу є доходи. Вони представляють собою винагорода або заробітну плату, одержувані працівниками за надання своєї робочої сили. На практиці заробітна плата, або дохід конкретного працівника, може приймати форму різних грошових виплат: місячних окладів, годинних тарифних ставок, премій, комісійних винагород, гонорарів, компенсацій і т.д. Необхідно також розрізняти номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна зарплата або дохід відображають загальну суму грошей, отриманих працівником за свій затрачений праця, виконану роботу, надану послугу або відпрацьований час. Вона визначається діючою ставкою заробітної плати або ціною робочої сили за одиницю часу роботи: грн. / год; грн. / деталь; грн. / місяць. Реальна заробітна плата - це кількість товарів і послуг, яке можна придбати на номінальну зарплату при діючих ринкових цінах: кількість товарів / сума грошей.
В умовах ринкової економіки поряд з основною заробітною платою персоналу залежно від результатів праці існують також доходи від власності. У нашій країні до останнього часу ця форма доходу фактично не застосовувалася. Проте з розширенням випуску акцій та інших цінних паперів розподіл результатів праці за власності з кожним роком зростає. Тому в сучасних умовах все велику наукову значущість набуває проблема оптимального поєднання принципів розподілу доходів як за праці, так і по власності або капіталу.
Структура доходів персоналу на вітчизняних підприємствах визначається співвідношенням трьох основних складових заробітної плати: тарифних ставок і окладів, доплат і компенсацій, надбавок і премій (рис. 6.3).
Тарифні ставки і оклади визначають величину оплати праці відповідно до його складністю і відповідальністю за нормальних умов роботи та відповідних витратах робочої сили. Доплати і компенсації встановлюються на відшкодування додаткових витрат робочої сили при існуючих відхиленнях умов праці. Надбавки та премії передбачаються для стимулювання високої творчої активності персоналу, підвищення якості роботи, продуктивності праці та ефективності виробництва. Як видно, тарифні ставки обумовлюють ціну робочої сили при нормальних умовах її використання. Доплати і компенсації враховують підвищені витрати праці, а надбавки і премії призначаються для стимулювання особистих досягнень працівників. У зв'язку з важливим значенням заробітної плати або доходів для кожного працівника окремо і всього підприємства в цілому представляється необхідним розглянути більш докладно структуру доходів персоналу на російських підприємствах. Як типовий модуля можна представити наступні головні складові доходів наших працівників.
1. Оплата праці за діючими годинниковим тарифних ставок і окладів місячним.
2. Доплати за умови праці, змінний режим роботи і ступінь зайнятості роботою.
3. Надбавки за високі показники продуктивності праці, якості роботи та особистий внесок у кінцеві результати виробництва.
4. Премії за якісне та своєчасне виконання роботи та винагорода за творчу діяльність.
5. Соціальні виплати і компенсації за чинними нормативами.
6. Дивіденди за акціями підприємства.
Питання для роздумів, самоперевірки, повторення
Лекція № 9, 10. Тема: «Собівартість продукції гірничорудних підприємств».
При вивченні матеріалу розділу слід
засвоїти:
поняття „виробничих витрат”, визначення термінів „затрати”, „витрати” та „собівартість”, бухгалтерських і економічних витрат;
класифікації собівартості продукції за різними ознаками та способи обліку витрат у її складі;
поділ витрат у залежності від виду діяльності, від зв’язку з обсягом виробництва, за способом обчислення на одиницю продукції, за ступенем однорідності витрати, за групами первинних елементів і тенденціями їх зміни за окремими видами продукції;
критичний обсяг виробництва продукції («точки беззбитковості»), графічний та аналітичний методи її знаходження, зміни критичного обсягу виробництва продукції під впливом окремих чинників;
групування витрат за економічними елементами та склад витрат за кожним економічним елементом, зміст і методику обчислення кошторису виробництва;
калькулювання та його місце в економічних розрахунках, об'єкти калькулювання і калькуляційні одиниці, типову номенклатуру калькуляційних статей витрат, методику обчислення окремих статей калькуляції;
структуру собівартості продукції та методику обчислення окремих статей калькуляції на підприємствах гірничо-металургійного комплексу;
методи планування витрат на виробництво, формування зведеного кошторису витрат та кошторисів окремих комплексних витрат, методи розподілу комплексних статей витрат на витрати окремих видів продукції;
планування собівартості продукції пофакторним методом;
методику визначення впливу окремих (сукупності) техніко-економічних чинників на зміну (зменшення, збільшення) поточних витрат;
навчитися:
розрізняти поняття „витрат” та „собівартості” продукції, виділяти різні її типи в залежності від складу витрат та виду інформації, що використовується при їх розрахунку;
групувати витрати за економічними елементами та складати кошторис виробництва;
визначати склад елементних та комплексних статей калькуляції виробництва та відносити їх на окремі види продукції (робіт або послуг);
калькулювати витрати на виробництво продукції на підприємствах гірничо-металургійного комплексу;
планувати витрати на виробництво прямим способом та пофакторним методом;
розраховувати кошториси комплексних витрат та зведений кошторис витрат на виробництво продукції (робіт, послуг);
визначати вплив мультиплікативних чинників на собівартість продукції (робіт, послуг) та основні шляхи зниження поточних витрат на виробництво.
Ключові поняття і терміни
Адміністративні витрати
Альтернативна вартість
Бухгалтерські витрати
Відрахування на соціальні заходи
Витрати на продукцію
Витрати періоду
Виробнича собівартість
Витрати від надзвичайних подій
Витрати виробництва
Витрати на збут
Витрати на оплату праці
Витрати на утримання та експлуатацію устаткування
Економічні витрати
Елементи витрат
Загальновиробничі витрати
Затрати виробничих ресурсів
Змінні витрати
Калькуляційна одиниця
Контрольовані витрати
Матеріальні витрати
Непродуктивні витрати
Непрямі (накладні) витрати
Об’єкт калькулювання
Операційні витрати
Повна собівартість
Постійні витрати
Прямі витрати
Собівартість продукції (робіт, послуг)
Статті калькуляції
Структура витрат
Технологічна собівартість
Точка беззбитковості
Фактори зниження собівартості продукції