2.2.4. Нормування оборотних коштів

Проблема визначення потреби підприємства в оборотних коштах є важливою складовою частиною фінансового планування. Нестача оборотних коштів неминуче приводить до неможливості своєчасного забезпечення виробничого процесу необхідними матеріальними ресурсами, а їхній надлишок може приводити до фінансових втрат унаслідок «заморожування» частини оборотних коштів у зайвих запасах товарно-матеріальних цінностей.

Нормування – це процес обчислення нормованих оборотних коштів (запасів та затрат), які потрібні підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків на період до одержання перших коштів за виготовлену продукцію.

Основним завданням нормування є розроблення на кожному підприємстві економічно обґрунтованих норм та нормативів оборотних коштів, які забезпечують прискорення обігу та найбільш ефективне використання матеріальних і фінансових ресурсів. Відомо три методи розрахунку нормативів оборотних коштів: аналітичний, коефіцієнтний і прямого рахунку. Аналітичний (дослідно-статистичний) метод передбачає ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним коригуванням фактичних запасів та вилученням з них надлишкових. Коефіцієнтний метод полягає в уточненні чинних на початок розрахункового періоду нормативів власних оборотних коштів згідно зі змінами в цьому періоді показників виробництва, що впливають на величину цих коштів. Метод прямого рахунку – це науково обґрунтований розрахунок нормативів за кожним нормованим елементом оборотних коштів (виробничими запасами, незавершеним виробництвом, витратами майбутніх періодів, залишками готової продукції). У практиці господарювання він є основним, інші методи розрахунків використовуються здебільшого як допоміжні.

При розрахунку нормативу власних оборотних коштів необхідно виходити з виробничого напряму підприємства, планів виробництва та реалізації продукції, її собівартості, норм витрат і запасів товарно-матеріальних цінностей, передбачених у планах виробництва та матеріально-технічного забезпечення, умов розрахунків із заготівельниками та постачальниками, а також прискорення обігу коштів.

Норма оборотних коштів – мінімальна величина запасу і-го елемента оборотних коштів, яка може бути використана для виробництва одиниці продукції визначеної якості.

За окремими видами оборотних коштів норма розраховується в натуральних величинах (м, м², кг, т) або абсолютних величинах (гривнях, копійках), за іншими – у відносних величинах (днях, відсотках). Розроблені норми діють протягом декількох років і переглядаються при зміні технології виробництва, номенклатури продукції, що виробляється, умов матеріально-технічного забезпечення тощо.

У гірничорудній промисловості кожен рудник повинен мати норми витрат вибухових речовин, бурової сталі і твердих сплавів у грамах на 1т руди, кріпильного лісу в кубічних метрах на 100т руди, мастильних матеріалів на машино-зміну роботи підіймальної машини, куль у млинах на подрібнення 1т руди, флотореагентів на збагачення 1т руди і т.д.

Норматив – це мінімальний розмір власних оборотних коштів у грошовому вираженні, необхідний підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків.

Особливістю в обчисленні нормативів оборотних коштів є те, що за окремими їх видами (наприклад, за незавершеним виробництвом) нормативи встановлюються в обсязі повної потреби підприємства в них, а за іншими (сировиною та основними матеріалами, паливом, запасними частинами, тарою, допоміжними й іншими матеріалами) – у розмірі їхньої мінімальної потреби. Це пов'язано з тим, що витрати незавершеного виробництва не відшкодовуються виручкою від реалізації продукції планового періоду, а включаються до собівартості продукції наступних періодів. Запаси ж сировини, основних матеріалів, палива та інших товарно-матеріальних цінностей споживаються та відшкодовуються систематично, тому на них підприємства виділяють кошти в обсязі мінімальних запасів, що забезпечують безперервний процес виробництва.

Розглянемо методику нормування основних елементів нормованих оборотних коштів.

1. Норматив оборотних коштів у виробничих запасах ( ) визначається за формулою:

, грн.,

(2.39)

де П_д – середньоденна потреба в певному виді матеріальних ресурсів, грн.;

Н₃ – норма запасу матеріальних ресурсів у днях.

Середньоденна потреба (П_д) у сировині, матеріалах і напівфабрикатах визначається діленням річної (квартальної) потреби в них на кількість днів у році 360 (кварталі – 90).

Норма запасу матеріальних ресурсів у днях (Н₃) враховує час їх перебування у поточному, страховому, транспортному, технологічному запасах, а також час, необхідний для відвантаження, доставки, прийому та складування матеріалів.

Поточний запас – запас, призначений для забезпечення безперебійного виробничого процесу в період між двома черговими поставками. При місцевих поставках середній інтервал визначається шляхом ділення оптимальної (найбільш економічно доцільної) партії матеріалів на їх середньодобове споживання. Якщо у договорі не вказані конкретні строки поставок, середній інтервал постачання визначається на підставі фактичних даних про надходження матеріалів у звітному році. У цьому випадку середній інтервал між поставками може бути визначений як середня величина залежно від наявності різких коливань у строках або обсягах поставок. Якщо інтервал постачання перевищує 5 днів, то норма оборотних коштів у поточному запасі приймається, як правило, – 50% середнього інтервалу постачання, що обумовлено поставкою матеріалів декількома постачальниками й у різні строки. Наприклад, якщо постачальник доставляє на підприємство сировину кожні 30 днів, то поточний запас становитиме половину цієї величини: 30/2=15 днів.

Страховий запас – запас, призначений для забезпечення безперебійного виробничого процесу при відхиленні від прийнятих інтервалів поставок. Страховий, або гарантійний, запас необхідний кожному підприємству для забезпечення безперервності процесу виробництва у випадках порушення умов та термінів поставок матеріалів, або відвантаження некомплектних партій. Страховий запас приймається у розмірі 50% поточного запасу, але може бути і менше цієї величини залежно від розташування постачальників та ймовірності перебоїв у поставках.

Транспортний запас – створюється у випадку перевищення строків вантажообігу порівняно зі строками документообігу. Транспортний запас може і не створюватися, якщо строк вантажообігу менше, ніж строк документообігу. При поставках матеріалів на великі відстані термін сплати відповідно до розрахункових документів випереджає строк прибуття матеріальних цінностей. Наприклад, рух вантажу від постачальника до покупця триває 20 днів, обіг розрахункових документів – 8 днів, а обробка документів у постачальника й у відділеннях банку здійснюється протягом 4 днів. За цими умовами норма оборотних коштів у транспортному запасі становить: 20 – (8 + 4) = 8 днів.

Технологічний (підготовчий) запас здійснюється на час підготовки матеріалів до виробництва, включаючи аналіз і лабораторні випробування. Цей запас враховується у тому випадку, коли він не є частиною процесу виробництва. Наприклад, при підготовці деяких видів сировини та матеріалів до виробництва необхідним є час на підсушування, нагрівання, розмелювання, відстоювання, доведення до визначених концентрацій тощо. Час, необхідний на відвантаження, доставку, прийняття та складування матеріалів, також приймається до розрахунку норми запасів сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів. Норми цього часу встановлюються для кожної операції на підставі технологічних розрахунків або методом хронометражу.

Наприклад, на рис. 2.12 наведено схему постачання матеріальних ресурсів на підприємстві (цикл постачання прийнято 18 днів; час доставки матеріальних ресурсів від постачальника до підприємства – 10 днів; термін документообігу з урахуванням оплати рахунків – 7 днів; підготовчий запас – 3 дні; транспортний запас – 3 дні).

Наприклад, сума визначених норм оборотних коштів за відповідними видами сировини, матеріалів та напівфабрикатів становить загальну норму. Згідно з розрахунком норматив за основними видами матеріалів – 1223,5 тис. грн. (табл. 2.5).

У тих випадках, коли є значна кількість найменувань сировини та матеріалів і вони надходять від багатьох постачальників, що заважає здійснювати розрахунок норми за окремими її елементами (доставка, прийом, зберігання тощо), визначають норму в середньому за всіма матеріалами відповідно до фактичних даних про вартість їх витрат у звітному році та розміру їх середнього залишку.

Рис. 2.12. Приклад схеми постачання матеріальних ресурсів на гірничому підприємстві

Таблиця 2.5