- •Конспект лекційз дисципліни «економіка» для студентів спеціальності згів 5 курс (7 семестр)
- •Перелік нормативних питань дисципліни «економіка» для спец. Гів
- •Перелік дисциплін, які забезпечують якісне вивчення дисципліни «Економіка»
- •1.1. Роль і місце гірничої промисловості в системі народного господарства
- •Основні показники діяльності гірничого підприємства
- •2. Ресурсне забезпечення гірничого виробництва
- •2.1.1. Економічна сутність, склад та особливості формування основних засобів гірничодобувних підприємств
- •Структура основних виробничих фондів за процесами підземного видобутку руди, %
- •2.1.2. Облік та оцінка основних засобів
- •2.1.3. Спрацювання, старіння, амортизація та відтворення об’єктів основних засобів
- •2.1.4. Показники стану, руху та ефективності використання основних засобів
- •Показники ефективності використання основних засобів
- •Показники зносу та ефективність використання основних засобів за окремими галузями промисловості України
- •2.1.5. Політика інтенсифікації використання основних засобів на гірничодобувних підприємствах
- •Ключові поняття і терміни
- •2.2.1. Характеристика оборотних коштів та їх призначення
- •2.2.2. Класифікація, склад та структура оборотних коштів
- •2.2.3. Джерела формування та поновлення оборотних коштів
- •2.2.4. Нормування оборотних коштів
- •Розрахунок нормативу оборотних коштів у виробничих запасах методом прямого розрахунку
- •2.2.5. Показники використання оборотних коштів
- •2.2.6. Економічна ефективність прискорення оборотності оборотних коштів та шляхи її зростання
- •Доповнення до теми ок - визначення потреби у ресурсах-норми і нормативи на промисловому підприємств
- •Ключові поняття і терміни
- •2.4.1. Нематеріальні ресурси підприємства
- •2.4.2. Нематеріальні активи і забезпечення захисту об’єктів інтелектуальної власності
- •2.4.3. Оцінка й амортизація нематеріальних активів підприємства
- •2.4.4. Реалізація права власності на нематеріальні ресурси
- •2.3.1. Поняття, класифікація та структура персоналу
- •2.3.2. Показники оцінки якості складу та стабільності персоналу
- •1. Частка робітників у загальній чисельності персоналу.
- •2. Частка основних і допоміжних робітників у загальній чисельності робітників.
- •3. Частка висококваліфікованих робітників у загальній кількості робітників.
- •2.3.3. Визначення чисельності персоналу
- •Баланс робочого часу одного середньооблікового працівника
- •2.3.4. Система управління персоналом
- •2.3.5. Продуктивність праці: сутність, методи та показники вимірювання
- •2.3.6. Фактори зміни і резерви зростання продуктивності праці та кількісна оцінка їх впливу
- •2.3. Удосконалення організації праці:
- •3. Збільшення обсягів виробництва продукції і структурні зрушення у виробництві:
- •5. Соціальні:
- •6. Природні умови та розміщення підприємства:
- •3.2. Удосконалення управління, організації виробництва і праці.
- •3.4. Зростання обсягів виробництва продукції, робіт, послуг.
- •3.5. Зміни природних умов видобутку залізної руди.
- •5. Розрахунок темпу приросту продуктивності праці в плановому періоді.
- •4. Форми і системи оплати праці
- •4.1. Колективна оплата праці
- •5. Доплати і надбавки до заробітної плати.
- •Поняття виробничих витрат та собівартості
- •4.2. Класифікація витрат
- •Групування витрат за економічними елементами
- •Групування витрат підприємства за статтями калькуляції
- •Структура собівартості продукції, робіт чи послуг на підприємствах гірничо-металургійного комплексу
- •Основні фактори, що формують якість видобутої корисної копалини
- •2. Управління якістю продукції
- •Планування виробничої програми в гірничодобувній галузі
- •5.3. Формування доходів підприємства
- •5.4. Визначення фінансового результату діяльності підприємства
- •Фінансові результати (ват «Інгулецький гзк» за 2004-2005 рр.)
- •5.5. Прибуток підприємства, його формування та використання в умовах ринку
- •Класифікація прибутку за видами формування та розподілу
- •5.6. Визначення показників рентабельності
- •Ціни та ціноутворення на гірничих підприємствах.
- •1. Ціна як інструмент економіки. Функції цін у ринковій економіці
- •5.1.2. Методи встановлення та регулювання цін на підприємствах
- •Особливості формування витратних методів визначення ціни.
- •Особливості формування методів визначення ціни на основі попиту споживачів
- •Особливості формування методів визначення ціни на основі конкуренції
- •5.1.3. Особливості ціноутворення в гірничодобувній промисловості в сучасних умовах
- •Визначення ціни на залізорудну продукцію за допомогою нормативно-параметричних методів
- •Лекція 15. Науково-технічний прогрес та інноваційна діяльність у гірничорудній галузі промисловості
- •Класифікація запасів родовищ корисних копалин і їх економічна оцінка
- •2.1 Економічна оцінка заходів з охорони праці
2.3.1. Поняття, класифікація та структура персоналу
Персонал підприємства ─ це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності і перебувають з підприємством як з юридичною особою у відносинах, що регулюються договором найму.
Крім постійних (штатних) працівників, у діяльності підприємств беруть участь сумісники та працюючі за договорами цивільно-правового характеру.
Персонал підприємства за принципом участі у виробничій діяльності розподіляється на дві групи: персонал основної та неосновної діяльності.
На промислових підприємствах до першої групи відносять промислово-виробничий персонал, зайнятий у процесі виробництва та його обслуговуванням (працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних структурних підрозділів та лабораторій, заводоуправлінь, інформаційно-обчислювальних центрів, складів, технічних бібліотек, усіх видів охорони тощо). До другої групи відносять працівників непромислових підрозділів підприємства (підсобних сільських і лісових господарств, житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, зайнятих капітальним ремонтом будівель і споруд, редакції, видавництв, навчальних та медичних закладів, дитячих закладів, оздоровчих закладів та закладів відпочинку, установ культури та спорту тощо).
Залежно від характеру виконуваних функцій персонал підприємства поділяється на чотири категорії: робітники, службовці, спеціалісти і керівники.
Робітники безпосередньо беруть участь у процесі створення продукції (виконанні робіт) або створюють умови для його реалізації; зайняті керуванням, налагодженням та обслуговуванням устаткування, чи наданням виробництву інших послуг.
У складі робітників виділяють основних і допоміжних.
Основні робітники безпосередньо беруть участь у технологічному процесі, тобто цілеспрямовано змінюють форму, стан, фізичні, хімічні та інші властивості предметів праці.
Відповідно до характеру технологічного процесу основних робітників обліковують на операціях, стадіях, фазах виробництва та видах робіт.
До основних робітників, зайнятих на видобутку руди, відносяться:
─ у кар’єрах ─ робітники, зайняті виїмкою корисних копалин і розкривних порід, а також на транспортуванні корисних копалин і пустих порід та на відвалоутворенні;
─ у шахтах ─ робітники на очисних і гірничопідготовчих роботах та на підземному транспорті.
На збагачувальних фабриках і в металургійних цехах до основних робітників відносяться робітники, які виконують технологічні і транспортні операції в процесі виробництва: робітники зайняті навантаженням і доставкою сирих матеріалів і палива з цехових складів до агрегатів, завантаженням їх в агрегати, керуванням і контролем роботи агрегатів, вивантаженням продукту, наступною обробкою і транспортуванням продукту і відходів виробництва. Віднесення до основних робітників, зайнятих технологічним транспортуванням, обумовлене тісним зв’язком транспортних і технологічних операцій, а також значною роллю технологічного транспорту в гірничовидобувному, збагачувальному і металургійному виробництвах.
Допоміжні робітники безпосередньої участі в технологічному процесі не беруть, але створюють умови для його перебігу. До них включають робітників наступних функціональних груп: організаційно-технологічної, забезпечення постійної дієздатності устаткування, механізмів, апаратів і агрегатів; забезпечення робочого функціонування будівель і споруд; контрольної; транспортної та вантажно-розвантажувальної; здійснення прийому, збереження та видачі матеріальних цінностей; енергозабезпечення, охорони та безпеки праці, промсанітарії, підготовки та вдосконалення виробництва.
Відповідно до характеру технологічного процесу робітників обліковують за окремими його елементами (роботами).
1) Робітники, зайняті видобутком руди в кар’єрах, поділяються на три групи:
─ робітники на видобувних роботах: на бурінні, на екскавації, на транспортуванні корисних копалин; на зачищенні поверхні видобувних уступів;
─ робітники на розкривних роботах: на бурінні, на екскавації, на транспортуванні розкривних порід;
─ робітники на відвалоутворенні.
2) Робітники, зайняті видобутком руди в шахтах (підземні робітники), класифікуються за робочими місцями:
─ робітники на очисних роботах;
─ робітники на гірничопідготовчих роботах;
─ робітники на підземному транспорті;
─ робітники, зайняті утриманням і ремонтом виробок і шляхів;
─ інші підземні робітники (зайняті на вентиляції, водовідливі тощо).
3) Робітники збагачувальних фабрик і металургійних цехів обліковуються відповідно за технологічними процесами (суха магнітна сепарація, подрібнення й класифікація, збагачення, обезшламлення, обезводнення) і стадіями та за виробничими дільницями і видами робіт.
Спеціалісти ─ це працівники, які виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні та інші роботи, для виконання яких за кваліфікаційними характеристиками необхідна вища чи середня спеціальна освіта (інженери, диспетчери, механіки, енергетики, економісти, бухгалтери, нормувальники, юрисконсульти тощо).
Керівники ─ це працівники, які обіймають керівні посади та зайняті організацією виробництва й управлінням трудовими колективами підприємств та їх структурних підрозділів (директор, головний спеціаліст, начальник, завідувач, майстер тощо).
До службовців відносяться працівники, які здійснюють підготовку та оформлення документації, облік і контроль, канцелярські роботи, господарське обслуговування (діловоди, обліковці, секретарі-друкарки, стенографістки, агенти, касири, архіваріуси тощо).
Персонал підприємства поділяють за професіями, спеціальностями та кваліфікацією.
Професія – це вид трудової діяльності людини, здійснення якої потребує комплексу спеціальних знань та практичних навичок (слюсар, верстатник, водій тощо).
Професійний склад персоналу підприємства залежить від характеру продукції чи послуг, складності технологічного процесу, специфіки функціонування конкретних виробництв, специфіки галузі трудової діяльності.
У межах загальних професій виділяють спеціальності.
Спеціальність – це відносно вузький різновид трудової діяльності в межах професії, для виконання якої необхідні конкретні знання, уміння, навички, набуті через спеціальну підготовку та досвід роботи (слюсар-збиральник, слюсар-інструментальник, слюсар-ремонтник, токар-карусельник, токар-револьверник, токар-розточувальник).
Якісну характеристику персоналу дає його кваліфікаційний рівень.
Кваліфікація – це ступінь загальної та спеціальної підготовленості працівника, який володіє сукупністю спеціальних знань і практичних навичок для виконання професійних функцій обумовленої складності.
За рівнем кваліфікації робітники поділяються на чотири групи: висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані та некваліфіковані.
Висококваліфіковані робітники мають великий практичний досвід роботи (2-3 роки), періодично підвищують знання стажуючись та виконують особливо складні і відповідальні роботи.
Кваліфіковані робітники мають значний стаж практичної діяльності (1-2 роки) і виконують складні роботи.
Малокваліфіковані робітники мають певний (тижневий) досвід і зайняті на нескладних видах робіт.
Некваліфіковані робітники не отримали спеціальної підготовки і виконують допоміжні та обслуговуючі роботи.
Кваліфікаційний рівень робочих місць (робіт) та конкретних виконавців цих робіт визначається за допомогою тарифно-кваліфікаційних довідників (характеристик) з урахуванням кваліфікаційних вимог.
У практичній діяльності кваліфікація робітника і робочих місць характеризується тарифними розрядами.
Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців залежить від їх рівня освіти та досвіду роботи.
Виділяють спеціалістів:
─ найвищої кваліфікації (мають наукові ступені і звання);
─ вищої кваліфікації (мають базову або повну вищу спеціальну освіту і значний досвід практичної діяльності);
─ середньої кваліфікації (закінчили вищі навчальні заклади першого рівня акредитації та мають досвід практичної роботи);
─ спеціалістів-практиків (мають значний досвід практичної роботи і займають посади спеціалістів, але не мають спеціальної освіти).
Співвідношення між окремими групами персоналу відповідно до різних класифікаційних ознак створює певний різновид його структури.
Найважливішими класифікаційними ознаками персоналу є категорії, групи робітників (основні і допоміжні), кваліфікація, вік, стать, стаж роботи, професія, спеціальність, ступінь механізації праці.
Структура персоналу підприємства постійно змінюється. Формування різновидів структур персоналу знаходиться під впливом наступних загальних тенденцій та факторів:
─ інтенсивний перерозподіл працівників з матеріальної сфери діяльності до інформаційної сфери та сфери обслуговування населення;
─ підвищення рівня освіти працівників;
─ підвищення частки інтелектуальної праці;
зростання попиту на кваліфіковану робочу силу, що є наслідком швидкого оновлення продукції, ускладнення технологічних процесів;
─ уповільнення темпів зниження малокваліфікованої і некваліфікованої праці у зв’язку із сповільненням технічного переоснащення підприємств.
Визначення співвідношення всіх категорій, професійно-кваліфікаційних і демографічних груп персоналу підприємства покладено в основу аналізу різновидів його структур.
Структура персоналу підприємства є його якісною характеристикою і потребує подальшого поліпшення. Зокрема, необхідно:
─ збільшувати частку робітників у загальній чисельності персоналу, а також частку основних робітників, зайнятих на механізованих та автоматизованих операціях;
─ збільшувати частку кваліфікованих і висококваліфікованих працівників у загальній чисельності окремих категорій персоналу;
─ зменшувати частку робітників, зайнятих на ручних (вантажно-розвантажувальних, складських, транспортних, інших немеханізованих) операціях;
─ зменшувати частку робітників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці.
Управління персоналом потребує необхідності розробки показників для кількісної та якісної оцінки ефективності його використання.