Структура основних виробничих фондів за процесами підземного видобутку руди, %

Процеси	Основні фонди - разом	У тому числі
		споруди	машини та обладнання	транспортні засоби	інші
Гірничі роботи	61,6	83,3	16,3	-	0,5
Підземний транспорт	4,5	3,0	3,9	97,6	0,3
Водовідлив	7,1	10,8	3,3	-	18,8
Вентиляція	5,2	1,8	6,1	-	15,2
Підйом	19,6	1,1	70,4	2,4	65,2
Разом	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0

Структура основних фондів у гірничій промисловості залежить також від прийнятого способу розробки родовища (підземний, відкритий), від природно-геологічних умов, прийнятих систем розробки, що вимагають більшого або меншого обсягу гірничокапітальних робіт. На кар'єрах частка пасивної частини основних фондів (будівель і споруд) значно нижче, ніж на шахтах з підземним способом розробки, а питома вага знарядь праці (машин і обладнання) у два рази більше.

Поліпшення структури основних фондів у гірничій промисловості може бути досягнуто впровадженням комплексної механізації й автоматизації процесів на шахтах, кар'єрах, збагачувальних фабриках; застосуванням більш досконалих способів проведення гірничих виробок, індустріальних методів будівництва, підвищення ступеня концентрації робіт.

Видова класифікація має важливе економічне значення. Вона широко використовується діючими системами бухгалтерського та статистичного обліку. Так, для встановлення норм амортизаційних відрахувань і розрахунків щорічних сумарних обсягів амортизації згідно з Законом України "Про оподатковування прибутку підприємств" застосовують укрупнену групову класифікацію, згідно з якою раніше (до прийняття в грудні 2010 року нового Податкового кодексу) основні фонди підприємства поділялися на такі чотири групи:

• І група – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини;

• ІІ група – автомобільний транспорт, вузли та запчастини до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, конторське (офісне) обладнання, устаткування та прилади до них;

• ІІІ група – будь-які інші основні фонди, не включені до першої, другої та четвертої груп;

• ІV група – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ним засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

За використанням основні фонди поділяють на:

1) діючі – усі основні фонди, що використовуються у господарській діяльності;

2) запасні – різне устаткування, яке знаходиться у резерві та призначене для заміни об’єктів основних фондів, що вибули або ремонтуються;

3) здані в оренду;

4) недіючі – ті основні фонди, що не використовуються у даний період часу у зв’язку з тимчасовою консервацією під­приємств або окремих цехів.

За належністю основні фонди підприємства поділяють на:

1) власні, які повністю належать підприємству;

2) орендовані, які є власністю інших підприємств і використовуються на даному підприємстві відповідно до договору оренди.

Перехід до нових ринкових відносин визначив пріоритет оцінки вартості активів підприємства. Таким чином, на перше місце науковці почали ставити не матеріально-речовинний зміст засобів праці (тобто, основних фондів), а їх вартісну оцінку. Такою вартісною оцінкою об’єктів основних фондів промислового підприємства здавна вважались основні засоби підприємства. Цей термін на сучасному етапі розвитку економічної науки набув дещо іншого значення.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. №288/4509, зі змінами та доповненнями, внесеними Наказами Міністерства фінансів України від 30.11.2000 р. №304 та 25.11.2002 р. №989 (далі - П(С)БО 7), основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єктами основних засобів є:

• закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього;

• конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;

• відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі компонентів, а не самостійно;

• інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, яка контролюється підприємством.

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена. Класифікацію основних засобів наведено на схемі (рис. 2.2).

Основні фонди – це матеріально-речова форма основних засобів. Основні засоби відрізняються від основних фондів тим, що до їх складу входять об’єкти без визначеного строку служби (земельні ділянки та капітальні витрати на поліпшення земель), об’єкти незавершеного будівництва (не введені в дію з тієї чи іншої причини), капітальні інвестиції (цільові грошові кошти, що призначені для відтворення основних фондів). Кожна із наведених груп основних засобів (див. рис. 2.2) сформована за ознаками функціонального призначення в забезпеченні результативної діяльності підприємства. До їх складу входить сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Рис. 2.2. Склад основних засобів підприємств

На структуру основних засобів впливають такі фактори:

• особливості матеріально-технічної бази виробництва;

• рівень концентрації виробництва, розмір підприємства;

• технічний рівень виробництва, механізація, автоматизація та комп'ютеризація процесів;

• географія розміщення підприємства;

• співвідношення між різними видами капітальних робіт - будівництвом нових та реконструкцією діючих підприємств тощо.