2.4.3. Оцінка й амортизація нематеріальних активів підприємства

У практиці підприємницької діяльності виникають проблеми, пов'язані з оцінкою вартості нематеріальних активів. Названа оцінка, зокрема, необхідна за таких обставин:

• приватизація або відчуження нематеріальних активів державою;

• включення об'єктів інтелектуальної власності до статутного фонду;

• визначення майнових частин у статутному фонді за злиття або поділу організацій;

• оцінка та переоцінка нематеріальних активів з метою повного обліку всіх активів підприємства;

• розв'язання питань щодо купівлі (продажу) прав на об'єкти інтелектуальної власності;

• здійснення фінансової звітності підприємств;

• оцінка застави під отримуваний кредит;

• визначення збитків від порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності;

• організація франчайзингу тощо.

При визначенні вартості окремих об'єктів інтелектуальної власності та нематеріальних активів у цілому використовують три основні підходи: витратний, прибутковий (дохідний) і ринковий. У межах кожного з цих підходів, у свою чергу, можна виділити кілька конкретних методів оцінки вартості нематеріальних активів.

Дуже поширеним на практиці є витратний підхід, до якого відносять методи розрахунку первісної вартості, вартості заміщення та відновної вартості.

Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається із:

• ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок);

• мита;

• непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню;

• інших витрат, безпосередньо пов'язаних із його придбанням та доведенням до стану, у якому вік придатний для використання за призначенням.

До первісної вартості нематеріального активу, створеного підприємством, входять:

1. прямі витрати на оплату праці;

2. прямі матеріальні витрати;

3. інші витрати, безпосередньо пов'язані із створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо).

Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їхніх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигід.

Витрати, що здійснюються для підтримки об'єкта у придатному для використання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутньої економічної вигоди від його використання, входять до складу витрат звітного періоду.

Ідея методу вартості заміщення полягає в тому, що максимальна вартість певного нематеріального активу визначається мінімальною ціною, яку необхідно заплатити за придбання активу аналогічної корисності або аналогічної споживчої вартості.

Найбільш прийнятним способом розрахунку вартості унікальних нематеріальних активів є метод відновної вартості. Відновна вартість активу визначається як сума витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваного активу. Звичайно, розрахунки таких витрат мають ґрунтуватися на сучасних цінах на сировину, матеріали, комплектуючі вироби та на середньогалузеву вартість робочої сили відповідної кваліфікації.

Прибутковий (дохідний) підхід виходить із передбачення, що економічна цінність конкретного активу на поточний момент обумовлена розміром доходів, які сподіваються отримати з цього активу в майбутньому. Інакше кажучи, вартість об'єкта може бути визначена як його здатність давати прибуток у майбутньому. Прибутковий підхід реалізується за допомогою методів: капіталізації прибутків, дисконтування майбутніх грошових прибутків, залишкових прибутків.

Процедура оцінки вартості нематеріального активу за методом капіталізації прибутків складається з таких етапів:

• виявлення джерел і розмірів чистого прибутку, що його дає відповідний актив;

• визначення ставки капіталізації чистого прибутку;

• розрахунок вартості активу діленням чистого прибутку на ставку капіталізації:

(2.135)

де ЧП_ср – прогнозна величина середньорічного чистого прибутку від використання нематеріального активу, грн.;

і – ставка капіталізації (норма дохідності капіталу), частка одиниці.

Реалізація методу дисконтування майбутніх грошових потоків передбачає:

• оцінку майбутніх грошових потоків, що становлять чистий прибуток від використання об'єкта інтелектуальної власності і величину амортизації цього об'єкта;

• визначення ставки дисконтування;

• розрахунки сумарної поточної вартості майбутніх грошових потоків:

(2.136)

де Т – строк корисного використання об’єкта, років;

АВ_t – амортизаційні відрахування t-го періоду, грн.;

ЧП_t – чистий прибуток від використання об’єкта в t-му періоді, грн.

Ринковий підхід до оцінки вартості нематеріальних активів реалізується за допомогою методу порівняльного аналізу продажу та методу звільнення від роялті.

Метод порівняльного аналізу продажу передбачає порівняння об'єкта інтелектуальної власності, що оцінюється, з вартістю аналогічних об'єктів, які були реалізовані на ринку. За використання методу порівняльного аналізу продажу:

• збирають інформацію стосовно угод з реалізації аналогічних об'єктів інтелектуальної власності;

• визначають перелік показників, за якими порівнюють об'єкти інтелектуальної власності;

• коригують фактичні ціни угод щодо об'єктів інтелектуальної власності з урахуванням значень показників порівняння;

• визначають вартість об'єкта інтелектуальної власності, що оцінюється, на підставі скоригованих фактичних даних за реальними угодами.

Підприємство може здійснювати таким методом оцінку вартості тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. Активний ринок - це ринок, якому властиві такі умови: предмети, що продаються та купуються на цьому ринку, є однорідними; у будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і покупців; інформація про ринкові ціни є загальнодоступною. Однорідними об'єктами нематеріальних активів є однотипні за призначенням і умовами використання нематеріальні активи.

Вартість активу згідно з методом звільнення від роялті визначається на підставі умовного припущення, що вся інтелектуальна власність, яка використовується підприємством, йому не належить. Тоді частину виручки підприємство мало було б виплачувати у вигляді винагороди (роялті) власникам цієї інтелектуальної власності. Насправді підприємство залишає її в себе. Цю частину виручки і вважають додатковим прибутком, який створюється даним нематеріальним активом. Вартість грошових потоків, сформованих на підставі цього прибутку, беруть за ринкову вартість оцінюваного активу.

Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їхнього корисного використання, який установлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше як 20 років.

При визначенні строку корисного використання об'єкта нематеріальних активів слід враховувати:

• строки корисного використання подібних активів;

• моральний знос, що передбачається;

• правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання та інші фактори.

Метод нарахування амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутньої економічної вигоди. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".

Річна сума амортизації нематеріального активу:

(2.137)

де С_л – ліквідаційна вартість нематеріального активу в кінці строку його корисного використання, грн.

Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків:

• коли існує невідмовне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта наприкінці строку його корисного використання;

• коли ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації наявного активного ринку й очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об'єкта.

Нарахування амортизації починається з місяця, що настає за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання і припиняється, починаючи з місяця, що настає за місяцем вибуття нематеріального активу.

Термін корисного використання нематеріального активу та метод його амортизації переглядаються в кінці звітного року, якщо в наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання активу або зміни умов отримання майбутньої економічної вигоди.

Амортизація нематеріального активу нараховується, виходячи з нового методу нарахування амортизації і строку використання, починаючи з місяця, що настає за місяцем змін.

Нематеріальний актив списується з балансу в разі його вибуття або внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічної вигоди від його використання.

Фінансовий результат від вибуття об'єктів нематеріальних активів визначається як різниця між доходом від вибуття (за вирахуванням непрямих податків і витрат, пов'язаних із вибуттям) та їхньою залишковою вартістю.