Перелік дисциплін, які забезпечують якісне вивчення дисципліни «Економіка»

Дисципліни, які забезпечують якісне вивчення економіки		Дана дисципліна (економіка)
Семестр вивчення	Назва дисципліни		Семестр вивчення	Номери змістових модулів
1	2		3	4
1	Основи гірничого виробництва		7	1, 2
3	Економічна теорія		7	1, 2
3	Технологія відкритої розробки корисних копалин		7	1, 2,
3	Основи охорони праці		7	1,2
7	Управління якістю продукції		7	1,2

Вступ ЕКОНОМІКА ЯК НАУКОВА ДИСЦИПЛІНА

1.1. ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ Й ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

Що розуміється під терміном "економіка"? Цей термін є похідним від двох грецьких слів: "ейкос" - господарство й "номос" - закон. Об'єднаний їхній зміст означає закони господарювання.

По визначенню відомого вченого-економіста П. Самуельсона, економіка - це наука про те, як суспільство використовує свої обмежені ресурси для виробництва корисних продуктів і як воно їх розподіляє серед різних груп людей суспільства.

Завдання економіки як науки - дати кількісну і якісну оцінку ступеня ефективності суспільного виробництва і її динаміки.

Однак завданням економіки є не тільки необхідність забезпечення оцінки ступені ефективності суспільного виробництва. Ця наука повинна забезпечити аналіз і виявлення факторів, що кількісно визначають рівень цієї ефективності, і на цій основі пропонувати оперативні заходи й стратегію розвитку виробництва, що сприяють підвищенню його ефективності.

Глобальним показником ефективності суспільного виробництва є якість життя людей. Якість життя визначаються цілим рядом фактів. У їхнім числі: правові, політичні, національні, моральні, матеріальні й інші. Однак слід зазначити, що в цьому переліку фактори матеріального забезпечення суспільства займають базові позиції, оскільки рівень матеріальної забезпеченості визначає роль, вплив і характер дій усіх інших факторів.

Предметом економіки є фактори матеріальної забезпеченості суспільства і її членів. Залежно від рівня вивчення процесів і явищ економічному життя суспільства розрізняють макроекономіку й мікроекономіку (ці дисципліни вже раніше вивчені студентами гірничого напряму підготовки, у тому числі Основи економічних вчень).

Макроекономіка розглядає економіку суспільства в масштабах усієї країни. Вона досліджує питання сукупного попиту та пропозиції продуктів і послуг, необхідних суспільству в поточному й перспективному періодах, величину й динаміку національного доходу країни, а також валового національного продукту; вивчає й аналізує бюджетну й грошову політику держави, питання інфляції, рівень зайнятості населення, ступінь забезпеченості працездатного населення робітниками місцями, рівень доходів населення і його окремих груп, ступінь ефективності дії законодавчих актів і інші питання, що зачіпають інтереси всього суспільства.

Предметом макроекономіки є вивчення й виявлення закономірності в розвитку суспільного виробництва, використання яких може сприяти підвищенню ефективності суспільного виробництва й росту добробуту країни.

Мікроекономіка вивчає умови функціонування окремих галузей і підприємств у системі народного господарства країни, виявляє й оцінює ефективність їх роботи. Ці дві частини економіки тісно взаємозалежні. Розв'язок питань на макроекономічному рівні визначає умови функціонування виробництва на мікроекономічному рівні.

Мікроекономіка охоплює весь спектр матеріального виробництва країни, переломлюючись у конкретну економіку окремих галузей і підприємств.

Основою життя будь-якого суспільства є матеріальне виробництво. Щоб жити, людям потрібна їжа, житло, одяг та інші матеріальні блага й послуги. Їх вироблять підприємства. Без їхньої діяльності неможливе життя цивілізованого суспільства. Підприємства і їх продукція є основою життєвого благополуччя населення кожної країни. В економічній ефективності роботи підприємств зацікавлене все суспільство. Що ж є мотивацією для створення економічно ефективного виробництва при формуванні раціональної системи керування підприємством, об'єднанням, територіями й державою в цілому? Мотивацією для держави, а отже, для державних адміністративних органів керування є: необхідність створення умов для максимальної зайнятості населення й достатньої оплати їх праці; створення умов для суспільно-ефективної виробничої діяльності підприємств і організацій у системі народного господарства; забезпечення наявності в країні необхідних суспільству матеріальних благ і послуг; необхідність виконання соціальних програм і зобов'язань перед членами суспільства і його групами; забезпечення керування державою, його обороноздатності й розв'язок інших проблем життєдіяльності суспільства.

Необхідними умовами реалізації цих завдань державою є наявність і нормальна функціонування об'єктивної й ефективної податкової системи, що забезпечує фінансову основу реалізації всіх проблем суспільства.

Основною мотивацією створення й функціонування конкретних виробничих підприємств для їхніх власників і керівників, що працюють в умовах ринкової економіки, є їхнє прагнення одержати максимально можливий прибуток на вкладені у виробництво кошти при забезпеченні нормальної соціальної обстановки у своєму колективі.

Засобом для забезпечення цієї основної мотивації є випуск продукції, необхідної суспільству, за доступною ціною, що має збут, з витратами виробництва, меншими, чому рівень ринкових цін на цю продукцію. При цьому кожний підприємець прагне забезпечити для своїх працівників рівень доходів, не менший, чому середній у даному районі.

Для створення конкретного виробництва й забезпечення його ефективного функціонування підприємець і його апарат керування повинні вирішувати цілий комплекс економічних проблем. У їх числі:

- вивчення ринкової потреби й цінової кон'юнктури на продукцію, заплановану до випуску, з урахуванням транспортних витрат споживачів; вибір і оцінка оптимальної технології виробництва й вибір ефективної техніки;

- забезпечення економічної ефективної організації виробництва й праці;

- розробка й впровадження системи оплати праці, що стимулює мотивацію працівників підприємства до ефективної праці;

- забезпечення систематичного й своєчасного обліку й аналізу витрат виробництва, їх нормування, а також планування й реалізації заходів, що сприяють підвищенню ефективності виробництва;

- забезпечення рентабельності виробництва й реалізації продукції, що випускається;

- забезпечення стабільного фінансового стану підприємства;

- своєчасне фінансування й здійснення заходів щодо охорони праці й техніки безпеки на виробництві;

- фінансування й вирішення наявних у колективу підприємства соціальних проблем, асигнуючи на ці мети кошти, узгоджені в колективному договорі адміністрації із профспілкою підприємства.

Це не повний перелік проблем. Тут зазначені основні з них. Усі вони ставляться до питань, які вивчаються блоком навчальних дисциплін конкретної економіки.

Завданням конкретної економіки є створення передумов для найбільш ефективної виробничо-господарської й фінансової діяльності конкретного підприємства, об'єднання й галузі.

Навчальна дисципліна "Економіка" для студентів спеціальностей «Відкриті гірничі роботи» та «Гірнича геодезія» є базовою, загальною дисципліною, що вивчає конкретну економіку підприємств гірничої промисловості.

У ній вивчаються: об'єкти конкретної економіки - родовища корисних копалин, гірничодобувні підприємства, об'єднання й галузі гірничої промисловості, їх продукція; принципи розміщення підприємств по території країни, особливості їх роботи; виробничі ресурси підприємств (об'єднань, галузі), оцінка їх наявності й ступені використання; методи обліку витрати виробничих ресурсів у процесі видобутку корисних копалин; визначаються й оцінюються умови й результати виробничої, господарської й фінансової діяльності підприємства; розглядаються основи аналізу й планування виробництва.

У цій навчальній дисципліні вивчаються методи й показники економічної ефективності технічних, організаційних і інших рішень, запланованих і здійснюваних на підприємстві. Розглядаються методи розрахунків мінімально прийнятного рівня цін на продукцію підприємства; виявляється конкурентоспроможність продукції підприємства на ринках її збуту. Вивчення дисципліни "Економіка" ґрунтується на знанні економічної теорії й гірничого виробництва. Освоєння цієї дисципліни припускає знання техніко-економічних показників, що характеризують роботу підприємств гірничої промисловості, економічних нормативів, типових і галузевих методик виконання різних економічних розрахунків, а також законів, що регламентують права підприємств у процесі надрокористування, виробничо-господарської й фінансової діяльності.

Усі економічні показники, що характеризують гірничодобувні підприємства, їх стан і результати функціонування, вивчаються як елементи й складові частини єдиної економічної системи підприємства.

Отже, навчальний курс "Економіка" формує науку, що вивчає й оцінюючу економічну ефективність використання гірничими підприємствами своїх виробничих ресурсів і заходів для її росту в процесі виготовлення й реалізації конкретної продукції в народногосподарських умовах, що склалися. Студенти гірничого профілю крім нормативної навчальної дисципліни "Економіка" вивчають ще ряд спеціальних дисциплін, які забезпечують їх повним комплексом знань у галузі економіки гірничодобувного виробництва, зокрема «Організація та планування виробництва».

Потреба народного господарства і його регіонів у продукції гірничодобувних підприємств, рівні регіональних, ринкових цін на корисні копалини, стан внутрішніх і зовнішніх ринків збуту залізорудної сировини вивчаються студентами в спеціальних навчальних курсах: "Маркетинг", «Основи менеджменту», «Основи гірничого виробництва», "Аналіз і прогнозування ринкової кон'юнктури", "Ціноутворення", "Світова економіка", "Основи зовнішньоекономічної діяльності".

Умови народногосподарської й галузевої доцільності створення й економічно ефективного функціонування гірничодобувних підприємств вивчаються студентами в навчальних дисциплінах: "Економіка природокористування", "Економічна оцінка родовищ корисних копалин", "Економічна оцінка інвестицій".

Необхідною умовою для створення ефективного функціонування конкретного виробництв є наявність відповідних "зовнішніх" умов. Це правові, адміністративні й економічні умови, які встановлюють органі влади і які регламентують умови створення й діяльності кожного конкретного підприємства. Від ступеня їх об'єктивності й сприяння значною мірою залежить успіх роботи підприємства. У числі цих умов: податки, вимоги законів про працю, мита, ліцензії, нормативи відрахувань у соціальні фонди, банківське обслуговування підприємств і тарифи на транспортування й на електроенергію, ринкові рівні цін на паливно-енергетичні ресурси, сировину, матеріали, устаткування й т.п.

Перераховані умови відбивають стан макроекономіки країни й визначають взаємозв'язок і взаємозалежність мікроекономіки з макроекономікою країни.

Ці умови вивчаються студентами гірничого профілю в цілому ряді навчальних дисциплін. У їх складі: "Правознавство", "Гірниче право", "Господарське й фінансове право", "Оподатковування підприємств", «Банківська справа», "Фондові, товарно-сировинні й валютні біржі", "Біржі й операції із цінними паперами". Більш детальне вивчення бухгалтерського обліку, аналізу, планування й організації виробництва, а також вивчення фінансового стану підприємства й ряду інших питань забезпечується додатковими навчальними дисциплінами.

Вивчення навчальної дисципліни "Економіка" у комбінації з іншими дисциплінами, навчальними й виробничими практиками, курсовим і дипломним проектуванням повинне забезпечити майбутньому фахівцеві одержання знань, необхідних для виробітку й прийняття економічно обґрунтованих технічних, технологічних, організаційних і економічних рішень у процесі його майбутньої практичної діяльності.

ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГІРНИЧОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ВРАХУВАННЮ ПРИ ВИВЧЕННІ КОНКРЕТНОЇ ЕКОНОМІКИ

Гірнича промисловість відноситься до досить капіталомістких і трудомістких галузей промисловості. Вартість засобів виробництва в гірничій промисловості у розрахунку на одну гривню продукції, що випускається, у два рази й більш вище аналогічного показника по промисловості в цілому. У зв'язку із цим строки будівництва нових підприємств більш тривалі, ніж підприємств обробної промисловості й приріст виробничих потужностей у гірничодобувних галузях промисловості, крім значних первісних витрат, вимагає більш тривалого календарного періоду.

Гірничодобувні підприємства не завжди можливо будувати в оптимальних, з погляду наявності трудових, матеріальних, енергетичних і інших ресурсів, географічних районах країни. Ці підприємства будуються переважно там, де є запаси корисної копалини. У цілому ряді випадків ці родовища розташовані в малообжитих, географічно віддалених районах, де будівництво нових гірничих підприємств сполучене з необхідністю виробництва більших витрат на освоєння району, його благоустрій, на розвиток суміжних і обслуговуючих виробництв і транспортної мережі.

Будівництво гірничодобувних підприємств у віддалених районах країни вимагає завезення з інших районів робітників і фахівців. Це приводить до необхідності додаткових витрат і календарного часу для побутової облаштованості створюваних трудових колективів.

Експлуатація таких підприємств об'єктивно підвищує витрати виробництва й збільшує витрати споживачів продукції на транспортування корисної копалини. Видобуток корисної копалини може здійснюватися як підземним, так і відкритим способами. Причому видобуток підземним способом суттєво більш витратний, ніж видобуток відкритим способом. Однак можливості видобутку відкритим способом обмежуються граничною глибиною розроблювального родовища й наявністю на цих глибинах якісних корисних копалин.

Витрати виробництва й собівартість видобутку того самого корисної копалини як на різних шахтах, так і на кар'єрах (розрізах), суттєво різні. Так, на шахтах діапазон цих коливань досягає п'ятикратної величини, а на кар'єрах (розрізах) - десятикратної. Поряд із причинами, що залежать від рівня ефективності роботи цих колективів, техніко-економічні показники роботи кожного підприємства є й наслідком відмінностей у гірничо-геологічних умовах його експлуатації. Величина наявності запасів корисної копалини, його якість, глибина залягання, потужність шарів або покладів і інші геологічні й експлуатаційні умови родовищ впливають на ефективність роботи конкретного гірничодобувного виробництва. А для різних підприємств ці умови суттєво різні. Ця обставина ускладнює оцінку роботи колективів гірничодобувних підприємств.

Умови роботи на гірничих підприємствах, і особливо на вугільних шахтах, пов'язані з більшими фізичними навантаженнями й високим ступенем небезпеки. У зв'язку із цим гірничі підприємства несуть значні витрати по охороні праці й техніці безпеки. Ці витрати збільшують собівартість видобутку корисної копалини, і їх величина залежить від індивідуальних умов виробництва кожного конкретного підприємства.

Вивчення економіки підприємств гірничої промисловості, а також аналіз і оцінка ступеня ефективності функціонування кожного підприємства цієї галузі неможливі без врахування умов експлуатації й тих закономірностей зміни техніко-економічних показників їх роботи, які відбивають відмінності в умовах виробництва.