5.5. Прибуток підприємства, його формування та використання в умовах ринку

З метою аналізу та забезпечення ефективного управління формуванням прибутку розрізняють певні види прибутку підприємства (табл. 5.5).

Одержаний підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків за рахунок вилучення у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самим підприємством і використовується для забезпечення господарської діяльності.

Таким чином, одержаний підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку виділяють два етапи.

Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство, де кожен з учасників одержує свою частку прибутку.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після здійснення платежів до бюджету, тобто чистого прибутку, який відповідно до принципових (основних) напрямів використання розподіляють на дві частини:

• прибуток, який спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи (як заохочення), на соціальну підтримку (розподілений прибуток);

• прибуток, який залишається на підприємстві, є фінансовим джерелом його розвитку (нерозподілений прибуток). Цей прибуток спрямовується на створення резервного та інвестиційного фонду (розширення і розвиток виробництва, соціальний розвиток). Резервний фонд є фінансовим компенсатором можливих відхилень від нормального обороту коштів або джерелом покриття додаткової потреби в них. Формування резервного фонду є обов'язковим для господарських товариств, орендних підприємств, кооперативів.

Загальну схему розподілу прибутку можна конкретизувати відповідно до напряму виробничої діяльності. Це в першу чергу стосується акціонерних товариств (підприємств). Власники акцій, як правило, одержують свій прибуток у вигляді дивідендів. Акціонерне підприємство може розглядати дивіденди як плату за залучений від продажу акцій капітал. Між обсягом нарахування суми дивідендів та інвестиційним фондом має бути відповідна пропорція, яка б не обмежувала джерело фінансування на перспективу розвитку підприємства.

Схему використання прибутку підприємства наведено на рис. 5.6.

Рис. 5.6. Схема використання прибутку підприємства.

Таблиця 5.5

Класифікація прибутку за видами формування та розподілу

За змістом	економічний – частина загального доходу після вирахування економічних витрат; бухгалтерський – у бухгалтерському обліку сума прибутку до оподаткування визначена та відображена у формі №2 «Звіт про фінансові результати»; податковий – сума прибутку визначена за податковим законодавством як об’єкт оподаткування за звітний період
За видами діяльності	від звичайної діяльності	від операційної – прибуток від реалізації, що визначається як різниця доходу від реалізації продукції (робіт, послуг), зменшена на суму нарахованого ПДВ, акцизного збору, а також суму витрат, включених до собівартості продукції, адміністративних, збутових та інших операційних витрат; від інвестиційної – прибуток підприємства, який одержано від діяльності не пов’язаної з реалізацією продукції та який визначається як різниця між доходами від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів тощо та відповідними витратами, понесеними на одержання цих доходів; від фінансової – прибуток, одержаний від діяльності, яка призвела до зміни розміру власного капіталу
	від надзвичайної - прибуток, одержаний унаслідок подій, які не є характерними для діяльності підприємства (стихійне лихо, пожежі та ін.)
За характером використан-ня	розподілений – сума чистого прибутку, розподілена у звітному періоді за напрямами, передбаченими установчими документами (поповнення статутного капіталу); нерозподілений – сума чистого прибутку, яка не була розподілена у звітному періоді
За складом	валовий – прибуток, що одержується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг); чистий – прибуток, що залишається у підприємства після сплати податків, відрахувань, обов’язкових платежів і надходить у повне його розпорядження; маржинальний - граничний додатковий прибуток, одержаний унаслідок реалізації додаткової одиниці продукції; загальний – загальна сума прибутку підприємства, що включає фінансові результати від різних видів діяльності
За періодом, який дослід-жується	базовий – прибуток, який приймається за базовий для оцінки динаміки абсолютної величини прибутку, проведення порівняльного аналізу; плановий – сума прибутку, яку підприємство планує одержати у звітному періоді; фактичний – сума прибутку, одержаного у звітному періоді, з урахуванням усіх видів доходів і витрат, понесених на їх одержання

Основними варіантами дивідендної політики можуть бути:

• виплата постійного рівня дивідендів протягом кількох років;

• виплата дивідендів із щорічним повним зростанням;

• спрямування на дивіденди встановленої (нормативної) частини чистого прибутку;

• виплати дивідендів із залишку прибутку після фінансування інвестиційних потреб;

• виплати дивідендів не грошима, а додатковим випуском акцій.

Кожен з цих варіантів має свої переваги й недоліки і застосовується на основі специфіки виробничої діяльності й перспективи розвитку виробництва.

На зростання прибутковості підприємства впливають такі основні чинники:

• економія матеріально-сировинних ресурсів;

• ефективне використання енергоресурсів;

• механізація та автоматизація виробничих процесів, унаслідок чого зростає продуктивність праці і знижується рівень фонду заробітної плати;

• економія витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування;

• кон'юнктура ринкової цінової політики на ті чи інші види товарної продукції.

Поряд з цим, на зростання прибутковості підприємства впливає і ряд інших внутрішніх та зовнішніх чинників. Наприклад, організація цехової структури виробництва, організація технологічних процесів, спеціалізація і кооперація виробництва, підвищення змінності роботи устаткування, найбільш повне завантаження виробничих потужностей, орендні (лізингові) операції; реалізація (купівля-продаж) цінних паперів; дивіденди на акції; відсотки за коштами, розміщеними на депозитних рахунках банків; купівля-продаж іноземної валюти та ін.

Таким чином, основними шляхами збільшення величини прибутку підприємства в умовах ринкової конкуренції є зростання доходу за рахунок збільшення обороту продукції, зниження її собівартості, зменшення інших витрат.