3.2. Умови приймання стічних вод на споруди біологічного очищення

Стічні води, які надходять на очисні споруди населених пунктів, прийнято називати міськими стічними водами. Сюди входить суміш побутових, виробничих та дощових стоків при загально сплавній системі водовідведення або суміш побутових і виробничих стоків — при роздільній. При цьому кількість виробничих стічних вод не повинна перевищувати 40— 50 %. Склад та концентрація забруднень регламентуються вимогами, передбаченими в нормативному документі «Правила приймання виробничих стічних вод у системі населених пунктів» для запобігання порушення роботи водовідвідної мережі та міських очисних споруд.

Суміш побутових та виробничих стічних вод не повинна мати:

• рН нижче 6,5 і вище 8,5;

• температуру нижче 6 і вище З0 °С;

• загальну концентрацію розчинних солей більше 10 г/л;

• нерозчинних масел, смол і мазуту, біологічно жорстких ПАР;

• мінімальну концентрацію біогенних елементів нижче 5 мг/л азоту й 1 мг/л фосфору на кожні 100 мг/л БКП_повн суміші стічних вод.

Висока концентрація нерозчинних та розчинних речовин заважає роботі аеротенків та біофільтрів. Тому нормативами обмежено надходження на споруди біологічного очищення стічних вод з концентрацією: завислих речовин більше 150 мг/л; на біологічні фільтри — з БПК_повн більше 500 мг/л, в аеротенки — з БПК_повн більше 1000 мг/л. Через те стічні води, які надходять на біологічне очищення, слід розбавляти очищеними.

Перед прийманням виробничих стічних вод для сумісного очищення з міськими необхідно на підприємствах уточнити можливості зменшення їх кількості та зниження концентрації забруднення шляхом зменшення технологічних витрат у виробництві, застосування оборотного водопостачання, повтор­ного використання води.

3.3. Визначення необхідного ступеня очищення стічних вод

Для визначення ступеня очищення стічних вод збираються та аналізуються матеріали гідрогеологічної та гідробіологічної характеристик району і водоймищ: сезонні стоки та стоки для року 95 % забезпеченості; мінімальні середньомісячні літні та зимові витрати в розрахункових створах; гідравлічні характеристики русел для мінімальної середньодобової витрати 95 % забезпеченості в розрахункових створах.

За матеріалами місцевої санепідемстанції визначається санітарний стан водоймищ:

• загальносанітарна характеристика водоймищ за хімічним та бактеріологічним складом води;

• місця розташування існуючих випусків стічних вод, кількість та характеристика стоків;

• відстань від проектного випуску стічних вод до першого населеного пункту та водозабору;

• вимога до скидів стічних вод, з точки зору рибогосподарського значення річки;

• розрахункові створи змішання стічних вод з водою водоймища, розташовані на 1 км вище пункту водокористування.

Максимальне використання самоочисної спроможності водоймищ дозволяє зменшувати число споруд для очищення стічних вод.

Основними факторами, параметрами розрахунку самоочисної спроможності водоймища є:

• кратність розбавлення стічних вод з водою водоймища;

• коефіцієнт змішування, який указує, яка частина витрати річки змішується зі стічною рідиною. Для попередніх розрахунків, за наявними в літературі даними, він приймається для малих річок 0,75—0,80, для великих — 0,25—0,30.

На підставі рівняння балансу забруднень та витрат стічних вод і води водоймища з урахуванням кратності розбавлення та коефіцієнта змішання виконуються технологічні розрахунки необхідного ступеня очищення стічних вод за такими показниками: концентрація завислих речовин, БКП_повн, розчинний у воді водоймища кисень, лімітуючий показник шкідливості. Ці розрахунки дозволяють визначити необхідний ступінь очищення стічних вод, прийняти відповідний метод очищення, розробити технологічний ланцюжок процесів та споруд для обробки стоків і визначити граничнодопустимий скид (ГДС) забруднень при спуску стічних вод у водоймище [3].