Питання для самоперевірки

1. Яким чином визначають концентрацію забруднень у стічних водах?

2. Які умови прийняття стічних вод на споруди біологічного очищення?

3. Що належить до природних чинників самоочисної спроможності водоймища?

4. За якими основними показниками визначається необхідний ступінь очищення стічних вод?

5. Якими нормативними документами визначені умови спуску стічних вод у водоймища?

6. Від яких параметрів залежить вибір методу очищення та склад очисних споруд?

7. Які показники місцевості необхідно враховувати для вибору майданчика під будівництво очисних споруд?

8. Як забезпечується самопливний рух стічної рідини по очисних спорудах?

9. Які пристрої застосовуються для вимірювання витрат стічної рідини у самопливних каналах?

10. З якою метою передбачаються системи автоматизації на очисній станції?

4. Механічне очищення стічних вод

4.1. Методи та споруди механічного очищення стічних вод

Сутність методу механічного очищення стічних вод полягає в механічному затриманні та вилученні зі стічних вод нерозчинних домішок.

До споруд механічного очищення стічних вод [1, 3] належать ґрати, пісколовкі, відстійники та фільтри різних конструкцій.

Ґрати використовуються для механічного затримання великих домішок розміром 5 мм.

Найбільш розповсюджені ґрати двох типів: МГ — схилені до горизонту, і РМУ — вертикальні; обидві з механізованим очищенням, товщина стержнів 6 і 8 мм, прозори від 16 мм і більше. Нахил ґрат до горизонту спрощує їх очищення.

Широко застосовуються ґрати-дробарки (комінутори) типу РД та обертові ґрати-дробарки типу КРД з прозорами 14 мм. Комінутор встановлюється безпосередньо в каналі зі стічною водою, де покидьки затримуються та подрібнюються. Тому ґрати-дробарки більше, ніж інші, відповідають санітарним вимогам.

Дослідження останніх років призвели до створення нових ґрат типу СУ з прозорсми 5,2 мм. Експлуатація цих типів ґрат виявила, що покидьків, які затримуються на ґратах з прозорами 5,2 мм, у 5 разів більше, ніж на ґратах із прозорами 16 мм.

Сита застосовуються для затримання домішок розміром до 5 мм.

Пісколовки використовують для осаджування зі стічних вод речовин мінерального походження: шлаку, битого скла, переважно піску крупністю 0,16 мм і більше — за рахунок гравітаційних сил.

За напрямом руху води пісколовки підрозділяються на горизонтальні з прямолінійним або коловим рухом води, вертикальні, аеровані та тангенційні.

До останнього часу вважалося достатнім уловити 65—76 % від усієї кількості піску, що не виключає накопичення піску у відстійниках і метантенках та призводить до займання їх корисних об'ємів. Осад, до складу якого входить пісок, погано транспортується по трубах, особливо самопливних.

Тому в останні роки спеціалісти схильні до більш повного затримання піску за рахунок зменшення швидкості руху води, з підвищеним затриманням органічних забруднень і з обов'язковим подальшим відмнттям піску від них.

Найбільш надійні в роботі горизонтальні пісколовки, а серед них — з коловим рухом води, тому що для видалення осаду вони не потребують складних механізмів, які працюють у вологому середовищі.

Затриманий осад провалюється крізь щілину в осадкову частину пісколовки. Для видалення осаду достатньо обладнати їх гідроелеваторами.

Первинні відстійники призначені для затримання грубо-дисперсних нерозчинних органічних речовин. Під дією сили ваги (гравітації) завислі речовини осідають на дно споруди або спливають на поверхню рідини.

Залежно від напряму руху рідини відстійники поділяють на горизонтальні, радіальні та вертикальні.

Горизонтальні відстійники відзначаються надійністю в роботі, малою глибиною, достатнім ефектом освітлення 50—60%, можливістю їх компактного розміщення та блокування з аеротенками. їх недолік — недостатньо надійна робота механічних скребків візного або ланцюгового типу, особливо взимку. Крім того, горизонтальні відстійники як прямокутні споруди мають більш значні (на 30—40 %) витрати залізобетону на одиницю будівельного об'єму, ніж радіальні.

У практиці горизонтальні первинні відстійники широко використовуються на очисних спорудах пропускною спроможністю 15—100 тис. м³/добу.

Радіальні відстійники відзначаються простотою експлуатації за рахунок обертової ферми, надійністю в роботі, ефектом освітлення 50—55 %. Розроблені типові проекти діаметром 18—54 м дозволяють використовувати їх на очисних станціях практично будь-якої пропускної спроможності від 20 тис. м³/добу (табл. 4.1).

Колова в плані форма радіальних відстійників дозволяє зменшити необхідну товщину стінових панелей за рахунок використання надміцної попередньо напруженої арматури, що зменшує питому витрату залізобетону та вартість.

Таблиця 4.1