Шляхи і способи розв’язання проблем

Розв’язання проблеми інтеграції освітньої і наукової складових у діяльності вищих навчальних закладів насамперед потребує відповідної законодавчої основи і нормативно-правового забезпечення, а також суттєвого посилення дослідницько-інноваційної діяльності вищої школи.

Вітчизняне освітнє законодавство, відображаючи особливості та історично-культурні традиції вищої освіти України, має оптимально адаптуватися за змістом і до світових, і до європейських освітніх та дослідницьких норм, зокрема, передбачити посилення фундаментальної і прикладної інноваційно-дослідницької орієнтації бакалаврських і магістерських програм, запровадження докторської (дослідницької) підготовки, типологізацію освітніх програм вищої школи залежно від співвідношення навчальної і дослідницької складових, уведення двоетапної підготовки на докторському циклі (доктор філософії і доктор наук).

У організаційному аспекті розв’язання проблеми інтеграції освітньої і наукової компонент у діяльності вищих навчальних закладів насамперед потребує нарощування і головне концентрації кадрового, фінансового, інформаційного та матеріально-технічного ресурсу наукової діяльності, раціонального розподілу академічного й дослідницько-інноваційного навантаження науково-педагогічних працівників, використання результатів наукових досліджень вищих навчальних закладів у навчальному процесі.

Нарощування кадрового, фінансового, інформаційного і матеріально-технічного ресурсу наукової діяльності вищих навчальних закладів передбачає:

• концентрацію науково-інноваційного потенціалу вищої школи шляхом укрупнення, об’єднання, уточнення статусу вищих навчальних закладів з метою посилення їх інституційної спроможності здійснювати серйозні дослідження і розробки силами наукових колективів, а не розрізнених дослідників;

• дотримання принципів оптимальності, пропорційності, необхідності і достатності у фінансуванні наукових досліджень і науково-технічних розробок, що провадяться науковими установами та вищими навчальними закладами;

• запровадження принципу пріоритетності у державному бюджетному фінансуванні наукових досліджень і розробок у вищих навчальних закладах;

• законодавче і фактичне забезпечення фінансування досліджень і розробок у вищих навчальних закладах на рівні світових стандартів;

• поширення практики фінансування конкретних наукових проектів або певних наукових шкіл;

• заохочення приватних організацій вкладати кошти у прикладні дослідження та інноваційні розробки, що здійснюються у вищих навчальних закладах;

• створення освітньо-науково-інноваційних комплексів;

• створення вищими навчальними закладами інноваційних структур з метою впровадження власних наукових розробок;

• зміцнення інституційної основи та матеріально-технічної бази наукових досліджень і розробок вищих навчальних закладів шляхом утворення науково-дослідних інститутів, центрів, лабораторій, укрупнення кафедр;

• запровадження вищими навчальними закладами грантів, академічних стипендій тощо для залучення до наукової діяльності провідних учених та відповідних фахових об’єднань;

• фінансова підтримка участі вищих навчальних закладів у міжнародних наукових проектах і науково-комунікаційних заходах (спільні дослідження й наукові заходи, взаємний обмін фахівцями, проведення конференцій тощо);

• непоширення на вищі навчальні заклади дії закону про закупівлі у частині підготовки фахівців і проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт;

• встановлення пільгового оподаткування наукової і науково-технічної діяльності вищих навчальних закладів;

• надання національним вищим навчальним закладам широкої автономії в організації науково-дослідної діяльності;

• сприяння інтеграції функціонуючих наукових установ і вищих навчальних закладів;

• запровадження як однин із критеріїв державної акредитації вищих навчальних закладів участь студентів у науково-дослідній роботі;

• визначення правового статусу переможців інтелектуально-творчих змагань серед студентів;

• законодавче визначення статусу аспірантури і докторантури у рівневій (цикловій) організації вищої освіти, обґрунтованих термінів навчання в аспірантурі і докторантурі, забезпечення напрямів і спеціальностей підготовки кадрів вищої кваліфікації з тематикою фундаментальних і прикладних наукових досліджень;

• внесення змін щодо вимог до кваліфікаційних наукових робіт;

• уточнення правового статусу тих, хто не захистив дисертації, але виконав інші вимоги аспірантської або докторської підготовки;

• поступове приведення процедури присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань до норм європейської практики (здійснення процедури акредитованим вищим навчальним закладом за повним циклом, контроль з боку спеціально уповноваженого державного органу, дотримання принципу наступності бакалаврських, магістерських і докторських програм);

• удосконалення системи конкурсного заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників (працевлаштування науково-педагогічних працівників на постійній основі за конкурсом і штатних сумісників за контрактом);

• створення науково-дослідницького і творчо-інноваційного простору підвищення кваліфікації й реалізації творчого потенціалу науково-педагогічних працівників;

• уведення надбавок до заробітної плати за висококваліфіковану науково-педагогічну діяльність;

• уведення значнішої диференціації щодо оплати праці асистентів, доцентів, професорів;

• виведення з єдиної тарифної сітки системи оплати праці науково-педагогічних працівників (подібно до державних службовців);

• урахування наукової і науково-педагогічної роботи за сумісництвом при нарахуванні пенсії науковим і науково-педагогічним працівникам, які працюють у вищих навчальних закладах та у наукових установах (не більше ніж в одному закладі, установі).

Раціональний розподіл навчально-академічного і дослідницько-інноваційного навантаження науково-педагогічних працівників вимагає:

• нормативного закріплення співвідношення часток робочого часу науково-педагогічних працівників різних рівнів, витрачених на науково-дослідну роботу і науково-педагогічну діяльність, зменшення навчального навантаження;

• нормативне зменшення чисельності студентів, аспірантів, докторантів, слухачів, інтернів, клінічних ординаторів на одну штату одиницю науково-педагогічних працівників (що, звісно, потребує зменшення загальної чисельності студентів відповідно до реальної ресурсної бази вищої школи).

• Використання результатів наукових досліджень вищих навчальних закладів у навчальному процесі має включати:

• формулювання результатів (стандартів) вищої освіти у термінах компетентнісного підходу;

• нормативне закріплення обов’язкового оновлення змісту навчальних програм з урахуванням новітніх наукових і технологічних досягнень шляхом ознайомлення студентів з результатами власних наукових досліджень викладача, наукових і науково-педагогічних колективів вищих навчальних закладів, відображення здобутків у навчально-методичній літературі, здійснення відповідного аудиту;

• розширення партнерських зв’язків вищих навчальних закладів з роботодавцями із залученням останніх до формування змісту освіти, тематики науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт студентів.