2.4.6. Освіта дорослих в умовах ринкової економіки

Актуальні проблеми

У XXI столітті освіта дорослих набуває надзвичайно важливого значення. Її розвиток й актуальність визначені, з одного боку, прогресуючим збільшенням змін умов діяльності людей протягом життя одного покоління, а з іншого, – певними віковими, психологічними, соціальними особливостями дорослих. Проблема організації освіти дорослих на усіх рівнях є далекою від розв’язання і потребує ґрунтовного аналізу й вивчення вітчизняного і зарубіжного досвіду.

За даними світової статистики, загальна кількість дорослих, які навчаються, починає перевищувати загальну кількість учнів в інституціях дитячої і юнацької освіти. Відповідно до соціальних прогнозів міжнародних організацій у XXI столітті освіта дорослих відіграватиме важливу роль у контексті забезпечення сталого й збалансованого прогресу особистості, суспільства. Отже, освіта дорослих – це пролонгований процес розвитку людини (особистості, громадянина, фахівця), що відбувається протягом усього дорослого життя. Швидкоплинність змін сучасного суспільства об’єктивно зумовлюють необхідність формувати особистість, здатну до сприйняття і творення змін, налаштовану на сприйняття цих змін як природної норми. Водночас сприйняття сукупності змін, адаптація до них, неможливі без задоволення освітніх потреб людини впродовж її життя.

Нагальність розвитку освіти дорослих детермінується необхідністю розв’язання низки суперечностей:

• між об’єктивною потребою розвитку, навчання дорослих у системі формальної, неформальної (зокрема, дистанційної) й інформальної освіти і відсутністю належного науково-методичного, нормативно-правового, організаційного забезпечення;

• між необхідністю врахування потреб ринку праці, вимог роботодавців, а також освітньо-культурних потреб, мотиваційних, ціннісних орієнтацій дорослих громадян щодо професійної й особистісної самореалізації та відсутністю сучасних технологій їхньої професійної підготовки і перепідготовки;

• між зрослими вимогами роботодавців до рівня професійної компетентності дорослих працівників і відсутністю комплексної науково обґрунтованої системи організації їхньої професійної перепідготовки, підвищення кваліфікації.

Основною метою й завданнями розвитку освіти дорослих є: розширення можливостей для освіти дорослих; створення умов для постійного самовдосконалення й адаптації до соціальних, економічних й інших змін у суспільстві; розвиток національної системи освіти дорослих.

Основні цілі освіти дорослих: розширення можливостей для освіти дорослих громадян; постійне вдосконалення особистості, її адаптації до змін як у країні, так і світі; сприяння кожній особистості незалежно від вікової, статевої приналежності, освіти, здобутої попередньо, та соціального досвіду відчувати себе активною й компетентною рушійною силою суспільного прогресу.

Основні завдання освіти дорослих: розширення вибору освітніх послуг; розвиток міждержавного інформаційного обміну у сфері освіти дорослих; підвищення професійної компетентності; забезпечення визнання кваліфікації, набутої у системі освіти дорослих, і мобільності трудових ресурсів.

Пріоритетне завдання освіти дорослих полягає в тому, аби забезпечити людину здатністю жити в сучасному динамічно змінюваному суспільстві. Головними орієнтирами політики у галузі освіти дорослих є три провідні ідеї: громадянськість; соціальна мобільність; широка участь дорослого у житті суспільства.

На сучасному етапі розвитку суспільства ЮНЕСКО визнано три види освітньої діяльності дорослих: формальна освіта, яка завершується видачею загальновизнаного диплома або атестата; неформальна освіта – здійснюється в освітніх установах або громадських організаціях (клубах, гуртках), а також під час індивідуальних занять з репетитором, тренером і зазвичай не супроводжується отриманням документа; інформальна освіта – індивідуальна пізнавальна діяльність (життєвий досвід), яка супроводжує повсякденне життя і не обов’язково має цілеспрямований характер.

Сукупність завдань, що покликана виконувати система освіти дорослих, поділяються на кілька напрямів, кожен з яких формується з урахуванням специфіки освітніх потреб, характерних для тих або інших категорій дорослого населення. Зокрема:

• загальна освіта – комплекс навчальних програм, що передбачають спадкоємне збагачення знань і вмінь, необхідних усім членам суспільства незалежно від виду професійної діяльності;

• професійна (спеціальна) освіта – підсистема освіти дорослих, спрямована на збагачення трудового потенціалу працівників сфери оплачуваної праці;

• освіта для безробітних – перепідготовка на нові види праці або підвищення кваліфікації;

• освіта для осіб третього віку – освітні програми, що допомагають пенсіонерові адаптуватися до нової життєвої ситуації;

• спеціальна освіта – програми й форми навчання, призначені для осіб, яким потрібна соціальна допомога й підтримка в особливих умовах навчання.

Причини виникнення проблем

По-перше, на освіту дорослих не можна механічно переносити постулати педагогічної теорії, а також форми і методи роботи навчання й виховання підростаючого покоління.

По-друге, відсутність системи освіти дорослих в Україні як такої. Це, зокрема, пов’язано з відсутністю системного визнання і сертифікації формальної, неформальної та інформальної освіти дорослих, ключовою складовою яких має стати система акредитації й оцінювання попереднього досвіду, набутих компетентностей особистості; невизначеності статусу освіти дорослих як невід’ємної складової вітчизняної освітньої системи, що гальмує створення цілісної системи безперервної освіти; відсутністю у переліку пріоритетних задач Міністерства освіти і науки України створення місцевих, регіональних і національних рамок і структур, необхідних для розвитку, координації, управління якістю й фінансування освіти дорослих.

Тенденції розвитку сучасної освіти дорослих пов’язані передусім зі змістовим (урізноманітнення форм, методів навчання) й організаційним (збільшення мережі закладів як інтегрованих, так і диференційованих, відокремлених щодо традиційних складових і структур) її посиленням.

Шляхи і способи розв’язання проблем

Для задоволення зрослих освітніх потреб має розвиватися співпраця між державними установами, недержавними організаціями і соціальними партнерами. Важливою проблемою є також створення державних центрів з підготовки, підвищення кваліфікації й перепідготовки андрагогів (організаторів процесу навчання дорослих), що сприятиме підвищенню рівня компетентності спеціалістів, які працюють з дорослим населенням. Актуалізувалася необхідність створення факультетів і кафедр андрагогіки в усіх закладах вищої педагогічної освіти і в установах перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників освіти, а також введення спеціальності “Андрагогіка” у перелік спеціальностей післядипломної професійної освіти.

Основні напрями розвитку освіти дорослих в Україні мають ґрунтуватися на:

• створенні нормативно-правового, фінансово-економічного й науково-методичного забезпечення системи освіти дорослих, що ґрунтується на андрагогічних засадах;

• розвитку національних державно-громадських систем управління освітою дорослих;

• розширенні доступності загальної і професійної освіти, інших освітніх програм для різних груп населення, у тому числі й безробітних, осіб із обмеженими можливостями і спеціальними потребами, осіб третього віку, осіб, які за певних обставин позбавлені можливості бути активними учасниками соціального, економічного й культурного життя суспільства тощо;

• активізації просвітницької діяльності, спрямованої на підвищення загальної культури, соціальної активності і відповідальності дорослого населення.

• навчанні дорослих шляхом надання їм широких можливостей доступу до усіх культурних установ, засобів масової інформації і нових інформаційних технологій, зокрема розвитку взаємодії між засобами інформації, новими інформаційними технологіями і навчанням дорослих, сприяння справедливому використанню інтелектуальної власності;

• підвищенні умов і якості навчання дорослих шляхом створення умов для задоволення освітньо-культурних потреб особистості, забезпечення доступності, якості освіти, надання для навчання матеріально-технічної бази навчальних закладів різних освітніх рівнів і типів;

• удосконаленні підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів для системи освіти дорослих;

• поліпшенні умов для професійного розвитку фахівців з освіти дорослих, підвищення відповідності освіти перспективі навчання впродовж усього життя, сприяння розвиткові наукових досліджень з освіти дорослих, орієнтованих на практичну діяльність;

• розвитку змісту освіти дорослих з урахування актуальних проблем сучасного суспільства;

• розвитку механізму фінансування освіти дорослих;

• розвитку міжнародної співпраці у галузі освіти дорослих.

Освіта дорослого населення вимагає чіткого визначення статусу викладача, який здійснює навчальну діяльність серед різних категорій дорослого населення, та його професійні обов’язки. У межах андрагогічної парадигми викладач є експертом у галузі технології навчання дорослих, організатором спільної діяльності з тим, хто навчається, консультантом, натхненником, співавтором індивідуальної програми навчання, створювачем комфортних умов процесу навчання, а отже, джерелом знань, умінь і навичок.