2.4. Професійна освіта і освіта дорослих

2.4.1. Модернізація професійно-технічної освіти

Актуальні проблеми

В Україні помітно знизився потенціал кваліфікованих робітників у порівнянні з розвинутими країнами, де він сягає понад 70 % робочої сили. У зв’язку з цим нагальною є проблема підвищення ефективності діяльності професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ), які значною мірою абстрагувалися від реальних потреб ринку праці. Переважна їх більшість продовжують здійснювати підготовку робітників за професіями, що не мають попиту у суб’єктів господарювання. У результаті значна частина державного бюджету використовується на навчання неконкурентоспроможних на ринку праці робітників, що не сприяє їхній продуктивній зайнятості. Отже, якість підготовки робітничих кадрів уже не відповідає зрослим вимогам суб’єктів господарювання.

Недосконалість законодавчих і нормативно-правових актів, якими регулюються діяльність системи професійної-технічної освіти, неврахування ними тих змін, що відбуваються в економіці й суспільному житті країни, є одним із головних стримуючих чинників розв'язання наявних проблем і формування єдиної концептуально узгодженої й науково обґрунтованої державної політики щодо розвитку цієї освітньої системи.

Потребує реформування система управління професійно-технічною освітою. Назріла необхідність якісних змін у взаємодії центральних і регіональних органів влади щодо функціонування і розвитку, забезпечення автономності державних ПТНЗ, передусім їх економічної самостійності, ширшого залучення інвестицій у розвиток системи професійно-технічної освіти, введення стимулів і заохочень як для суб’єктів господарювання, так і для педагогічних працівників.

Причини виникнення проблем

Наявність зазначених проблем зумовлена певними причинами. Серед них, падіння престижу робітничих професій, що породжує стійке зростання потреб у висококваліфікованих робітниках за багатьма професіями виробничого характеру. Це пов’язано з низькою ефективністю інформування населення про тенденції щодо попиту на професії та недостатньою участю суб’єктів господарювання у розв’язанні проблем професійно-технічної освіти. Не сприяють оперативному та гнучкому реагуванню на попит у робітниках умови і процедура ліцензування освітньої діяльності ПТНЗ, а також підприємств, організацій і установ, що готують робітничі кадри на виробництві. Як наслідок, суб’єктів економічної діяльності не задовольняє якість підготовки робітничих кадрів, що пов’язано із застарілою матеріально-технічною базою, недосконалістю кваліфікаційних характеристик на професії та види робіт, державних стандартів професійно-технічної освіти, недостатнім рівнем підготовки педагогічних працівників.

Шляхи і способи розв’язання проблем

Забезпечення випереджувального розвитку професійно-технічної освіти, спрямованої на максимальне задоволення освітніх потреб особистості, вітчизняної економіки у кваліфікованих робітниках, забезпечення відповідності рівня і якості їхньої кваліфікацій і компетентностей вимогам роботодавців, можливе, за умов:

а) удосконалення законодавства, а саме:

• приведення нормативно-правової бази у сфері професійно-технічної освіти у відповідність до завдань її розвитку в умовах динамічних соціально-економічних змін, що зумовлює необхідність розроблення проекту нового Закону України „Про професійно-технічну освіту” („Про професійну освіту і підготовку”);

б) підвищення ефективності управління, а саме:

• поступового здійснення децентралізації управління професійно-технічною освітою і впровадження нової моделі державно-громадського управління з метою підвищення ролі і відповідальності соціальних партнерів, суб’єктів господарювання та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування за відповідність обсягів, напрямів і якості підготовки кваліфікованих робітників вимогам економіки регіонів;

• забезпечення якісних змін у системній взаємодії центру і регіонів у питаннях функціонування та розвитку системи професійно-технічної освіти на основі перерозподілу повноважень і функцій;

• створення національного і регіональних Центрів якості професійно-технічної освіти на базі діючих науково-методичних установ Міністерства освіти і науки України;

• створення на національному і регіональних рівнях інституцій з незалежного оцінювання якості підготовки (компетентностей) випускників ПТНЗ, найманих працівників, інших фізичних осіб, які виявляють бажання підтвердити свою кваліфікацію, здобуту у процесі практичної діяльності і неформального навчання;

в) забезпечення взаємозв’язку ринку освітніх послуг і ринку праці, а саме:

• розроблення та впровадження єдиної методології моніторингу ринку праці і формування на цій основі державного замовлення на підготовку кваліфікованих робітників у ПТНЗ;

• усунення диспропорцій і надмірного дублювання у підготовці кваліфікованих робітників, оновлення переліку професій (шляхом їх інтеграції та скорочення), за якими здійснюється навчання у ПТНЗ, удосконалення умов ліцензування освітньої діяльності;

• проведення структурних змін у професійно-технічній освіті, зокрема реструктуризації мережі державних ПТНЗ, їх укрупнення з урахуванням регіональних потреб;

• створення спільно з роботодавцями на базі державних ПТНЗ спеціалізованих Центрів професійної підготовки кваліфікованих робітників за виробничими професіями із застосуванням дуальної системи навчання;

• формування ефективного механізму взаємовідносин між ПТНЗ і суб'єктами господарювання в умовах регіонального фінансування, створення належних умов для адаптації і закріплення випускників ПТНЗ на робочих місцях, зокрема, через спрямування на ці цілі частини коштів Державного Фонду соціального страхування на випадок безробіття;

г) досягнення нової якості і результативності професійно-технічної освіти, а саме:

• розроблення за участю роботодавців професійних стандартів, що базуються на характеристиках конкретної діяльності і реальному змісті професій, які стануть основою для подальшого розроблення державних освітніх стандартів нового покоління;

• розроблення на якісній основі індустрії сучасних засобів навчання, що відповідають світовому науково-технічному рівню, необхідних підручників, навчальних посібників, методичних, дидактичних матеріалів і забезпечення ними системи професійно-технічної освіти;

• продовження діяльності щодо створення і підтримки експериментальних педагогічних майданчиків за галузевим спрямуванням як модераторів інноваційної діяльності на базі ПТНЗ та безпосередньо на підприємствах, поширення їх позитивних напрацювань у регіонах;

• розроблення і впровадження кваліфікаційних дескрипторів, що базуються на результатах навчання, виражених у термінах компетентностей, критеріальних показників для оцінювання професійно-технічної освіти й самооцінки ПТНЗ;

• створення необхідних умов для забезпечення вільного доступу громадян до якісної професійно-технічної освіти, переходу на наступний професійно-кваліфікаційний рівень через розроблення і впровадження порядку визнання залікових одиниць навчання, що характеризують його трудомісткість, кредити;

• оновлення матеріально-технічної бази державних ПТНЗ, що є одним з головних чинників підвищення якості й ефективності навчального процесу;

• підвищення іміджу ПТНЗ як однієї з важливих умов забезпечення високої якості підготовки кваліфікованих робітників, розроблення і застосування критеріїв щорічного оцінювання їхньої діяльності;

• оновлення системи науково-методичного забезпечення професійно-технічної освіти, спрямування педагогічної науки на запити сучасного суспільства, підвищення її ролі у підтриманні та експертизі освітніх інновацій, у забезпеченні безперервності процесів оновлення;

• підвищення якості та ефективності системи професійної підготовки кадрів на виробництві;

• створення єдиної системи статистики і показників якості професійно-технічної освіти, співвіднесеної зі світовою практикою;

ґ) підвищення соціального статусу і професіоналізму педагогічних працівників, посилення державної підтримки їх, а саме:

• забезпечення якості підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації викладачів, педагогів професійного навчання і майстрів виробничого навчання для системи професійно-технічної освіти через оновлення структури і змісту відповідних державних стандартів, їхнього системного стажування безпосередньо на виробництві й у сфері послуг з метою ознайомлення із сучасним обладнанням, технікою та новими технологіями;

• розроблення та реалізації цільової програми „Державна підтримка і стимулювання праці педагогічних працівників професійно-технічної освіти” з метою підняття престижу цієї діяльності та сприяння стабілізації їхньої зайнятості;

д) створення єдиного відкритого інформаційного простору, а саме:

• здійснення у повному обсязі інформатизації професійно-технічної освіти, спрямованої на задоволення інформаційних і комунікаційних потреб учасників навчального процесу;

• розгортання серед широких верств населення інформаційно-рекламної роботи через засоби масової інформації про престижність робітничих професій, їх потребу на ринку праці, можливості їх опанування у системі професійно-технічної освіти;

• розширення можливості вільного і оперативного одержання громадянами інформації у сфері професійно-технічної освіти через створення на різних рівнях електронних сайтів, порталів, бібліотек тощо;

е) поглиблення міжнародної співпраці, а саме:

• приєднання до міжнародних договорів, ратифікація міждержавних документів у питаннях професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації робітничих кадрів, з урахуванням національних інтересів;

• вивчення і використання досвіду європейських країн щодо застосування стандартів якості професійно-технічної освіти, її оцінювання тощо;

• підготовка і реалізація спільних міжнародних проектів з питань забезпечення ефективності професійно-технічної освіти, її відповідності потребам ринку праці;

• збільшення обсягів стажування учнів, слухачів, педагогічних працівників ПТНЗ (підприємств, організацій і установ) в інших країнах.

Реалізація цих завдань потребує прийняття Державної концепції розвитку професійно-технічної освіти (професійної освіти і підготовки) в Україні до 2020 р. з урахуванням прогресивних ідей кращих зразків зарубіжного досвіду у підготовці виробничого персоналу та перспектив соціально-економічного розвитку нашої держави.