2.2.3. Удосконалення навчально-методичного забезпечення дидактичного процесу в школі

Актуальні проблеми і причини їх виникнення

Якість освіти, її результативність безпосередньо залежить від якості навчально-методичного забезпечення дидактичного процесу, від того, якою мірою воно відповідає вимогам сучасної школи, особистісно орієнтованій парадигмі освіти. Учнів, батьків, педагогічну громадськість хвилює, наскільки система навчальної і методичної літератури та інформаційних ресурсів задовольняє освітні потреби тих, хто навчається, чи спрямована вона на розвиток особистості, її здібностей і нахилів.

У цьому сенсі реальність української школи нині така, що всі, хто переймається проблемами загальної середньої освіти, нарікають на якість підручників і навчальних посібників, указують на брак дидактичних матеріалів і програмних засобів, що їх доповнюють і формують таким чином навчально-методичні комплекси, нарешті, неможливість їх придбати навіть не зважаючи на низьку якість і високі ціни. Водночас варто зазначити, що ситуацію щодо навчально-методичного забезпечення дидактичного процесу в Україні не можна оцінити однозначно, оскільки:

• розроблено державні освітні стандарти для всіх рівнів освіти, навчальні програми і плани, певна кількість яких, навіть до впровадження, потребує перегляду й удосконалення;

• за короткий час створено національні підручники з усіх шкільних предметів, проте не всі з них задовольняють сучасні вимоги до навчальної книги – ні за методологічними, ні за методичними засадами підручникотворення;

• створена рентабельна індустрія навчальної книги, чим фактично узгоджено державні і бізнесові інтереси, які мали б сприяти розвиткові цієї галузі, та, на жаль, вона стала корумпованою, намагаючись одержати державне замовлення на видання підручників;

• школи отримали комп’ютерну техніку, проте її кількість не розв’язує проблему інформатизації освіти, крім того, не вистачає педагогічних програмних продуктів, а більшість шкіл не має доступу до мережі Інтернет;

• централізована система замовлення і поширення підручників дала змогу знизити їх собівартість і видавати в стислі терміни значні їх тиражі, проте позбавила розвиток навчального книговидання, обмежила вільний доступ до навчальної книги;

• запровадження конкурсних засад сприяло відходу від академічного стилю написання шкільного підручника, залученню до його створення вчителів і методистів, проте необ’єктивність оцінювання якості рукописів, поданих на конкурс, і порушення процедур його проведення звели нанівець загалом позитивні тенденції конкурсного відбору;

• учні не вміють працювати з підручником, не володіють раціональними прийомами роботи з книгою, оскільки їх цьому не вчать учителі, які й самі методично не готові до запровадження нових технологій інформаційного забезпечення навчального процесу;

• підручники так званого нового покоління за суттю залишаються старими і з огляду на методичні підходи і на технологічну базу, оскільки не використовують наявний потенціал інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні, натомість зорієнтовані на застосування у навчанні ілюстративно-пояснювального, репродуктивного методу навчання.

У результаті школа отримує неякісний, нецікавий учневі і методично недосконалий підручник. З іншого боку, не вистачає навіть такої неякісної літератури. У більшості випадків а ні учень, а ні вчитель не обирають самостійно ту чи іншу книгу, а отже, не беруть участі у формуванні державного замовлення. Діти і батьки, не маючи доступу до якісної навчальної літератури, не можуть купити підручники навіть за завищеною ціною. Вони фактично позбавлені свободи у виборі навчальної книги. Натомість учителі змушені прилаштовуються до наявного в школі підручника, замість того, щоб будувати власну методичну систему навчання за предметом, обираючи навчально-методичний комплекс відповідно до освітніх потреб і здібностей учнів. Нарешті, органи управління освітою потерпають від хронічної нестачі бюджетних коштів на видання навчальної літератури, а відтак не спроможні забезпечити всім школярам рівний доступ до якісної освіти.

Розв’язання проблем навчально-методичного забезпечення дидактичного процесу в школі вимагає:

1. створення якісного підручника нового покоління як дидактичного комплексу навчальної і методичної літератури, що забезпечить освітні потреби тих, хто навчається, і професійні інтереси тих, хто навчає;

2. забезпечення сучасними підручниками загальноосвітніх навчальних закладів на засадах вільного вибору, доступності як за ціною, так і можливістю придбати будь-який з них;

3. забезпечення доступу учнів і вчителів до інформаційних ресурсів, пов’язаних з конкретним предметом (підручником), створення до кожного підручника цифрових баз знань, іншої інформації, а згодом – інформаційно-методичних комплексів на базі створених підручників;

4. реалізації ключової компетентності стосовно уміння вчитися, яка передбачає, з одного боку, стійкі навички учнів щодо роботи з підручником, з іншого – створення підручників, які технологічно спрямовані на формування цієї компетентності.

Проблема 1. Створення підручника як дидактичного комплексу навчальної і методичної літератури

Наголошуємо, що такі дидактичні комплекси навчальної і методичної літератури з різних предметів практично відсутні або недостатньо розроблені (здебільшого наявні лише окремі їх складові). З іншого боку, ті, що підготовлені, не завжди доступні школі через брак коштів і невідпрацьований механізм поширення навчальної літератури.

Безумовно, центральною ланкою в дидактичному комплексі є підручник, який має бути орієнтований на компетентнісні засади організації навчального процесу, а не на знаннєву складову забезпечення державного стандарту загальної середньої освіти. З огляду на це конче потрібне навчально-методичне забезпечення, що сприятиме освоєнню не лише предметного змісту, а й метапредметних ключових компетентностей, зокрема, вміння вчитися. Тож справедливі нарікання на якість підручників вимагають шукати шляхи розв’язання цієї проблеми.

По-перше, необхідно зберегти конкурсні засади створення підручника. Проте вони повинні бути прозорими та об’єктивними, чітко розмежовувати функції кожного учасника конкурсу (експертів, науково-методичної комісії, МОН, авторів, видавництв тощо).

Варіант 1. Конкурс підручників може відбуватися за існуючою схемою, коли визначаються три переможці і вони отримують преференцію щодо видання підручників за держзамовленням. Якщо так, то потрібно вдосконалити чинне Положення про конкурс підручників, зокрема в частині чіткого визначення відповідальності за прийняті рішення та можливості їх оскарження.

Варіант 2. Конкурс не визначає переможців, а лише допускає до апробації всіх, хто заслуговує на одержання грифа "Рекомендовано…". Усі матеріали конкурсу (рукописи, експертні висновки й оцінки, відповіді авторів, рішення науково-методичної комісії і колегії МОН України тощо) оприлюднюються на сайті МОН України для подальшого обговорення, інформування вчителів щодо якості запропонованих підручників до видання. Якщо так, то з цією метою варто створити на сайті МОН України портал "Навчально-методичне забезпечення загальної середньої освіти", який міститиме відомості про наявну навчальну і методичну літературу (за поданням видавництв), анотації та відгуки про неї, посилання на видавництва, що випускають таку продукцію. Слід також передбачити можливість електронного замовлення. Це дасть змогу замовити той підручник, що задовольняє учнів і вчителів конкретного закладу відповідно до їх освітніх потреб і професійного вподобання.

Варіант 3. Конкурс підручників оголошується на грантових засадах, за яких і автори, і видавництва отримують замовлення на видання навчальної літератури: автори – на створення підручника, за що вони отримують винагороду, передаючи право власності на рукопис замовнику (МОН України); видавництва, які на тендерних засадах отримують держзамовлення на видання навчальної літератури.

По-друге, необхідно створити інститут сертифікованих експертів, які отримають відповідну підготовку і пройдуть державну сертифікацію.

Експертиза підручників має здійснюватися лише фахівцями з числа сертифікованих експертів, до яких належать учені НАН і АПН України, викладачі вищих навчальних закладів, методисти Університету менеджменту освіти, учителі та ін. Для того щоб експертиза була об’єктивною і неупередженою, необхідно визначитися з оплатою праці експертів згідно з чинним законодавством про науково-технічну експертизу.

По-третє, доцільно зняти вимогу грифування МОН України усієї навчальної літератури, залишивши її лише за підручниками.

Крім підручників, уся допоміжна навчальна література без відповідного гримування (навчальні і методичні посібники, довідники, робочі зошити тощо) надходить у вільний продаж і може бути використана у навчальному процесі. Ринок навчальної літератури самостійно регулює випуск навчально-методичної літератури, зважаючи на попит і пропозицію. Її якість урегульовується вибором учителів й учнів, залежно від їхніх освітніх потреб і професійних інтересів.

Проблема 2. Забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів підручниками на засадах вільного вибору

В умовах особистісно орієнтованого навчання в одному класі може вивчатися будь-який предмет на різних рівнях програмного забезпечення – стандарту, академічному, профільного навчання. Тому, з одного боку, в учня має бути свобода вибору підручника, з іншого боку, учитель повинен також мати можливість обирати той підручник, який відповідає його методичній системі та підготовці учнів. Розв’язати цю проблему можна кількома шляхами.

Варіант 1. Ліквідувати централізоване замовлення підручників, делегувавши цю функцію загальноосвітнім навчальним закладам та обласним (районним) органам управління освітою. Цей варіант вимагає змінити схеми фінансування освіти, зокрема, перерозподіляти коштів між центральним і місцевими бюджетами.

Варіант 2. Створити в шкільних бібліотеках фонд обігу (орендування) підручників, передбачивши часткову 20 % плату за них батьками. Цей механізм існував в Україні до 2002 р. і зараз має місце в деяких країнах пострадянського простору (наприклад, у Вірменії). Проте він потребує перегляду рішення Конституційного Суду України, який скасував цю норму як таку, що суперечить Конституції України.

Варіант 3. Розвинути вільний продаж підручників і систему замовлення навчальної літератури через спеціалізовані магазини та Інтернет. В умовах переходу книговидання на ринкові механізми цей варіант найбільш адекватний, проте він має певні ризики, зокрема зумовлені недостатнім розвитком книготоргівлі в Україні та відсутністю обігових коштів у видавців навчальної літератури. Можливий варіант поступового переходу навчального книговидання на ринкові механізми впродовж 3-5 років, передбачивши соціальний захист певної категорії учнів у зв’язку з їхнім навчально-методичним забезпеченням.

Варіант 4. Поліпшити економіку підручника, запровадивши пільгове оподаткування, солідарну участь у ціноутворенні підручника держави, місцевого бюджету, батьків, видавництв. Такий підхід доповнює попередні варіанти і може розглядатися як альтернатива розв’язанню цієї проблеми.

Проблема 3. Забезпечення доступу учнів і вчителів до інформаційних ресурсів, цифрових баз даних, створення інформаційно-методичних комплексів з кожного предмета

Сучасний підручник під час його використання передбачає широке залучення різноманітних інформаційних ресурсів, які створюють особливе навчальне середовище, що забезпечує освітні потреби і пізнавальні інтереси кожного суб’єкта навчання. З цією метою необхідно створити освітні портали, орієнтовані на вивчення різних навчальних предметів за дистанційною формою навчання, наситити навчальний процес різноманітними електронними посібниками, віртуальними лабораторіями, електронними базами знань, іншої інформації, які спонукали б учнів до самостійного пошуку необхідної інформації, розвитку їхніх здібностей і нахилів.

Розв’язання цієї проблеми потребує розроблення для кожного предмета (підручника) цифрових електронних баз даних у форматі комп’ютерної підтримки підручника або функціонування електронної бази знань, інформації з предмета, а також створення програмного забезпечення з інформаційно-методичного підтримання вивчення шкільних предметів на засадах адаптивних систем навчання.

Проблема 4. Формування ключової компетентності щодо вміння вчитися на основі умінь працювати з підручником, створення підручників, які технологічно спрямовані на формування цієї компетентності

Нинішні підручники і посібники зорієнтовані переважно на ілюстраційно-пояснювальний тип навчання, застосування репродукційних методів навчання. У них функція фактологічного інформування домінує над мотиваційною і розвивальною, а навчальний матеріал спрямований на розвиток логічного мислення і недооцінює творчу й афективні сфери особистості учнів. Водночас методична підготовка вчителів недостатня для ефективного використання навчально-методичних матеріалів та інформаційних ресурсів з метою формування в учнів уміння вчитися, а наявні підручники не спрямовані на розвиток цієї компетентності. У посібниках і підручниках нового покоління слід позбутися цих вад.

Вирішення цієї проблеми насамперед вимагає опрацювання методологічних і методичних засад підручника нового покоління, формулювання чітких вимог до нього як засобу організації пізнавальної діяльності учнів. Передусім він має бути спрямований на розвиток самостійності учнів у роботі з навчальним матеріалом, сприяти виробленню вміння опрацьовувати, оцінювати і використовувати інформацію, виокремлювати головне у тексті, спонукати учнів до застосування здобутих знань у різних життєвих ситуаціях, тобто розвивати інформаційну компетентність.

Підручник має стати засобом взаємодії учнів у процесі виконання колективних навчальних завдань, формуючи таким чином їхню комунікаційну компетентність. Він не повинен бути транслятором абсолютних істин, єдиним способом бачення дійсності, джерелом засвоєння учнями упорядкованої інформації, а має стати книгою, яка покликана вчити їх думати про цілісність світу у розмаїтті його проявів, усвідомлювати його внутрішні зв’язки, уявляти його як щось загадкове і неоднозначне.

Щоб навчальна книга стала саме такою, необхідно запровадити компетентнісний підхід до навчання, удосконалити педагогічну майстерність учителів, зокрема, у формуванні вмінь учнів працювати з підручником. Потребують створення відповідні методичні розробки та опрацювання педагогічних технологій формування в учнів ключової компетентності – уміння вчитися, яка ґрунтується на застосуванні підручників нового покоління і сучасних інформаційно-методичних комплексів.

Отже, окреслені шляхи розв’язання проблеми недосконалості навчально-методичного забезпечення дидактичного процесу у школі дають підстави для оптимістичного прогнозу поліпшення якості української освіти, відкривають перспективи створення навчальної книги, яка відповідатиме сучасній парадигмі освіти і реалізовуватиме її в особистісно орієнтованому навчанні.