- •Національної освіти україни
- •Головний редактор
- •Вступне слово президента апн україни в. Г. Кременя..
- •Розділ 2. Пріоритети розвитку освіти за рівнями
- •2.1. Дошкільна освіта
- •2.2. Загальна середня і позашкільна освіта
- •2.3. Спеціальна освіта
- •2.4. Професійна освіта й освіта дорослих
- •2.5. Вища освіта
- •Вступне слово президента апн україни в.Г.Кременя
- •Преамбула українська система освіти в контексті глобалізаційних тенденцій і викликів часу
- •Розділ 1 загальні (наскрізні) стратегії розвитку освіти для інформаційного суспільства
- •1.1. Людиноцентризм і демократизація освіти
- •Актуальні проблеми
- •1.2. Інноваційна спрямованість змісту і технологій освіти
- •1.3. Виховання моральної особистості, патріотичного громадянина, ініціативного й відповідального працівника в освітньому і соціальному середовищах
- •1.4. Збереження і розвиток здоров’я, забезпечення безпеки особистості через освіту
- •1.5. Формування екологічної свідомості і поведінки Актуальні проблеми
- •1.6. Інтелектуально-творчий розвиток особистості у навчальній і дозвіллєвій діяльності
- •1.7. Створення сприятливого розвивального навчально-виховного середовища
- •1.8. Утвердження української мови в освіті. Багатомовність як ознака освіченості
- •1.9. Розвиток системи безперервної освіти
- •Стан розв’язання проблеми в Україні
- •1.10. Системний моніторинг процесуального і результативного компонентів освіти всіх рівнів
- •1.11. Безперервний професійний розвиток і саморозвиток педагогічних й науково-педагогічних працівників
- •1.12. Інвестиційно активна, багатоканальна фінансова політика в освіті
- •Причини виникнення проблем
- •1.13. Державно-громадське управління розвитком освіти (державний, регіональний, місцевий, інституційний рівні)
- •1.14. Інформатизація і комп’ютеризація освіти, формування комп’ютерно орієнтованого навчального середовища, відкритих систем освіти
- •1.15. Психологічний супровід розвитку особистості в системі освіти
- •Розділ 2 Пріоритети розвитку освіти за рівнями
- •2.1. Дошкільна освіта
- •2.1.1. Дошкілля України: реалії і перспективи
- •2.2. Загальна середня і позашкільна освіта
- •2.2.1. Модернізація змісту загальної середньої освіти
- •2.2.2. Оновлення дидактичних систем, методик і педагогічних технологій Актуальні проблеми і причини їх виникнення
- •Шляхи і способи розв’язання проблем
- •2.2.3. Удосконалення навчально-методичного забезпечення дидактичного процесу в школі
- •2.2.4. Запровадження системи профільного навчання у старшій школі
- •Актуальні проблеми
- •2.2.5. Особистісно орієнтована дозвіллєва життєдіяльність дитини Актуальні проблеми
- •2.2.6. Моделювання освітньо-інформаційного середовища майбутнього Актуалізація проблеми
- •2.3. Спеціальна освіта
- •2.3.1. Спеціальна освіта: шляхи реформування з урахуванням світових тенденцій суспільного розвитку
- •2.4. Професійна освіта і освіта дорослих
- •2.4.1. Модернізація професійно-технічної освіти
- •2.4.2. Науково-методичне та інформаційно-аналітичне забезпечення професійно-технічної освіти
- •2.4.3. Професійне навчання на виробництві і навчання безробітних
- •2.4.4. Професійно-практична підготовка в системі професійної освіти
- •2.4.5. Професійна орієнтація населення
- •Актуальні проблеми і причини їх виникнення
- •2.4.6. Освіта дорослих в умовах ринкової економіки
- •2.4.7. Підготовка педагогічного персоналу для системи професійно-технічної освіти і освіти дорослих
- •2.4.8. Управління розвитком професійно-технічної освіти
- •2.4.9. Фінансування підготовки робітничого персоналу
- •2.5. Вища освіта
- •2.5.1. Стандартизація підготовки фахівців у вищій школі
- •Шляхи і способи розв’язання проблем
- •Актуальні проблеми і причини їх виникнення
- •Шляхи і способи розв’язання проблем
- •2.5.2 Запровадження компетентнісного підходу у підготовці фахівців з вищою освітою
- •Шляхи і способи розв’язання проблем
- •2.5.3. Інтеграція освітньої і наукової складових у діяльності вищої школи
- •Шляхи і способи розв’язання проблем
- •2.5.4. Підготовка педагогічних, науково-педагогічних, керівних кадрів
- •2.5.5. Підготовка вчителя до забезпечення якості освітньо-виховного процесу
- •Особливості підготовки вчителів у деяких країнах світу Велика Британія
- •Сполучені Штати Америки
- •Федеративна Республіка Німеччина
- •Франція
- •Загальні підходи до стратегії реформування педагогічної освіти в Україні
- •2.5.6. Педагогічна майстерність – стратегічна домінанта підготовки вчителя до підвищення якості учіння
- •2.5.7. Підвищення кваліфікації педагогічних працівників: стан, проблеми, перспективи
- •2.5.8. Демократизація вищої освіти
- •2.5.9. Упорядкування мережі вищих навчальних закладів
- •Література
- •Нормативно-правова література
- •Адреси основних електронних ресурсів
- •Склад авторів
2.5.3. Інтеграція освітньої і наукової складових у діяльності вищої школи
Актуальні проблеми і причини їх виникнення
Інтеграція освітньої і наукової складових у діяльності вищих навчальних закладів є необхідною умовою якісної підготовки фахівців, розвитку й реалізації інтелектуально-творчих здібностей науково-педагогічних працівників і студентської молоді, вагомим чинником розвитку наукового й інноваційного потенціалу держави. Необхідність поєднання навчання і досліджень на всіх циклах вищої освіти зазначена у Бельгійському (Лювенському) комюніке 2009 р. «Болонський процес 2020 – Європейський простір вищої освіти в новому десятиріччі». Така необхідність випливає й з Лісабонської стратегії щодо створення Європейського дослідницького простору, у формуванні якого провідна роль покладається на вищу школу, університети. Реальна інтеграція освітньої і наукової складових у діяльності вищих навчальних закладів можлива за умови визначення як критерії якісної вищої освіти здійснення наукових досліджень з урахуванням їх визнання міжнародною науковою спільнотою (опублікування результатів досліджень у наукових виданнях з високим фаховим рейтингом, які перекладаються багатьма мовами, реферуються, цитуються), використання їх результатів у навчальному процесі, залучення студентів до дослідницької діяльності, орієнтацію викладання на новітні наукові досягнення, розвиток інтелектуально-творчого потенціалу студентської молоді.
Разом із тим, вітчизняній системі вищої освіти, яка складається з 881 вищого навчального закладу І-ІV рівнів акредитації, бракує дослідницько-інноваційної складової. Навіть з 353 вищих навчальних закладів ІІІ і IV рівнів акредитації більшість не веде серйозних наукових досліджень. Загалом в Україні на “вузівський” сектор науки припадає менше 7 % загального обсягу фінансування наукових і науково-технічних робіт. А частка асигнувань на цю діяльність у бюджеті вищої освіти у цілому становить дещо більше 3 % (для порівняння, у країнах ОЕСР у середньому 25-30 %).
Основними причинами такої ситуації є надмірна кількість малопотужних вищих навчальних закладів, унаслідок чого розпорошуються фінансові, кадрові й матеріально-технічні ресурси, що потрібні для здійснення дослідницько-іноваційної діяльності, а крім того, невеликий обсяг коштів (менше 1 % від ВВП), які спрямовуються на наукову і науково-технічну діяльність (для порівняння, у світі – 2 %, у Японії – 3 %, Європейський Союз і США ставлять за мету довести цей показник до 3 %).
Не сприяє розвитку цієї діяльності у вищій школі порівняно низький престиж і статус науково-педагогічної роботи, перевантаженість науково-педагогічного персоналу великим обсягом суто викладацької діяльності. Така ситуація консервується надмірною кількістю закладів з невеликою чисельністю студентів, де неможливо створити необхідну для ефективних досліджень інфраструктуру – кафедри із потужними науково-педагогічними колективами, що здійснюють вагомі науково-дослідні розробки, дослідницькі лабораторії, інститути, повнокомплектні бібліотеки, аспірантуру, докторантуру, кандидатські і докторські спеціалізовані вчені ради, наукові фахові видання тощо.