2.4.5. Професійна орієнтація населення

“У минулому джерелом майже усіх безладів були невдалі покликання, насильство над нахилами, нав’язані професії, а відтак невдоволення та злісні пристрасті”. Французький філософ Сен-Сімон “Для того, щоб ніхто не помилився у виборі професії, яка над усе підходить природному хисту, государю варто було б виділити уповноважених людей великого розуму і знань, які відкрили б у кожного його хист ще в ніжному віці. Слід було б встановити такий закон: нехай юрист не займається лікуванням, а медик – адвокатською справою, тесля не займається землеробством, а швець – архітектурою; нехай кожний займається тільки тим мистецтвом, до якого має природний хист”. Іспанський лікар Хуан Уарте

Актуальні проблеми і причини їх виникнення

Професійна орієнтація, що сприяє професійній самореалізації особистості і забезпеченню конституційних прав громадян України, збалансування попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці не відповідає потребам сьогодення, досвіду розвинених країн світу. Разом із тим розвиток професійної орієнтації останніми роками ускладнився. До причин такого явища слід віднести:

• деформацію уявлень значної частини молоді про престиж професій внаслідок розмаху тіньової економіки, особливо в торгівлі, розвиток споживацько-утриманської психології, прагнення перекласти відповідальність за власну долю на інших;

• втрата мотивації саморозвитку особистості під впливом різних негативних явищ в усіх соціальних осередках;

• недостатню соціальну захищеність молоді, її непідготовленість до конкурентного існування, низький рівень самооцінки у поєднанні з прагненням окремих молодих людей самоствердитись, ігноруючи суспільні норми;

• зниження ефективності профорієнтації унаслідок відсутності економічно-інформаційної підсистеми, повної, достовірної і своєчасної інформації щодо тих змін, які відбуваються в окремих сферах економічної діяльності, на конкретних підприємствах, в установах та організаціях;

• зміни стану і тенденцій розвитку ринку праці, суспільної свідомості щодо сприйняття й розв’язання проблем праці, власної активності, відповідальності та самореалізації суб’єктів соціально-трудових відносин, значущості роботодавців і громадськості у здійсненні профорієнтаційної роботи з різними верствами населення;

• слабкість профорієнтації в школі, неготовність більшості педагогічних працівників до надання допомоги учням у їхньому професійному самовизначенні (кожен третій випускник обирає професію стихійно, необґрунтовано, що зумовлює її невідповідність власним нахилам, здібностям, а отже, зниження конкурентоспроможності на ринку праці);

• відсутність медичної профконсультації в умовах, коли 75 % школярів потребують саме її;

• зростання вимог ринку праці до професійної підготовки особистості, потреб роботодавців у кваліфікованих працівниках, здатних до самостійного і відповідального прийняття професійних рішень, ефективного розв’язання типових і нетипових проблем і завдань, постійного професійного самовдосконалення тощо;

• бракування сучасному фахівцю ефективності (продуктивності, якості) праці, оперативного реагування на кадрові вимоги і потреби сучасної економіки, інноваційності й ініціативності, мобільності та гнучкості в опануванні додаткових знань і вмінь, здатності до аналізу та прогнозування, передбачення.

Доцільні ініціативи

1. Проведення моніторингу, аналізу й осмислення напрацювань з методології, технології, методиці професійної орієнтації різних категорій населення, зокрема молоді, за останні роки у вітчизняному і зарубіжному досвіді;

2. Перевірка організаційно-управлінського і психолого-педагогічного забезпечення професійної орієнтації, тобто уточнення конкретних виконавців, методів і умов розв’язання задач, характеристики отриманих результатів, технологій дослідження, передбачення наслідків, сертифікації результатів;

• розроблення моделі професійної орієнтації різних категорій населення в умовах ринкових відносин, зокрема моделі орієнтації молоді на робітничі професії;

• розроблення кваліметричного апарату оцінювання ефективності теорії і практики професійної орієнтації.

Основні напрями реалізації зазначених ініціатив у практичній діяльності мають бути такими:

• розроблення нових форм і методів профорієнтаційної роботи з різними категоріями населення;

• інформаційно-методичне забезпечення профорієнтаторів і працівників, які займаються профорієнтаційною роботою, комплексом спеціальної науково-методичної літератури, професіографічних матеріалів, психодіагностичних методик, довідкових засобів на паперових та електронних носіях, що сприяють реалізації психологічного та вікового підходів до професійної орієнтації особистості;

• формування механізму взаємодії, інтеграції й координації профорієнтаційної роботи різних суб’єктів профорієнтаційної діяльності;

• розроблення навчально-методичних програм і посібників для підготовки та перепідготовки фахівців з профорієнтації.

Основні шляхи розв’язання проблем професійної орієнтації полягають у:

• впровадженні державно-громадського управління системою професійної орієнтації населення і залученні до участі в управлінні держави, громадськості та бізнесу;

• оновленні і вдосконаленні нормативно-правових, соціально-економічних, інформаційно-методичних, матеріально-технічних і фінансових засад системи професійної орієнтації;

• розвитку інфраструктури професійної орієнтації населення і вдосконаленні існуючих профорієнтаційних підрозділів;

• підвищенні гнучкості і мобільності профорієнтаційних послуг, наближенні їх до населення, використанні сучасних інформаційно-комунікаційних технологій і засобів зв’язку;

• розвитку кадрового ресурсу професійної орієнтації населення і професіоналізації профорієнтаційної діяльності;

• проведенні фундаментальних і прикладних наукових досліджень у сфері професійної орієнтації та забезпеченні широкого впровадження їх результатів у практику;

• створенні системи управління якістю профорієнтаційних послуг з урахуванням міжнародного досвіду та розробленні сучасних стандартів і норм профорієнтаційної роботи;

• залученні усіх соціальних інститутів до профорієнтаційної роботи і забезпеченні її організації й координації на державному рівні.

Очікувані результати у короткостроковій перспективі

1. Забезпечення доступності профорієнтаційних послуг для всіх категорій населення і здійснення контролю за дотриманням вимог щодо якості наданих послуг;

2. Забезпечення системного охоплення профорієнтаційною роботою усіх соціальних груп і вікових категорій населення, особливо учнівської молоді та їхніх батьків, людей з обмеженою працездатністю, сиріт, осіб, звільнених з місць позбавлення волі та інших соціально незахищених верств населення.

3. Розвиток інфраструктури системи професійної орієнтації населення, створення і розширення профорієнтаційних підрозділів у системі освіти, соціальних службах для молоді, державній службі зайнятості, на виробництві, у системі реабілітації інвалідів, установах соціального захисту населення, у системі силових відомств.

4. Створення центрів професійної орієнтації населення з метою надання універсальних профорієнтаційних послуг на рівні сучасних вимог.

5. Підвищення гнучкості у наданні профорієнтаційних послуг, їх наближення до отримувачів, широке використання сучасних інформаційно-комунікативних технологій.

6. Поєднання відкритих систем самообслуговування щодо профорієнтаційних послуг з інтенсивними персоніфікованими консультаціями клієнтів залежно від їхньої мотивації та можливостей.

7. Підвищення рівня активності і відповідальності суб’єктів трудових відносин щодо прийняття рішення про вибір чи зміну професії, професійного навчання, перенавчання, працевлаштування.

8. Проведення ефективної кадрової політики у сфері професійної орієнтації населення шляхом уведення до “Класифікатора професій” спеціальності “Профорієнтолог” і розпочати підготовку фахівців за цією спеціальністю.

9. Розроблення програм і методичних посібників для підвищення кваліфікації фахівців з профорієнтації.

Очікувані результати у довгостроковій перспективі

1. Відновлення і вдосконалення існуючої державної системи професійної орієнтації населення.

2. Розроблення нормативно-правового забезпечення професійної орієнтації (Положення про державну систему професійної орієнтації населення, Положення про державну систему професійної орієнтації учнівської молоді, Положення про кабінет (куточок) професійної орієнтації).

3. Проведення ефективної кадрової політики у сфері профорієнтації, розроблення Державного стандарту підготовки фахівця “Профорієнтолог” у вищих навчальних закладах.

4. Створення кабінетів (куточків) профорієнтації у навчальних закладах.

5. Формування адекватного ставлення молоді до різних видів професійної діяльності і психологічної готовності до вибору чи зміни професії, працевлаштування.

6. Створення нового і вдосконалення існуючого науково-методичного та навчально-методичного забезпечення функціонування системи професійної орієнтації.

7. Створення банків стандартизованих психодіагностичних методик загального користування, професіографічних матеріалів, медичних показань і протипоказань до професійної діяльності.

8. Створення Іnternet-сайтів, комп’ютерних програм профорієнтаційного спрямування для різних категорій населення, випуск спеціалізованих періодичних та інших профорієнтаційних видань, підготовка науково-методичних посібників з професійної орієнтації для учнів, учителів, студентів, викладачів, батьків, широкого загалу.

9. Формування профорієнтаційної культури різних верств населення, усвідомленої потреби кожного у професійній орієнтації.

10. Розроблення системи контролю і дотримання стандартів і норм щодо профорієнтаційних послуг та їх результативності.

11. Заснування фахового журналу “Професійна орієнтація”.