1.7. Створення сприятливого розвивального навчально-виховного середовища

Актуальні проблеми

Тотальна інформатизація світу згубно впливає на розвиток будь-яких систем, тому не повинна розглядатися без одночасного практичного ствердження таких цінностей, як доброчинність, людське життя, дбайливо-охоронне ставлення до довкілля. Щоправда, сучасні реалії не на користь цих пріоритетів, що на жаль, часто виявляються декларативним, а не реально здійснюваними.

Нинішня система освіти не оптимально вирішує проблему створення єдиного навчально-виховного середовища, не надає особистості можливості обирати індивідуальну траєкторію розвитку в ньому, тобто конструювати власне навчально-виховне середовище. Однак динамічність чинників середовища, їх інтенсивність і суб’єктивна значущість для людини викликає динаміку психічної діяльності, змінює її стани, що є передумовою загальних змін інтелектуально-особистісних, отже, передумовою різнобічного розвитку і саморозвитку особистості.

Причини виникнення проблем

Прагнення науковців і практичних педагогів якісно трансформувати навчально-виховний процес у вищеописаному напрямі часто не досягають поставленої мети.

Не перевірені а ні часом, а ні фундаментальними психологічними і психолого-педагогічними закономірностями інноваційні проекти межують, а власне, стають, частиною досить ризикованого соціального експериментування. Уже видно, що повний чи занадто значний відрив від традиційного класичного типу освіти почасте обертається банальною недоосвіченістю, що хибує не стільки через брак конкретних актуальних знань, скільки через недостатньо глибоке розуміння загальних принципів реалізації певної навчальної дисципліни, а також через втрату базових моральних орієнтирів. Особливо часто це видно на суб’єктивно легших для засвоєння учнями, студентами гуманітарних дисциплінах, усередині яких немає дедуктивного принципу виведення одних частин матеріалу з інших, а для того, щоб зрозуміти, треба багато що запам’ятати.

Шляхи і способи розв’язання проблем

Найперспективнішим типом освіти видається інноваційний. Він характеризується високою проблемністю, його навчальний матеріал зазвичай не складають усталені істини. Основною спрямованістю такого модерного типу навчання є орієнтація на розвиток творчих здібностей і, зокрема, креативності. Звідси характеристичною рисою освіти інноваційного типу є стимулювання і формування креативного типу мислення, творчого підходу до життя, виховання певного типу особистості, коли креативність стає особистісною рисою, на основі якої успішно формується морально-духовна система особистості.

Творчо-інноваційному освітньому процесові має передувати урахування основних психолого-педагогічних чинників, що сприяють розвивальній функції навчально-виховного середовища. Ці чинники необхідно мати на увазі під час побудови будь-якого змісту і на всіх вікових рівнях. Ці чинники такі:

1. Система змісту розвивального навчання має включати дві підсистеми: знання, що утворюють певний навчальний предмет, і знання, які додаються, щоб забезпечити засвоєння основних знань, а також знань, необхідних для досягнення навчальних цілей – як найближчих, так і віддалених. Окрім того, слід сприяти засвоєнню знань про власну діяльність.

2. Для забезпечення ефективного засвоєння знань усі найважливіші компоненти мають виступати як безпосередній продукт дій учня. За формування узагальненого способу розв’язування задач певного типу згідно з цим принципом навчання має бути побудовано таким чином, щоб продуктом дій учнів виступала не лише знаннєва компонента виконавчої частини способу дій, а й власне орієнтувальна частина і орієнтування на виконавчу частину (планування) і контроль.

3. Учіння (як діяльність учня) здійснюється шляхом розв’язування задач. Розвивальний характер освітнього середовища значно залежить від того, які саме задачі розв’язують учні. Один з основних принципів відбору таких задач – урахування потенціалу розвитку учнів, згідно з яким їм спочатку пропонують задачі, які вони можуть розв’язати з допомогою вчителя, а потім поступово зменшують міру допомоги.

4. Важливим чинником ефективності і розвивального потенціалу освітнього середовища є характер допомоги, що здійснюється каналами зворотного зв’язку. Основний принцип вибору характеру і міри допомоги полягає у тому, що вона має сприяти не стільки розв’язуванню поставленої задачі, скільки засвоєнню узагальненого способу розв’язання задач певного типу, тобто найближчій навчальній меті, але з умовою досягнення віддалених цілей.

5. Навчання як спільна діяльність є системою з дворівневим управлінням учінням – зовнішнім і внутрішнім. Слід забезпечити оптимальний розподіл функцій управління учінням під час організації розвивального навчання – надання учням якомога більше свободи приймати рішення щодо своєї діяльності, враховуючи їхні здатності приймати правильні рішення.

6. Розвивальний ефект навчально-виховного середовища значною мірою залежить від індивідуальних психологічних особливостей учня, на які педагог має постійно орієнтуватися.