5. Правопис службових частин мови (часток, сполучників, прийменників) Правопис часток.

Частки пишуться окремо, разом і через дефіс:

а) Частки би (б), же (ж), то (вказівна), ось, он звичайно пишуться окремо від інших слів: сказав би, зроби ж, авже ж, як же бути, що то за, ось як, ось коли, он куди, он який..

Разом вони пишуться лише в складі сполучників та інших часток: авжеж, атож, аякже, таж, мовби, немовби, немовбито, неначебто.

Частки ось і он пишуться разом лише в словах осьде й онде. Але залежно від вимови їх можна писати й окремо: ось де, он де.

б) Разом пишуться частки аби-, де-, -сь, ані-, ні-, чим-, чи-, як-, що- : абихто, хтось, ніхто, аніхто, аніскільки, чимало, чимдалі, чимшвидше, якраз, якнайшвидше, щодня, щороку.

Але частку що, коли вона стоїть після слова, до якого відноситься, пишемо окремо: тільки що, поки що, ледве що, дарма що.

в) Через дефіс пишуться частки казна-, хтозна-, будь-, -небудь; підсилювальні частки -бо, -но, -то, -от, -таки: казна-який, хтозна–де, будь–де, де-небудь; скажи-бо, слухай-но, якби–то, отакий-то, як-от, вивчив-таки.

Але частку таки, коли вона стоїть перед словам, яке підсилює, пишемо окремо: таки вивчив, таки домігся свого.

Через дефіс пишеться іншомовна частка екс- у значенні “колишній”: екс-чемпіон, екс–президент, екс–директор.

г) Але частки, названі в пп. б) і в), пишуться окремо, якщо між ними й словами, яких вони стосуються, стоїть інше слово: абихто – аби до кого; ніщо – ні про що; щогодини – що дві години; щодень – що не день, що другий день; щодо – що ж до; казна–хто – казна з ким; будь–який – будь на якому; хтозна–хто – хтозна й хто; іди–бо – іди ж бо; який-то – який ж то; все-таки – все ж таки.

Правопис частки не з іменними частинами мови та прислівником:

а) Слід розрізняти заперечну частку не, яка завжди пишеться окремо, і префікс не-, який завжди пишеться разом.

Разом не пишеться тоді, коли слово без не не вживається: невдаха, нездара, негода, неук; невблаганний, невпинний, нещадний, невдовзі, невтямки, неподалік, нещодавно, нехотя.

б) Завжди окремо не пишеться з числівниками, займенниками і прийменниками: не два, не десять, не перший, не четвертий, не ми, не наш, не будь-який (але виняток: неабиякий і не абиякий), не до речі, не з руки.

Окремо пишеться заперечна частка не, що щось заперечує , відкидає, перекреслює (не робота, не прийшов, не забуду, не ти), а префікс не- творить нові слова, часто з протилежним значенням (неробство, незабутній, незабаром).

в) З іменниками не пишеться разом і окремо. Це залежить від змісту речення.

Якщо йдеться про нове поняття, то не пишеться разом: небезпека (загроза); небилиця(вигадка); недруг (ворог); недовіра (підозра); неволя(рабство) недоля (лихо); неправда (брехня); неприязнь (ворожість); неслава (поговір); неспокій (тривога, рух).

Якщо ж заперечується, відкидається щось, то не пишемо окремо: не друг (а товариш, співробітник, просто знайомий,випадкова людина, ворог); не приязнь (а любов, байдужість, ворожість); не правда (а жарт, вигадка, брехня), не слава (а вдячність людей, почуття обов’язку, заробіток, гроші, ганьба і т.д.).

г) З прикметниками й прислівниками не найчастіше пишеться разом: невибагливий (скромний у вимогах), невмілий (безпорадний), недобрий (злий), нелегкий (важкий), недалеко (близько), недоброзичливо (вороже), нерішуче (вагаючись), несумлінно (абияк).

Окремо не пишеться тоді, коли в реченні щось заперечується: робота не важка; дорога не далека; надворі нітрохи не холодно; нам ніщо не страшне.

Але в цих самих висловах (якщо в них немає заперечних слів) не можна писати й разом: робота неважка; дорога недалека; надворі нехолодно.У такому разі речення стає стверджувальним.

Завжди окремо пишеться не, коли є протиставлення: робота не важка, а легка; дорога не далека, але й не близька; надворі не холодно, а так собі.

Правопис частки не з дієсловом:

а) З усіма формами дієслова (крім дієприкметника) не звичайно пишеться окремо: не написати, не написав, не пишу, не писатиму,не пишучи, не написавши, не написано.

б) Але разом не пишеться:

• у дієсловах неволити, нездужатися, незчутися, ненавидіти, непокоїти, непритомніти, нетерпеливитися, нетямитися, нехтувати, які без не не вживаються;

• у дієсловах нездужати (в значенні хворіти), непокоїтися (турбуватися), неславити (ганьбити);проте ці дієслова не слід сплутувати з дієсловами не здужати (не могти, не подолати), не покоїтися (не лежати, не спочивати), не славити (не прославляти), з якими не пишеться окремо.

в) Разом не пишеться в префіксі недо- , який вказує на неповноту, половинчатість дії: недобачати (погано бачити), недочути (погано почути), недолюблювати (відчувати неприязнь). Від цих слів треба відрізняти дієслова з префіксом до-, перед якими вжито заперечну частку не: не добачити (не помітити), не дослухатися (не прислуховуватися), не дотягнутися (не дістати).

З дієприкметником не може писатися і окремо, і разом:

- якщо при дієприкметнику є слово, яке пояснює його,то не обов’язково писати окремо: не знаний (де?) тут; не бачений (доки?) ще; не чуваний (коли?) ніколи; не полоханий (ким?) ніким; не задоволений (як?) зовсім;

- якщо при дієприкметнику немає пояснюючого слова, то не можна писати і разом, і окремо, як із прикметником: поле незасіяне і поле не засіяне; шлях нелегкий і шлях не легкий.

Увага!

Слід розрізняти заперечне слово немає (рос. нет - його можна замінити формою нема), у якому не пишеться разом, і дієслово не має (рос. не имеет - він не має), з яким частка не пишеться окремо.