3. Правопис складних числівників і займенників

Разом пишуться:

а) Складні кількісні числівники: одинадцять, шістдесят, триста (трьохсот, трьомстам).

б) Складні порядкові числівники й схожі з ними прикметники, останнім компонентом яких є – сотий, - тисячний, - мільйонний: дев’ятисотий, шістдесятий, багатотисячний, кількамільйонний.

в) Складні займенники (неозначені і заперечні), коли до їх складу входять частки аби, де, сь, ні: абихто, абикому, абияким але аби на кому; дехто, декого але де з ким, де на кому; котрийсь, котрогось, котримсь; ніхто, ніким але ні на кому; ніякий але ні на якому (й ні на якім); кимсь, чимсь

Разом пишуться числові займенники типу декілька, декількома.

Окремо пишуться:

а) Складені числівники та порядкові числівники: тисяча шістсот сімдесят п’ять, п’ятсот вісімдесят шостий.

б) Порядкові числівники, до складу яких входять слова з половиною: чотирьох з половиною тисячний загін.

Через дефіс пишуться:

а) Порядкові числівники, написані цифрами й літерами: 6-й, 8-й, 10-го, 20-мільйонний, 4-тисячний, 5 1/2- сотий.

б) Займенники, до складу яких входять частки - небудь, - казна, - хтозна, - будь: хто – небудь, ким – небудь, на кому – небудь; що - будь, чим – будь, на чому – будь; що – небудь, чим – небудь, але будь у кого, будь на чому, казна з яким, казна при кому (в середині таких слів з’являється прийменник).

4. Правопис складних прислівників

За походженням первинних прислівників небагато й пишуться вони разом: тут, там, завжди, де, коли, скрізь.

Але більшість прислівників походять від слів інших повнозначних частин мови й тому за правописом їх можна поділити на три групи.

1. Прислівники, які пишуться разом:

а) Прикметникові із суфіксами -о, -е; вони зберігають правопис прикметників і мають ступені порівняння (якщо утворені від якісних прикметників): низько - нижче, найнижче; багато- більше, найбільше.

б) Прийменникові, які утворилися шляхом злиття прийменників із самостійними частинами мови. Прийменники в таких словах стали префіксами і пишуться разом: вдень, напам’ять, внизу, спідлоба, вдосвіта, зблизька, замолоду, насухо, згарячу, дочиста, втричі, наодинці, натроє, вперше, внічну, потім, передусім, подекуди, відтоді, повсюди, післязавтра.

в) Прислівники, утворені за допомогою часток аби-, де-, сь-, ні-, ані-, що-:

десь, абищо, ніколи.

2. Прислівники, які пишуться через дефіс, утворені:

а) Від прикметників і прийменника по- (на –ому, -ськи): по –доброму, по – новому, по – батьківськи, по-вовчи.

б) Від порядкових числівників: по – перше, по – друге, по-третє.

в) Від синонімічних або антономічних пар двох прислівників: давним – давно, повік – віків, далеко – далеко, більш – менш, вряди-годи.

г) За допомогою часток будь-, небудь-, казна-, хтозна-: будь – коли, хтозна – як, казна-де, так-то (неозначені складні прислівники).

Через два дефіси пишуться прислівники: віч-на-віч, пліч-о-пліч, всього-на-всього, як-не-як; але з кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен.

Окремо пишуться прислівникові словосполуки, що складаються:

а) З прийменника та іменника, але в яких іменник завжди зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і керованим ним іменником можливе означення до цього іменника (прикметник, займенник, числівник): без кінця, без сумніву, без угаву, без упину, в затишку, в міру, в нагороду, в ногу, в цілості, до біса, до вподоби, до побачення, до пуття, до речі, до світла, з-за кордону, на весну (але навесні), по правді, по сусідству, по суті, уві сні, у стократ.

б) З двох іменників (зрідка - числівників) та одного або двох прийменників: день у день, з боку на бік, раз у раз, рік у рік, час від часу (при чому ці частини мови стоять у різних відмінках).

в) З узгоджуваного прийменника (числівника, займенника) й подальшого іменника (ці словосполуки в реченні виконують функції прислівника): другого дня, таким чином, тим разом, тим часом.

г) Сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього роду): в основному, в цілому.

д) Сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо.