
- •Донецький державний університет економіки і торгівлі
- •Передмова
- •Науковий стиль у системі сучасної української літературної мови
- •1. Стилістична система сучасної української літературної мови
- •2. Загальна характеристика наукового стилю
- •3. Термін як одиниця наукової лексики
- •4. Текст як форма існування наукового знання
- •Лексико-граматичні завдання для самостійної роботи заняття № 1
- •Заняття № 2
- •Заняття № 3
- •Заняття № 4
- •Заняття № 5
- •Заняття № 6
- •Заняття № 7
- •Заняття № 8
- •I. Рынок пшеницы сша и китая
- •II. Автомобильные рынки сша и индии
- •Заняття № 9
- •Заняття № 10
- •Завдання з розвитку мовлення
- •Тема 1 правопис голосних. М’який знак. Апостроф
- •1.Чергування голосних звуків
- •Давньоруська мова: Українська мова:
- •2. Правопис ненаголошених е та и в корені слова
- •3. Ненаголошені е та и в префіксах і суфіках слів
- •4. Розрiзнення е та и в закiнченнях дiєслiв
- •5. Букви е, и в складному майбутньому часі дієслів
- •Написання і, ї, и у словах іншомовного походження
- •7. М’який знак і апостроф у словах слов’янського походження
- •М`який знак, апостроф у словах іншомовного походження
- •Тема 2 правопис приголосних
- •1.Чергування приголосних звуків ( загальна характеристика )
- •2. Правопис дзвінких та глухих приголосних у корені слів
- •3. Правопис приголосних у кінці префіксів
- •4. Уподібнення приголосних за місцем творення
- •5. Спрощення груп приголосних
- •6. Подовжені приголосні та позначення їх на письмі
- •7. Подвоєння приголосних внаслідок їх збігу
- •8. Подвоєні й неподвоєні приголосні в іншомовних словах
- •Тема 3 складні випадки правопису іменників
- •Деякі правила відмінювання іменників
- •Особливості відмінкових закінчень іменників II відміни у родовому відмінку однини
- •3. Складні випадки правопису імен
- •4.Творення і правопис імен по батькові
- •5. Складні випадки правопису прізвищ слов’янського походження
- •Горячев–Горячев Хмелёв – Хмельов
- •Привалов – Привалов
- •6. Правопис складних особових імен та прізвищ
- •Тема 4 складні випадки правопису прикметників та числівників
- •1. Творення ступенів порівняння прикметників
- •Правопис вищого ступеня порівняння прикметників
- •3. Творення та правопис присвійних прикметників
- •4. Складні випадки правопису та відмінювання числівників
- •Тема 5 правопис складних слів разом, через дефіс, окремо
- •Правопис складних іменників
- •До слів із другою відмінюваною частиною належать:
- •2. Правопис складних прикметників
- •3. Правопис складних числівників і займенників
- •4. Правопис складних прислівників
- •5. Правопис службових частин мови (часток, сполучників, прийменників) Правопис часток.
- •Правопис сполучників
- •Правопис прийменників
- •6. Правопис вигуків
- •Тема 6 переклад дієприкметникових та дієприслівникових зворотів з російської мови на українську
- •Переклад дієприкметникових зворотів
- •Суфікси, за допомогою яких утворюються дієприкметники :
- •Увага !
- •Переклад дієприслівнквих зворотів
- •Словник-довідник основних мовних термінів і понять
- •Список літератури
- •Для нотаток
- •Українська мова (за професійним спрямуванням) для студентів економічних спеціальностей: самостійна робота
- •83023, М. Донецьк, вул. Харитонова, 10 тел.: (062) 97-60-45, 97-60-50
8. Подвоєні й неподвоєні приголосні в іншомовних словах
1. Приголосні не подвоюються в загальних назвах іншомовного походження: грип, група, бравісимо, піанісимо, лібрето, комісія, ват (Ватт), фін (фіни).
Тільки в окремих загальних назвах зберігається подвоєння: булла, аннали, бонна, брутто, ванна (ванний), манна (манний) мотто, нетто, панно, тонна, білль, вілла, мулла, дурра, мірра.
2. Подвоєння відбуваються при збігу однакових приголосних префікса й кореня слова, якщо непрефіксальне слово в мові вживається самостійно з протилежним значенням: імміграція (міграція), інновація (новація), ірраціональний ( раціональний), ірреальний (реальний).
Але в словах типу нотація – анотація, конотація приголосний не подвоюється на письмі, бо неприфіксальне слово своїм змістом далеко відійшло від префіксального.
3. Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах: Андорра, Голландія, Марокко, Міссурі, Ніцца, Джанні, Руссо, Шиллер, Торрічеллі та в загальних назвах, утворених від власних назв: андоррський, марокканський, міссурійський.
Тема 3 складні випадки правопису іменників
Деякі правила відмінювання іменників.
Особливості відмінкових закінчень іменників II відміни у родовому відмінку однини.
Складні випадки правопису імен.
Творення і правопис імен по батькові.
Складні випадки правопису прізвищ слов’янського походження.
Правопис складних особових імен та прізвищ.
Деякі правила відмінювання іменників
При відмінюванні іменників треба пам’ятати такі правила:
1. У давальному (кому? чому?) й місцевому (на кому? на чому?) відмінках однини в іменниках усіх відмін і груп буває лише закінчення -і (а не - и), причому г, к, х перед і чергуються із з, ц, с: нога - нозі, на нозі; рука - руці, на руці; муха - мусі, на мусі; ріг – рогу, на розі; око – оку, в оці; вухо – вуху, у вусі; піч - печі, на печі; верф – верфі, на верфі; лоша - лошаті, на лошаті. В орудному відмінку ( ким? чим?) у іменників твердої групи закінчення - ою: водою, хатою, а у м'якої та мішаної групи - ею(- єю): землею, мрією, грушею, біржею.
2. У закінченнях іменників I та II відміни, а також у закінченнях і суфіксах іменників III та IV відміни після нешиплячих пишемо я (а не а): буря - бурям, бурями, у бурях; токар - токарям, токарями, на токарях; звіря - звіряти, звіряті, звірята.
3. У закінченнях і суфіксах іменників після шиплячих та р, яким закінчується склад слова,пишемо а (а не я): круча - кручам, кручами, на кручах; комар - комара, комарам, на комарах.
4. В іменниках III відміни в орудному відмінку однини перед закінченням приголосні подовжуються відповідно до правил, тобто між двома голосними: папороть - папороттю, річ - річчю, розкіш - розкішшю, але мудрість - мудрістю , радість - радістю. Перед закінченням після губних ставимо апостроф відповідно до правил: любов’ю, матір’ю, Об’ю, Перм’ю.
Особливу увагу слід звернути на відмінкові закінчення іменників чоловічого роду II відміни у родовому відмінку однини, які мають два варіанти закінчень: -а(-я) або -у(-ю). Це залежить від лексичного значення іменників.