
- •Донецький державний університет економіки і торгівлі
- •Передмова
- •Науковий стиль у системі сучасної української літературної мови
- •1. Стилістична система сучасної української літературної мови
- •2. Загальна характеристика наукового стилю
- •3. Термін як одиниця наукової лексики
- •4. Текст як форма існування наукового знання
- •Лексико-граматичні завдання для самостійної роботи заняття № 1
- •Заняття № 2
- •Заняття № 3
- •Заняття № 4
- •Заняття № 5
- •Заняття № 6
- •Заняття № 7
- •Заняття № 8
- •I. Рынок пшеницы сша и китая
- •II. Автомобильные рынки сша и индии
- •Заняття № 9
- •Заняття № 10
- •Завдання з розвитку мовлення
- •Тема 1 правопис голосних. М’який знак. Апостроф
- •1.Чергування голосних звуків
- •Давньоруська мова: Українська мова:
- •2. Правопис ненаголошених е та и в корені слова
- •3. Ненаголошені е та и в префіксах і суфіках слів
- •4. Розрiзнення е та и в закiнченнях дiєслiв
- •5. Букви е, и в складному майбутньому часі дієслів
- •Написання і, ї, и у словах іншомовного походження
- •7. М’який знак і апостроф у словах слов’янського походження
- •М`який знак, апостроф у словах іншомовного походження
- •Тема 2 правопис приголосних
- •1.Чергування приголосних звуків ( загальна характеристика )
- •2. Правопис дзвінких та глухих приголосних у корені слів
- •3. Правопис приголосних у кінці префіксів
- •4. Уподібнення приголосних за місцем творення
- •5. Спрощення груп приголосних
- •6. Подовжені приголосні та позначення їх на письмі
- •7. Подвоєння приголосних внаслідок їх збігу
- •8. Подвоєні й неподвоєні приголосні в іншомовних словах
- •Тема 3 складні випадки правопису іменників
- •Деякі правила відмінювання іменників
- •Особливості відмінкових закінчень іменників II відміни у родовому відмінку однини
- •3. Складні випадки правопису імен
- •4.Творення і правопис імен по батькові
- •5. Складні випадки правопису прізвищ слов’янського походження
- •Горячев–Горячев Хмелёв – Хмельов
- •Привалов – Привалов
- •6. Правопис складних особових імен та прізвищ
- •Тема 4 складні випадки правопису прикметників та числівників
- •1. Творення ступенів порівняння прикметників
- •Правопис вищого ступеня порівняння прикметників
- •3. Творення та правопис присвійних прикметників
- •4. Складні випадки правопису та відмінювання числівників
- •Тема 5 правопис складних слів разом, через дефіс, окремо
- •Правопис складних іменників
- •До слів із другою відмінюваною частиною належать:
- •2. Правопис складних прикметників
- •3. Правопис складних числівників і займенників
- •4. Правопис складних прислівників
- •5. Правопис службових частин мови (часток, сполучників, прийменників) Правопис часток.
- •Правопис сполучників
- •Правопис прийменників
- •6. Правопис вигуків
- •Тема 6 переклад дієприкметникових та дієприслівникових зворотів з російської мови на українську
- •Переклад дієприкметникових зворотів
- •Суфікси, за допомогою яких утворюються дієприкметники :
- •Увага !
- •Переклад дієприслівнквих зворотів
- •Словник-довідник основних мовних термінів і понять
- •Список літератури
- •Для нотаток
- •Українська мова (за професійним спрямуванням) для студентів економічних спеціальностей: самостійна робота
- •83023, М. Донецьк, вул. Харитонова, 10 тел.: (062) 97-60-45, 97-60-50
2. Правопис ненаголошених е та и в корені слова
Е завжди пишеться:
а) У групах -ере-, -еле-: берег, серед, шелест.
б) Коли е при зміні слова випадає: вітер - вітру, мітел - мітла, хлопець – хлопця.
в) Пишемо е, якщо при змінюванні неясний звук чергується з [і] : осені бо осінь, каменя бо камінь.
Але на межі кореня і суфікса може бути сполучення -ери-,-ели-: меливо (мел+иво), великий (вел+икий).
И пишеться:
а) У ряді слів у групах -ри-, -ли- між приголосними у відкритих складах: гриміти, бриніти, глитати; інколи ненаголошений и в групах -ри-, -ли- можна перевірити наголосом: кришити (кри΄хта, кри΄шка), тримати (стри΄мувати).
б) В кількох дієслівних коренях, коли ненаголошений [и] випадає: згинати бо зігну, відтинати бо відітну, засинати бо засну.
3. Ненаголошені е та и в префіксах і суфіках слів
Ненаголошені е та и в префіксах
У написанні е, и в більшості префіксів труднощів не виникає, за винятком префіксів пре- і при-, які в ненаголошеній позиції звучать однаково:
а) Префікс пре - вказує на перебільшену ознаку і пишеться в основному в прикметниках, а також в прислівниках та іменниках, похідних від них: предобрий, премудро, препоганий, премудрість.
Цей префікс виступає також у запозичених зі старослов’янської мови словах: презирство, преподобний, престол і похідних від них.
б) Е пишеться у префіксах без-, не-, пе-, ре-, перед-, пре-, серед-: перебільшення, недописане, безмовний.
Треба мати на увазі, що пре- виступає на початку ряду іншомовних слів, у яких в українській мові цей префікс не виділяється: преамбула, президент, престиж, претендент, претензія, преферанс.
в) В усіх інших випадках буде префікс при-, який вживається переважно в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, а також у похідних словах: прибігти, прибудувати, прикурити; прибуття, притулок, привабливо; прив’ялий, пристаркуватий.
г) Префікс прі- пишеться тільки в словах прізвище, прізвисько, прірва..
Ненаголошені е та и в суфіксах
Для вірного написання е та и в суфіксах слід пам'ятати такі основні правила:
а) и пишеться у суфіксах -ик, -ин, -иц(я), -ич, -ищ(е), -иськ(о), що стоять у кінці іменників: ударник, ударниця, Петрович, житнище.
При творенні нових слів буква и в цих суфіксах зберігається: кошик – кошичок, рушник - рушничок, палиця – паличка..
! Виняток становить слово далеч, бо далекий.
б) Завжди пишеться и в ненаголошеному суфіксі іменників середнього роду –ив (о) : мереживо, плетиво, паливо, куриво, печиво.
! Виняток становлять слова марево, мревота; різновживані маєво (майво) і сяєво (сяйво), у яких виступає суфікс –єв (о).
Іноді для перевірки написання ненаголошених е та и можна користуватися аналогією. Наприклад, пишемо: льотчик бо робітник; в’язальниця бо робiтниця; наполегливий, розсудливий бо мовчазливий, кмiтливий; напористий, промовистий, бо голосистий, барвистий; емалевий, сланцевий, ситцевий бо кришталевий, кумачевий.
Можливе сплутування ненаголошених суфiксiв -ин- i -ен-:
а) Ненаголошений суфiкс -ин- виступає в iменниках жiночого роду: довжина, мiлина, чужина, ярина, городина, бувальщина, козаччина. Є вiн i в iменниках чоловiчого роду типу: харкiв’янин, татарин, але у множинi суфiкс -ин- у них випадає: харкiв’яни, татари.
За допомогою суфiкса -ин- творяться присвiйнi прикметники від загальних назв: сестра – сестрин, свекруха – свекрушин, невiстка–невiстчин. В iнших випадках вживаємо суфiкс, у яких завжди пишемо е:
а) Е пишеться у суфiксах iз зменшено-пестливим значенням ( -ечк-, -еньк-, -есеньк-): стрiчечка, донечка, вiконечко, бiлявенький, бiльшенький.
б) Завжди пишеться буква е в суфiксах типу -ен-, -енн-:
- у дiєприкметниках: утворений, зачинений;
- в iменниках середнього роду IV вiдмiни: зайченя, пташеня, рученята;
- в iменниках середнього роду, утворених вiд дiєслiв: звершення, мислення, оголошення, попередження;
- в iменниках типу: iмена, племена, письмена.
в) Завжди з буквою е пишуться суфiкси –езн (ий), -ер (о), -тель: довжелезний, товстелезний; п’ятеро, шестеро; вчитель, вихователь.