- •Передмова
- •1. Робоча навчальна програма опис навчальної дисципліни «регіональна економіка»
- •Стуктура навчальної дисципліни «Регіональна економіка» у галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво» всіх напрямів підготовки
- •Зміст навчальної дисципліни за модулями
- •Модуль 1
- •Тема 1 Предмет, метод і завдання курсу «Регіональна економіка»
- •План лекції
- •Тема 2 Наукові засади формування регіональних соціально-економічних систем План лекції
- •Тема 3 Економічне районування та територіальна організація господарства План лекції
- •Теми доповідей і рефератів по темі 3
- •Тема 4 Регіон у системі територіального поділу праці План лекції
- •Теми доповідей і рефератів по темі 4
- •Тема 5 Державна регіональна економічна політика та управління регіональним розвитком План лекції
- •Теми доповідей і рефератів по темі 5
- •Тема 6 Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах План лекції
- •Теми рефератів по темі 6
- •Тема 7 Природний трудоресурсний потенціал економіки України План лекції
- •Теми рефератів по темі 7
- •Завдання модульного контролю Перелік запитань до і поточно-модульного контролю
- •Модуль 2 Тема 8 Трансформаційні процеси в господарському комплексі України та їх регіональні особливості План лекції
- •Теми рефератів по темі 8
- •Тема 9 Економіка України як єдність регіональних соціально-економічних систем План лекції
- •Питання для дискусії по темі 9
- •Тема 10 Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку План лекції
- •Питання для дискусії по темі 10
- •Тема 11 Міжнародні економічні зв’язки України та її інтеграція в європейські та інші світові структури План лекції
- •Теми доповідей і рефератів по темі 11
- •Тема 12 Фактори сталого розвитку План лекції
- •Теми доповідей і рефератів по темі 12
- •Завдання модульного контролю Перелік запитань до іі поточно-модульного контролю
- •Перелік екзаменаційних питань
- •Методи оцінювання та розподіл балів за рейтинговою системою. Методи оцінювання знань
- •Шкала переводу балів у зальноприйняті оцінки для підсумкового контролю за системою ects
- •Критерії оцінювання знань. Семінарські заняття
- •Шкала оцінювання знань студентів на семінарських заняттях
- •Самостійна робота студента
- •Індивідуальна робота студента під керівництвом викладача
- •Шкала оцінювання знань студентів при виконанні індивідуального завдання
- •Контрольний захід у формі контрольної роботи
- •Шкала оцінювання при проведенні контрольного заходу у письмовій формі
- •2. Загальні положення щодо курсової роботи з дисципліни «регіональна економіка»
- •2.1. Вимоги до курсової роботи з дисципліни «Регіональна економіка»
- •2.2. Загальна схема й особливості підготовки та захист курсової роботи з дисципліни «Регіональна економіка»
- •2.3. Структура курсової роботи з дисципліни «Регіональна економіка»
- •3. Формування змісту структурних елементів курсової роботи з дисципліни «регіональна економіка»
- •4. Оформлення курсової роботи з дисципліни «регіональна економіка»
- •4.1. Загальні рекомендації
- •4.2. Нумерація
- •4.3. Ілюстрації
- •4.4. Таблиці
- •Назва таблиці
- •Стандарти описування бібліографії
- •5. Тематика курсових робіт із навчальної дисципліни «регіональна економіка»
- •6. Зразок оформлення титульної сторінки з курсової роботи «Регіональна економіка»
- •Календарний план виконання курсової роботи
- •Роль рекреаційного комплексу в економіці україни та особливості його розміщення
- •7. Термінологічний словник з навчальної дисципліни «регіональна економіка»
- •8. Навчально-методичне забезпечення дисципліни «регіональна економіка» конспект лекцій тема 1 Предмет, метод і завдання курсу «Регіональна економіка»
- •1. Об’єкт і предмет курсу «Регіональна економіка»
- •2. Основні поняття та наукові категорії регіональної економіки
- •3. Місце регіональної економіки в системі наук
- •4. Методологічні основи досліджень регіональної економіки. Значення наукових методів: їх сутність і види
- •Загальнонаукові підходи і міждисциплінарні методи
- •Специфічні методи наукових досліджень у сфері регіональної економіки
- •5. Основні завдання курсу
- •Тема 2 Наукові засади формування регіональних соціально-економічних систем
- •1. Зміст основних понять «закон», «закономірність», «принцип», «фактор», їх об’єктивний характер
- •2. Загальні закономірності розміщення виробництва та формування економіки регіонів
- •Закономірність територіального поділу суспільної праці
- •Закономірність глобалізації і регіоналізації розвитку світового господарства та її вплив на розміщення виробництва й формування економічних регіонів
- •3. Принципи та фактори розвитку і розміщення продуктивних сил, їх сутність. Принципи розвитку і розміщення продуктивних сил
- •Фактори розвитку і розміщення продуктивних сил
- •4. Основні етапи розвитку теорій регіональної економіки.
- •5. Поняття про економічний простір, особливості його формування та структура
- •Структура економічного простору
- •Тема 3 Економічне районування та територіальна організація господарства
- •1. Економічне районування як науковий метод територіальної організації народного господарства
- •2. Принципи, критерії та чинники економічного районування
- •Критерії економічного районування
- •Чинники економічного районування
- •3. Економічний район, його сутність та основні риси
- •4. Системи економічного районування України
- •Тема 4 Регіон у системі територіального поділу праці
- •План лекції
- •1. Співвідношення понять «територія» і регіон та взаємозв’язок між ними
- •2. Взаємовідносини «регіон-столиця»
- •3. Поглиблення територіального поділу праці і оптимізація галузевої структури господарського комплексу регіону
- •Тема 5 Державна регіональна економічна політика та управління регіональним розвитком
- •1. Суть, мета і концепція державної економічної політики
- •2. Основні напрями та завдання державної регіональної економічної політики
- •3. Сутність механізму реалізації державної економічної політики
- •Організаційно-правова база реалізації регіональної економічної політики
- •4. Роль органів місцевого самоврядування у здійсненні державної регіональної економічної політики
- •5. Прогнозування і державні програми розвитку регіонів
- •Тема 6 Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах
- •1. Економіка України як єдиний господарський комплекс. Особливості та стан формування
- •2. Галузева структура економіки та тенденції її розвитку
- •3. Стратегія і тактика структурної перебудови економіки
- •4. Основні напрями удосконалення розміщення продуктивних сил
- •Тема 7 Природний трудоресурсний потенціал економіки України
- •План лекції
- •1. Сутність потенціалу розвитку регіону і його оцінка. Природно-ресурсний потенціал і природокористування
- •2. Демографічний, розселенський і працересурсний потенціал
- •3. Виробничий потенціал
- •4. Науково-технічний потенціал
- •5. Фінансовий потенціал
- •6. Інноваційно-інвестиційний потенціал
- •7. Бюджетний потенціал
- •08201, Вул. К. Маркса, 31, м. Ірпінь, Київська обл., Україна
2. Галузева структура економіки та тенденції її розвитку
Господарський комплекс України є складною, ієрархічно побудованою системою, яка сформувалася на основі розвитку продуктивних сил, міжнародного поділу праці та внутрішньодержавних інтеграційних процесів. Щодо останніх, то вони об’єднують виробниче та територіальне кооперування, технологічне та інфраструктурне територіальне комбінування та спеціалізацію.
Господарство України відзначається складною організацією та диверсифікованою галузевою, територіальною, функціональною та управлінсько-організаційною структурою. Галузева структура відображає співвідношення, зв’язки і пропорції між сферами, ланками і галузями господарства та стан суспільного поділу праці. Головними її компонентами є дві сфери – виробнича і невиробнича, або, за сучасною західною термінологією, сфера виробництва і сфера послуг (тобто виробництво нематеріальних і частково матеріальних послуг).
Суспільне виробництво відіграє провідну роль в економіці країни та характеризується, у свою чергу, відтворювальними, галузевими і територіальними пропорціями.
Відтворювальна структура господарства відбиває важливі макроекономічні пропорції – між виробництвом засобів виробництва і предметів споживання; між складовими ВДВ, які витрачаються на розміщення, відтворення виробництва, заміщення спожитої частки основного капіталу та на життєзабезпечення населення і накопичення національного капіталу; попитом і пропозицією, її дослідження необхідне для фінансового та виробничого забезпечення економічного зростання країни на інноваційних засадах. Близько половини ВНП розвинених країн отримується завдяки новим технологічним рішенням. Тому для України, щоб не залишитися на узбіччі суспільного розвитку світової спільноти, необхідно проводити активну інноваційну політику.
Удосконалення відтворювальної структури певною мірою в чому залежить від оптимізації галузевої структури виробництва, що визначає особливу актуальність її дослідження. Галузь виробництва – це сукупність підприємств і установ, об’єднаних спільністю функцій, які вони виконують у суспільному поділі праці та задоволенні потреб суспільства в матеріальних і духовних благах, послугах. Галузева структура сучасного виробництва вважається ефективною за високої частки наукоємних галузей, третинного й особливо четвертинного секторів економіки. Існують різні підходи до її вивчення. Найбільш поширеним є поділ на основні сфери, ланки і галузі виробництва. Виділяють 3 сфери: матеріального і нематеріального виробництва та невиробничу сферу.
З 1997 року Україна поступово переходить на світову класифікацію видів економічної діяльності (КВЕД). КВЕД передбачає виділення таких найбільш узагальнених видів економічної діяльності: сільське господарство, мисливство та лісове господарство:
рибне господарство;
добувна промисловість;
обробна промисловість;
виробництво і використання палива, електроенергії, газу та водне господарство;
будівництво;
торгівля;
транспорт;
телекомунікації; готелі і ресторани;
фінансова діяльність;
операції з нерухомістю, зі здання під найм, послуги юридичним особам;
освіта;
охорона здоров’я:
інвестиції та інше.
Але ще до 2002 року в Україні, відповідно до статистичної звітності, у сфері матеріального виробництва виділялися такі ланки: промисловість, сільське господарство, транспорт і зв’язок, будівництво, громадське харчування і торгівля, матеріально-технічне постачання. Звичайно, провідну роль відіграє промисловість, яка постачає всі інші ланки господарства засобами виробництва, забезпечує науково-технічний прогрес, формує значною мірою експортний сектор.
В Україні до 1992 року у промисловості було зайнято близько 37 % працюючих, в умовах економічної кризи в 1997 році – майже 20 %. Сьогодні, у процесі посткризового зростання, – більше 27%. Дуже змінювалася у 90-ті роки галузева структура промисловості. Ці зміни не стільки відбивали реальні міжгалузеві пропорції, скільки були спричинені недоліками ціноутворення. (Стан і проблеми розвитку окремих галузей промисловості та міжгалузевих промислових комплексів будуть розглядати у наступних темах).
Якщо матеріальне виробництво є базовою сферою господарства, то сфера нематеріального виробництва безпосередньо забезпечує управління державою та життєдіяльність населення. Вона об’єднує:
апарат органів державного та громадського управління;
житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування;
охорону здоров’я, спорт, соціальне забезпечення;
освіту, культуру, науку, мистецтво;
фінанси, кредитування, страхування.
У третьому структурному підрозділі господарства, його невиробничій сфері (за О.Г. Топчієвим), об’єднані оборона, державна безпека, судові та юридичні органи, митна служба, органи соціального забезпечення. Але віднесення цієї сфери до господарства, як і його ототожнення з економікою, на нашу думку, є дискусійним, а може й некоректним. Невиробнича сфера забезпечує в основному суспільство послугами матеріального і нематеріального характеру. Співвідношення між двома основними сферами, як правило, характеризується показниками (кількісними, абсолютними та відносними) зайнятості. У розвинених країнах світу це співвідношення має тенденцію до збільшення питомої ваги сфери послуг (до 55–65 %) і зменшення виробничої. У сфері послуг України частка нині зайнятих працівників набагато менша, ніж у розвинених країнах – близько 28–30 %. Це свідчить про недосконалість структури господарства України. Адже саме рівень розвитку сфери послуг є важливим показником соціально-економічного прогресу.