Загальнонаукові підходи і міждисциплінарні методи

Загальнонаукові підходи та методи характеризують методологією досліджень, забезпечують його високий рівень та обґрунтованість результатів. До цих методів відносять у першу чергу системний підхід, діалектичний метод, структурний аналіз.

Системний підхід – логічний механізм, який спрямований на вивчення цілісних об’єктів у всій різноманітності їх внутріш­ніх та зовнішніх зв’язків. Такий підхід полягає в поділі системних об’єктів та явищ дійсності на підсистеми (аналіз) і наступне їх об’єднання (синтез). Цей підхід дає можливість комплексного вив­чення структури будь-якого об’єкта та внутрішніх взаємозв’яз­ків його елементів (галузей і ланок). Системний підхід передбачає всебічний аналіз на основі принципу взаємопов’язаності всіх об’єктів, явищ і процесів та етапності їх дослідження: від поставленої мети, визначення завдань та формулювання наукової гіпотези до розробки моделі оптимального варіанта розміщення виробництва тощо. Застосування принципів системного підходу дає змогу розглядати кожну велику економічну проблему як особливу, певним чином структуровану систему у взаємодії з іншими. Структурний аналіз об’єктів та процесів полягає у структуризації та вивченні окремих аспектів їх структури:

• функціонального, який відбиває сукупність зв’язків між складовими системи, її елементами;

• галузевого (компонентний), який характеризує склад, сукупність і співвідношення галузей, видів діяльності, компонентів, що становлять певну систему;

• територіального, який відображає співвідношення і взаєм­не розміщення різних форм територіального зосередження певних видів господарської діяльності людини (зон, районів, вузлів, центрів, пунктів тощо);

• організаційно-управлінського, який визначає ієрархічність упорядкування систем органів управління життєдіяльності людей, економічної, екологічної, соціальної діяльності населення на відповідній території, а також у межах певних галузей, міжгалузевих виробничих комплексів (МВК) тощо.

Міждисциплінарні методи – найбільш поширена група методів, яка об’єднує історичний, економіко-статистичний, логічний, балансовий, порівняльний, картографічний, методи циклів, районування, аерокосмічний тощо. Якщо перші традиційно використовуються в наукових дослідженнях, то останній є надбанням наукової думки другої половини XX століття. Історичний підхід (чи метод) передбачає вивчення історії розвитку певного явища, процесу, історичну зумовленість його сутності.

Як правило, система загальнонаукових і міждисциплінарних методів за своїм складом є досить стабільною і доповнюється новими різновидами досить рідко, приблизно 1-2 рази у століття (при певній зміні механізм уже існуючих методів відповідно до розвитку пізнання та змін в об’єктивній дійсності).

Специфічні методи наукових досліджень у сфері регіональної економіки

Динамічна система конкретно-наукових методів, які застосовуються в тих чи інших дисциплінах, їх зміни безпосередньо пов’язані з науково-технічним прогресом, з диверсифікацією наукових дисциплін, поглибленням пізнання тощо. Для нашої наукової дисципліни властиве задіювання широкого спектра як загаль­нонаукових та міждисциплінарних підходів та методів, так і спеціальних конкретно наукових.

У цілому до них належать: системно-структурний аналіз, економіко-статистичний, балансовий, картографічний, економі-ко-математичного моделювання, районного планування, районування, типізації тощо.

Системно-структурний аналіз передбачає якісну і кількісну оцінку об’єкта як системи на основі поліструктурного досліджен­ня його складу, зв’язків тощо.

Економіко-статистичні методи дозволяють вивчати просторово-економічні об’єкти та явища в їх взаємозв’язку і динаміці. Зпоміж них основними є методи обчислення індексів і середніх величин, кореляційний аналіз, групування, графоаналітичний.

При дослідженні економіки регіонів широко використовується економіко-статистичний метод. Він дозволяє систематизувати різноманітну інформацію, вивчати об’єкти та їх розміщення в динаміці, порівнювати об’єкти та визначати рівні їх розвитку за конкретними параметрами, проводити їх подальшу типізацію за рядом ознак.

Під час характеристики регіонів поширеним є порівняльний метод визначення середніх величин, зокрема середньої по країні щільності населення (Р/S), концентрації промисловості: територіальний чи демографічний індекс (пром. прод. /на 1км площі чи на населення). На цій основі у процесі порівняння регіональних і рес­публіканських значень показника можна «вийти» на промислове районування, а при застосуванні численних показників, що харак­теризують соціально-економічний простір регіону порівняно з країною (чи іншими регіонами), ми отримуємо уявлення про специфіку регіону, можливості його участі в ПП, участь у зовнішньоторговельних операціях та в цілому - про рівні соціально-економічного розвитку регіону та його бізнес-оцінку.

Найбільш поширений у плануванні територіального розвитку країни балансовий метод. Головний його зміст у зіставленні попиту і пропозиції в певних видах сировини, продукції, послуг. У передпланових дослідженнях широко використовуються системи матеріальних, фінансових та інших балансів. Розробляють баланси запасів сировини та її споживання, використання трудових ресурсів, грошових доходів і видатків населення, які узгоджуються з товарними фондами, територіальні баланси потужнос­тей будівельних організацій, баланси місцевих будівельних матеріалів, виробів металообробної промисловості міжгалузевого використання та інше.

У практиці планування широко використовується система матеріальних та фінансових балансів, балансів трудових ресурсів, грошових доходів і видатків у бюджетах сім’ї та різних соціальних верств населення. Особливе значення мають розробки звітних міжгалузевих балансів виробництва, розподілу і споживання продукції у країні та областях, які є основними об’єктами територіального управління в Україні. Балансовий метод передбачає скла­дання галузевих і регіональних балансів, що допомагає обґрунту­вати раціональне співвідношення у галузевих і міжрегіональних пропорціях, у пропозиції товарів та попиту на них, з’ясовувати забезпечення ресурсами тих чи інших галузей тощо.

Важливим при вивченні територіальної організації господарства є метод районування та типізації.

Картографічний метод надає інформацію про розміщення продуктивних сил, бо карта є її джерелом. Вона дозволяє наочно уявити особливості розміщення. Завдяки використанню карт, кар­тосхем, картограм, картодіаграм свідомо сприймаються та запам’ятовуються не тільки особливості розміщення, але й статистичні матеріали, що характеризують рівні розвитку галузей і регіонів, економіку регіонів у цілому.

Районне планування – це особливий комплексний метод, що застосовується у процесі проектування розміщення виробництва на рівні регіону (а не окремого підприємства) у поєднанні з його містобудуванням. Він, у свою чергу, поєднує методи математичного моделювання, картографічний, метод енерговиробничих і прироно-ресурсних циклів, балансовий. Баланси поділяються на звітні і планові. Науково-дослідні заклади постійно проводять спеціальні дослідження щодо вдосконалення регіональної системи балансів. Особливе значення мають розробки звітних міжгалузевих балансів виробництва, розподілу і споживання продукції в областях та економічних районах.

До спеціальних наукових методів регіональної економіки в першу чергу відносять методи регіонального аналізу та математичні моделі регіональної економіки. Ураховуючи те, що предметом курсу «Регіональна економіка» є просторова (чи територіаль­на) організація економічної системи країни у межах її регіонів, вважаємо, що необхідно додати як самостійний картографічний метод пізнання, метод районування тощо.