Закономірність глобалізації і регіоналізації розвитку світового господарства та її вплив на розміщення виробництва й формування економічних регіонів

З другої половини XX ст. посилюється розвиток процесів глобалізації (утворення світових монопольних структур) і на противагу йому розвивається регіоналізація – утворення регіональних економічних союзів (блоків країн) з метою захисту економічних інтересів окремих країн і окремих регіонів у конкурентній боротьбі з транснаціональними монополіями. До таких блоків можна віднести ЄС та ін. Мета регіональних блоків – підвищення конкурентоспроможності власних виробництв, встановлення мит­них бар’єрів для захис­ту своєї економіки від напливу товарної продукції транснаціональних монополій тощо.

Під впливом вказаної закономірності відбуваються значні зміни в розміщенні світового господарства, виникають нові промислові центри, райони, зосереджуються складні і точні виробництва в найрозвинутіших країнах (у США, Японії, Франції, Німеччині, Великобританії та ін.), а екологічно брудні виробництва значною мірою переміщаються з високорозвинених країн до країн, що розвиваються. Головні підприємства провідних галузей промисловості світу, особливо машинобудування, зосереджені в найрозвинутіших країнах, а їх філіали, особливо збиральні заводи, створюються в менш розвинутих країнах з метою перетину їх митних кордонів, уникнення митних податків і використання дешевшої робочої сили. Іноземні інвестиції в країнах, що розвиваються, вкладаються, в пер­шу чергу, в розвиток гірничодобувної промисловості з метою використання цінної сировини, тоді як галузі обробної промисловості або відсутні, або досить слабко розвинуті.

Процеси глобалізації мають всезростаючий вплив і на розвиток економіки України. Великого значення набуває транспортно-географічне положення країни в Європі, створення на її території транспортних магістралей міжнародного значення (транзитних транспортних коридорів): трубопровідної, залізничної, повітряної і водної (Чорне море, Дунай). Під впливом іноземних компаній сформувалася мережа автозбиральних заводів, посилюється розвиток інших промислових підприємств, здійснюється будівництво нафтопроводу від Баку через Грузію – Одесу – Броди до Польщі. Процеси глобалізації мають значний вплив на розвиток металургійного й хімічного комплексів та гірничої промисловості.

Крім зазначених загальних закономірностей розміщення продуктивних сил, в окремих країнах залежно від особливостей історичного етапу їх розвитку і сучасного розвитку ринкової економіки різною мірою проявляють свій вплив і інші закономірності. До них можна віднести такі:

• закономірність соціальної спрямованості розвитку й розміщення продуктивних сил країни та її регіонів, яка випливає з необхідності загальної соціалізації економічної системи. Особливо це стосується України, де тривалий час у радянський період інтенсивно здійснювався курс на індустріалізацію і значно стримувався соціальний розвиток суспільства;

• забезпечення високої економічної ефективності розміщення продуктивних сил з урахуванням регіональних особливостей країни, через удосконалення територіальної та галузевої структури господарського комплексу регіонів і раціональніше використання ресурсного і виробничого потенціалів;

• відповідність розміщення продуктивних сил вимогам національної економічної безпеки. В Україні необхідно забезпечити фор­мування завершених технологічних циклів виробництва, які були розірвані після розпаду СРСР, шляхом утворення необхідних підприємств у своїх регіонах, зменшити залежність власної економіки від імпорту енергетичних ресурсів за рахунок термінового освоєння нових районів видобутку нафти і газу, вдосконалити галузеву струк­туру виробничих комплексів більшості регіонів;

• орієнтація в процесі вдосконалення розміщення продуктив­них сил у регіонах на забезпечення високої конкурентоспроможнос­ті продукції, яка значно залежить від підвищення її якості і від вигідного розміщення нових виробничих об’єктів та об’єктів соціальної інфраструктури.

Потрібно зазначити, що закономірності розміщення продуктив­них сил виявляються як стійкий взаємозв’язок між виробничою діяльністю людей і особливостями територій, на яких ця діяль­ність відбувається. Знання закономірностей і їх практичне використання дозволяє обирати оптимальний варіант розміщення виробництва, цілеспрямовано організовувати господарську діяльність на території відповідно до вимог регіональної політики.