3. Місце регіональної економіки в системі наук

Зв’язки регіональної економіки в системі наук численні та розгалужені. Це пояснюється у першу чергу її подвійним підпорядкуванням. З одного боку, у неї чітко визначений об’єкт досліджень – регіон (як підсистема країни), згідно з цим регіональна економіка належить до складної системи наукових дисциплін – регіоналістики. З іншого – за предметом дослідження вона належить до економічної науки. При цьому обидві «материнські» науки повністю охоплюють регіональну економіку, що наочно демонструє рис. 1.

Рис. 1. Регіональна економіка в системі наук

Регіоналістика – це синтетична система наукових знань, яка представлена переважно міждисциплінарними дослідженнями, об’єктами яких виступають регіони. А саме їх і вивчає регіональна економіка. Об’єкт дослідження «ріднить» її з економічною та суспільною географією, регіональною соціологією, політологією, демографією тощо.

Водночас предмет науки «регіональна економіка» пов’язує її з економічною наукою, її понятійним апаратом та методами дос­лідження, у першу чергу – з макроекономікою, економічною історією, мікроекономікою. Враховуючи фундаментальну роль такої наукової дисципліни, як «економіка підприємства», вважаємо, що місце регіональної економіки серед економічних наук, дещо видозмінивши логічну схему, розроблену О.Г. Гранбергом [13], необхідно представити на рис. 2.

Предмет науки «регіональна економіка» пов’язує її з економічною наукою, її понятійним апаратом та методами дослідження, у першу чергу – з макроекономікою, економічною історією, мікроекономікою.

Рис.2. Місце регіональної економіки серед інших економічних дисциплін

4. Методологічні основи досліджень регіональної економіки. Значення наукових методів: їх сутність і види

Людство існує і розвивається завдяки безперервному процесу пізнання об’єктивної реальності. Процес наукового пізнання здійснюється у першу чергу під час проведення наукових досліджень. Він відбиває напрацювання нових знань щодо нових об’єктів, явищ, процесів тощо, а також більш глибоке вивчення вже досліджуваних об’єктів. Будь-які дослідження здійснюються у процесі аналізу і синтезу різноманітної інформації про об’єкт досліджень, його структуру, закономірності та проблеми розвитку тощо.

Необхідно зазначити, що процес пізнання можна поділити на кілька узагальнених етапів:

• програмний – розробка програми дослідження, у якій визначено мету, завдання роботи (курсова, дисертація), дається обґрунтування теми, виконавці, кошторис;

• інформаційний – опрацювання спеціальної літератури з проблеми, збір та первинна обробка статистичної інформації;

• аналітичний – аналіз інформації, її систематизація: класифікація, типізація, районування;

• моделювання – розробка системи моделей розвитку об’єк­ту, прогнозування його змін;

• синтез усіх матеріалів для з’ясування структури, організації об’єкта, обґрунтування висновків про його внутрішні та зовнішні зв’язки, закономірності та ефективність розвитку тощо.

При цьому потрібно проводити дослідження, виходячи з певної парадигми.

Парадигма – це певна постановка проблеми, панівний спосіб наукового мислення, при якому відносно упорядковуються пог­ляди на довколишні явища й речі. Наприклад: системна парадигма стійкого розвитку, парадигма постіндустріалізму.

В основі будь-якого дослідження лежить система методів, які виходять із методологічних засад. Роль методів як необхідного інструменту пізнання дуже важлива. Вони дозволяють глибоко розкрити сутність явищ, об’єктів та процесів. Метод дослідження – це засіб досягнення його визначеної мети, що передбачає певну послідовність підходів, способів та операцій, які необхідно виконати при вивченні об’єкта.

Англійський учений Бекон, філософ 16 століття, зазначав, що навіть кульгава людина, яка йде шляхом, випереджає здорову, яка біжить бездоріжжям. Використовувати наукові методи – означає мати дороговказ, як і куди йти.

Сьогодні у науковій літературі виділяють три групи підходів і методів:

• загальнонаукові;

• міждисциплінарні;

• спеціальні чи конкретно-наукові.

Здебільшого при дослідженні будь-якого процесу використовуються певною мірою методи всіх трьох груп. Як їх поєднати і використовувати – справа дослідника, його кваліфікації, творчих здібностей.