- •Передмова
- •1. Робоча навчальна програма опис навчальної дисципліни «регіональна економіка»
- •Стуктура навчальної дисципліни «Регіональна економіка» у галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво» всіх напрямів підготовки
- •Зміст навчальної дисципліни за модулями
- •Модуль 1
- •Тема 1 Предмет, метод і завдання курсу «Регіональна економіка»
- •План лекції
- •Тема 2 Наукові засади формування регіональних соціально-економічних систем План лекції
- •Тема 3 Економічне районування та територіальна організація господарства План лекції
- •Теми доповідей і рефератів по темі 3
- •Тема 4 Регіон у системі територіального поділу праці План лекції
- •Теми доповідей і рефератів по темі 4
- •Тема 5 Державна регіональна економічна політика та управління регіональним розвитком План лекції
- •Теми доповідей і рефератів по темі 5
- •Тема 6 Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах План лекції
- •Теми рефератів по темі 6
- •Тема 7 Природний трудоресурсний потенціал економіки України План лекції
- •Теми рефератів по темі 7
- •Завдання модульного контролю Перелік запитань до і поточно-модульного контролю
- •Модуль 2 Тема 8 Трансформаційні процеси в господарському комплексі України та їх регіональні особливості План лекції
- •Теми рефератів по темі 8
- •Тема 9 Економіка України як єдність регіональних соціально-економічних систем План лекції
- •Питання для дискусії по темі 9
- •Тема 10 Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку План лекції
- •Питання для дискусії по темі 10
- •Тема 11 Міжнародні економічні зв’язки України та її інтеграція в європейські та інші світові структури План лекції
- •Теми доповідей і рефератів по темі 11
- •Тема 12 Фактори сталого розвитку План лекції
- •Теми доповідей і рефератів по темі 12
- •Завдання модульного контролю Перелік запитань до іі поточно-модульного контролю
- •Перелік екзаменаційних питань
- •Методи оцінювання та розподіл балів за рейтинговою системою. Методи оцінювання знань
- •Шкала переводу балів у зальноприйняті оцінки для підсумкового контролю за системою ects
- •Критерії оцінювання знань. Семінарські заняття
- •Шкала оцінювання знань студентів на семінарських заняттях
- •Самостійна робота студента
- •Індивідуальна робота студента під керівництвом викладача
- •Шкала оцінювання знань студентів при виконанні індивідуального завдання
- •Контрольний захід у формі контрольної роботи
- •Шкала оцінювання при проведенні контрольного заходу у письмовій формі
- •2. Загальні положення щодо курсової роботи з дисципліни «регіональна економіка»
- •2.1. Вимоги до курсової роботи з дисципліни «Регіональна економіка»
- •2.2. Загальна схема й особливості підготовки та захист курсової роботи з дисципліни «Регіональна економіка»
- •2.3. Структура курсової роботи з дисципліни «Регіональна економіка»
- •3. Формування змісту структурних елементів курсової роботи з дисципліни «регіональна економіка»
- •4. Оформлення курсової роботи з дисципліни «регіональна економіка»
- •4.1. Загальні рекомендації
- •4.2. Нумерація
- •4.3. Ілюстрації
- •4.4. Таблиці
- •Назва таблиці
- •Стандарти описування бібліографії
- •5. Тематика курсових робіт із навчальної дисципліни «регіональна економіка»
- •6. Зразок оформлення титульної сторінки з курсової роботи «Регіональна економіка»
- •Календарний план виконання курсової роботи
- •Роль рекреаційного комплексу в економіці україни та особливості його розміщення
- •7. Термінологічний словник з навчальної дисципліни «регіональна економіка»
- •8. Навчально-методичне забезпечення дисципліни «регіональна економіка» конспект лекцій тема 1 Предмет, метод і завдання курсу «Регіональна економіка»
- •1. Об’єкт і предмет курсу «Регіональна економіка»
- •2. Основні поняття та наукові категорії регіональної економіки
- •3. Місце регіональної економіки в системі наук
- •4. Методологічні основи досліджень регіональної економіки. Значення наукових методів: їх сутність і види
- •Загальнонаукові підходи і міждисциплінарні методи
- •Специфічні методи наукових досліджень у сфері регіональної економіки
- •5. Основні завдання курсу
- •Тема 2 Наукові засади формування регіональних соціально-економічних систем
- •1. Зміст основних понять «закон», «закономірність», «принцип», «фактор», їх об’єктивний характер
- •2. Загальні закономірності розміщення виробництва та формування економіки регіонів
- •Закономірність територіального поділу суспільної праці
- •Закономірність глобалізації і регіоналізації розвитку світового господарства та її вплив на розміщення виробництва й формування економічних регіонів
- •3. Принципи та фактори розвитку і розміщення продуктивних сил, їх сутність. Принципи розвитку і розміщення продуктивних сил
- •Фактори розвитку і розміщення продуктивних сил
- •4. Основні етапи розвитку теорій регіональної економіки.
- •5. Поняття про економічний простір, особливості його формування та структура
- •Структура економічного простору
- •Тема 3 Економічне районування та територіальна організація господарства
- •1. Економічне районування як науковий метод територіальної організації народного господарства
- •2. Принципи, критерії та чинники економічного районування
- •Критерії економічного районування
- •Чинники економічного районування
- •3. Економічний район, його сутність та основні риси
- •4. Системи економічного районування України
- •Тема 4 Регіон у системі територіального поділу праці
- •План лекції
- •1. Співвідношення понять «територія» і регіон та взаємозв’язок між ними
- •2. Взаємовідносини «регіон-столиця»
- •3. Поглиблення територіального поділу праці і оптимізація галузевої структури господарського комплексу регіону
- •Тема 5 Державна регіональна економічна політика та управління регіональним розвитком
- •1. Суть, мета і концепція державної економічної політики
- •2. Основні напрями та завдання державної регіональної економічної політики
- •3. Сутність механізму реалізації державної економічної політики
- •Організаційно-правова база реалізації регіональної економічної політики
- •4. Роль органів місцевого самоврядування у здійсненні державної регіональної економічної політики
- •5. Прогнозування і державні програми розвитку регіонів
- •Тема 6 Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах
- •1. Економіка України як єдиний господарський комплекс. Особливості та стан формування
- •2. Галузева структура економіки та тенденції її розвитку
- •3. Стратегія і тактика структурної перебудови економіки
- •4. Основні напрями удосконалення розміщення продуктивних сил
- •Тема 7 Природний трудоресурсний потенціал економіки України
- •План лекції
- •1. Сутність потенціалу розвитку регіону і його оцінка. Природно-ресурсний потенціал і природокористування
- •2. Демографічний, розселенський і працересурсний потенціал
- •3. Виробничий потенціал
- •4. Науково-технічний потенціал
- •5. Фінансовий потенціал
- •6. Інноваційно-інвестиційний потенціал
- •7. Бюджетний потенціал
- •08201, Вул. К. Маркса, 31, м. Ірпінь, Київська обл., Україна
4. Основні етапи розвитку теорій регіональної економіки.
Сьогодні серед численних внутрішніх та зовнішніх чинників провідним у формуванні і міждержавних, і внутрішньодержавних регіонів є фактор економічного простору. Як фактор простору його визнавали великі філософи Греції (Арістотель, Платон), енциклопедисти Ш. Фур’є та Роберт Оуен, пізніше Адам Сміт та Давид Рікардо, який обґрунтував принцип переваг у міжнародній торгівлі та теорію ренти (згідно з місцем розташування). Д. Рікардо, випереджаючи своїх сучасників, довів, що розширене відтворення виробництва можливе лише на основі раціонального міжрегіонального поділу праці та спеціалізації регіонів на виробництві і торгівлі тими товарами, по яких вони мають не абсолютні (за А. Смітом), а відносні переваги (які проявляються у нижчих затратах на їх виробництво).
Економічна наука почала активно досліджувати питання розміщення і територіальної організації продуктивних сил наприкінці ХІХ ст. У цей час створювалися засади економічної теорії розміщення виробництва, основоположниками якої були Й. Тюнен, А. Вебер, А. Гетнер. Їх теорії базувалися на визначальній ролі прибутку в умовах ринкового господарства. У 1826 році Йоган Тюнен виклав свої думки у праці «Ізольована держава в її відношенні до сільського господарства і національної економії, сутність яких полягає в одержанні найбільшого прибутку завдяки вдалому розміщенню сільського господарства концентричними колами навколо ринку». Альфред Вебер у праці «Теорія штандарта промисловості» (1909) обирає як модель ізольоване господарство. У зв’язку з цим йому приписують те, що він сконструював теорію, суть якої полягає в тому, що виробництво розташовується за принципом найменших витрат, а розміщення промисловості визначається трьома «орієнтаціями»: транспортною, робочою, агломераційною.
Німецький учений А. Гетнер на початку XX ст. обґрунтував так звану хронологічну (від грецького. choros – місце) концепцію, за якою головне завдання науки про розміщення продуктивних сил полягає у вивченні територіальної диференціації земної поверхні, в описі земних просторів, а не їх пізнанні.
У 20–40-х роках XX століття відбувається зміна акцентів у дослідженнях із розміщення господарства. У 1940 році виходить з друку Августа Льоша «Географія розміщення господарства», У якій основна увага приділяється ринкам збуту продукції як вирішальному фактору розміщення виробництва. Автор запроваджує новий критерій оцінки розміщення підприємств – інтереси всього господарства країни. Важливим при цьому є його твердження, що завдання економіста полягає не тільки в тому, щоб пояснити негативні явища у господарстві, а й указати шляхи їх подолання.
Таким чином, саме наприкінці ХІХ – на початку XX століття у працях учених- «розміщенців» Й. Тютена, А. Вебера та ін. намітився перехід від теорії «точечной» економіки до просторової, а отже, і регіональної економіки.
Такий підхід посилювався протягом XX століття. Ураховуючи вчення про просторову організацію А. Льоша, була розроблена теорія «центральних місць» В. Кристаллера. Його книга «Центральні місця в південній Німеччині» вийшла в 1993 році й отримала всесвітнє визнання. Ця теорія певним чином перегукується та розвивається далі в теорії полюсів зростання. Вона ґрунтується на останніх досягненнях сучасної економічної науки та певним чином пов’язана з ученням М.М. Колосовського про виробничо-територіальні комплекси. В Україні теорія полюсів зростання конкретизується в дослідження щодо просторового каркасу розвитку, елементами якого виступають осі розвитку, де зосереджено значний потенціал зростання. Великий внесок у цю теорію зробили вітчизняні вчені-дослідники з районного планування території, у першу чергу Д. Богорад, І. Бистряков та інші.
У цілому щодо розміщення продуктивних сил, регіональної економіки, то розвиваються різні теорії. Особливо популярною наприкінці ХІХ – на початку XX століття була теорія «географічного детермінізму», у якій вирішального значення в розвитку людства надавалося географічному середовищу. На думку «детерміністів», саме воно визначає плин історії та спосіб життя народів. Соціальні процеси, таким чином, відіграють другорядну роль. Засновником вищезгаданої теорії – «вульгарного географізму» – був Елсворд Хентінгтон, який вважав кліматичні умови основними факторами РПС. Прихильники цієї теорії є і сьогодні.
Теоретичні висновки представників «географічного детермінізму» спростовуються досягненнями НТП, які істотно впливають на розміщення сировинної бази, сприяють оновленню засобів виробництва та запровадженню в промисловості нових технологій, форм організації.
Необхідно зазначити, що близьким до цієї теорії є вчення «енвайронменталізм» – течія, що виникла у СІЛА (від анг. Environment- оточення, середовище). Його представники (Е. Симпл, Р. Сміт, Г. Тейлор) стверджують, що міжнародний поділ праці формується залежно від природного середовища. Серед енвайронменталістів особливо популярною є теорія кліматичних оптимумів Е. Гантингтона, за якою більш сприятливі умови для розвитку виробництва мають країни, розташовані в помірному поясі.
У соціалістичних країнах розміщення продуктивних сил відбувалося за жорсткого централізованого планування, що дозволяло зосереджувати ресурси в тих регіонах, які вважалися найбільш сприятливими щодо центральних органів управління. Можливості й інтереси регіонів не завжди бралися до уваги, цьому яскравий приклад – будівництво Чорнобильської АЕС. Тому в країнах СНД при переході до ринкової економіки таку увагу приділяють децентралізації – управлінню та регіоналізації, регіональній економіці. Водночас у радянській географічній науці сформувалися та інтенсивно розроблювалися плідні як в теоретичному, так і у прикладному аспектах Концепції території організації господарства, як вчення про виробничо-територіальні цикли та комплекси, теорія економічного районування, учення про системно-поліаспектну структуризацію виробництва та природокористування з виділенням її галузевокомпонентного, функціонального, територіального та організаційного виробничого напрямів. В Україні ці дослідження розвивали вчені Л.М. Корецький, М.М. Паламарчук, В.Н. Поповкін, М.Д. Пістун, О.Г. Топчієв, Ф.Д. Заставний, О.І. Шаблій, Л.Г. Руденко та ін.
Межі цих досліджень особливо розширилися в останнє десятиріччя у зв’язку з переходом України до ринкової економіки. Значно підсилився регіональний аспект досліджень, і змістовно вони впритул наблизилися до регіональної економіки.
Особливо інтенсивно почала розвиватися світова як західна, так і східна регіональна економіка в останні десятиліття XX століття. У вітчизняній науці цей напрям активно розвивається в першу чергу у працях співробітників Інституту регіональних досліджень НАН України, а також Інституту географії та Ради з питань вивчення продуктивних сил України НАН України, у провідних вітчизняних вузівців країни (М.І. Долішній, В.І. Павлов, М.Д. Пістун, Б.М. Данілішин, Я.Б. Олійник та ін.). У Росії дослідження у сфері регіональної економіки здійснення: В.В. Кістанов, Л.М. Теплеко, Є.І. Силаєв, О.Г. Гранберг, Д.М. Шаригін, О.І. Чистобаєв, С.С. Аротоболевський та ін. На Заході ця наука розвивалася як складова регіоналістики у капітальних працях, у першу чергу Уільяма Йзарда. Він зазначав, що регіональна наука робить акцент на дослідженні просторових аспектів людської діяльності та виявленні просторових взаємозв’язків не тільки між людьми та їхньою діяльністю, але й між людиною і природою. Однак і він, і його послідовники основну увагу приділяли розробці не теоретичних основ, а методиці та інструментарію регіональних досліджень. Це відчутно проявилося, зокрема, на XXIII Міжнародному географічному Конгресі в Москві (1976 р.), у процесі роботи секції «Регіональна географія». Тоді у виступах західних колег визнано було суттєві переваги у створенні теоретичного апарату російськими і українськими вченими. У 1993 році в Москві було проведено конгрес Асоціації регіонів і науки (30 країн), де особливо широко були представлені доповіді вчених усіх країн СНД, зокрема й України.
До найбільших надбань теоретичних досліджень з регіональної економіки (яка і тоді, і сьогодні досить тісно пов’язана з економічною географією) радянських учених, зокрема українських, можна віднести опрацювання теорій: економічного районування, спеціалізації та комплексного розвитку економічних районів, їх збалансованого соціально-економічного та екологічного розвитку. Необхідно наголосити, що економічні райони ми розглядаємо як певний тип внутрішньодержавних регіонів.