5. Поняття про економічний простір, особливості його формування та структура

Економічний простір – це господарська система, розвиток якої взаємозумовлений зв’язками між природою і суспільством та економічними відносинами між суб’єктами підприємництва. Він являє собою насичену територію, що має багато об’єктів і зв’яз­ків між ними: населені пункти, промислові підприємства, транспортні мережі, різноманітні об’єкти інфраструктури загального ко­ристування. Близьким до поняття «економічний простір» є прос­торова (територіальна) структура економіки і просторова (територіальна) організація господарства.

Економічний простір в широкому розумінні – це сфера господарської діяльності в межах певного середовища. На міждержавному рівні він являє собою узгоджену взаємодію економічних суб’єктів у певній сфері господарської діяльності (валютній, митній, ціновій тощо). Економічний простір характеризується зв’яз­ками, взаємодією між елементами. Його межі є динамічними – можуть звужуватися і розширюватися залежно від зв’язків між суб’єктами еко­номічної діяльності.

Насучасному етапі дослідження виявлено такі закономірнос­ті формування економічного простору:

• впорядкованість та взаємоузгодженість. Усі елементи простору впорядковані стосовно один одного та знаходяться у взаємозалежності. Порушення існуючого балансу призводять до виникнення нового порядку речей в економічному просторі, який може задовольнити або не задовольнити господарюючих суб’єктів;

• нерівномірність розвитку елементів, що визначають еко­номічний простір. Ця закономірність проявляється у наявності високорозвинених і депресивних регіонів, а також у прискореному або сповільненому перебігу процесів та явищ;

• циклічність. Внутрішню причину циклічного розвитку становить складність систем, які за своєю природою є нестабільними;

• розширення масштабів. Економічний простір нерозривно пов’язаний з господарською діяльністю людини і розширюється з освоєнням нею ділянок простору (не лише територій, але й способів організації виробництва).

Структура економічного простору

Визначають два підходи до визначення структури економічного простору. Перший підхід базується на безпосередньому координуванні економічних зв’язків, процесів та явищ у просторі і обмеженні чітко визначеними просторовими кордонами. Тут йдеться про економічний простір населеного пункту, адміністративного району, економічного району, країни, групи країн, континентів, про глобальний економічний простір.

Другий підхід полягає в опосередкованому проектуванні економічних зв’язків, процесів та явищ, що відбуваються в економічному просторі на його координатах. При цьому просторові межі мо­жуть бути нечіткими, виходити за межі територіальних одиниць, пе­ретинатися й накладатися одна на одну, оскільки інтереси суб’єктів господарювання не обмежуються кордонами населеного пункту, регіону чи країни. Чим більше таких перетинань, взаємопроникнень та накладень, тим щільнішим буде економічний простір. У такому аспекті можна розглядати економічний простір підприємства, галузі, галузевого комплексу, окремого індивідуума, колективу, місцевої громади тощо.

Залежно від масштабів економічних зв’язків структура економічного простору може включати глобальний, регіональний, ареальний і локальний види.

Глобальний простір – характеризується зв’язками між територіально розосередженими об’єктами, які займають значні площі (кілька країн) і мають тісні технологічні, економічні та управлінські зв’язки між державами щодо досягнення певної мети.

Регіональний простір – об’єднує виробників і споживачів товарів та послуг в єдину економічну систему в межах регіонів України. Його об’єднуючою ланкою є загальна інфраструктура (водо-, енерго-, газопостачання тощо).

Ареальний простір – формується на обмеженій території (адміністративного району, агломерації, вузла, територіальних громад) і характеризується економічними зв’язками між підприємствами щодо використання певного ресурсу, агломераційного ефек­ту тощо.

Локальний простір – система економічних зв’язків, які складаються в процесі господарської діяльності конкретних територіаль­них громад. Важливу роль регулятора формування цих локальних економічних просторів відіграють органи місцевого самоврядування, формуючи сучасну інституційно-правову основу підприємницької діяльності.

За якісними ознаками економічний простір може бути промисловим, аграрним, рекреаційним, інформаційним, де розглядаються зв’язки між відповідними об’єктами.