4. Глобальні проблеми цивілізації: екологічна, енергетична, демографічна і т. Ін

Глобалізація – процес всесвітньої економічної, політичної й культурної інтеграції, основними характеристиками якого є поширення капіталізму по усьому світу, світовий поділ праці, міграція в масштабах усієї планети грошових, людських і виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних і технологічних процесів, а також зближення культур різних країн.

Глобальні проблеми – сучасні проблеми людства в цілому, від розв'язку яких залежить його розвиток: запобігання світової термоядерної війни; подолання розриву в рівні соціально-економічного розвитку між розвиненими й країнами , що розвивати, усунення голоду, убогості й неграмотності; регулювання стрімкого зростання населення в країнах , що розвивати; запобігання катастрофічного забруднення навколишнього середовища; забезпечення необхідними ресурсами - продовольством, промисловою сировиною, джерелами енергії; запобігання негативних наслідків науково-технічної революції.

Класифікація глобальних проблем:

Передумовою розв’язання глобальних проблем виступає перегляд і перебудова системи міжнародних відносин на засадах загальнолюдських цінностей, об’єднання зусиль та ресурсів людства на основі усвідомлення єдності інтересів та спільної відповідальності перед майбутніми поколіннями.

Основні форми міжнародного співробітництва у розв’язанні глобальних проблем:

• здійснення спільних проектів і програм по ліквідації зон економічного лиха;

• встановлення уніфікованих норм та правил природокористування;

• роззброєння і конверсія;

• виділення кредитів та допомога країнам, що розвиваються у вирішенні проблем злиднів, голоду, хвороб, неграмотності;

• загальнопланетарні та регіональні угоди під егідою ООН та інших міжнародних організацій тощо.

Усвідомлення глобальних проблем сучасності та загроз, що виникли перед людством у ХХ1 столітті викликали до життя концепцію “сталого розвитку”.

Український термін “сталий розвиток” є офіційно прийнятим в Україні відповідником англійського терміну “sustainable development”, який у відповідності з міжнародно прийнятим визначенням, наданим в доповіді “Наше спільне майбутнє” Світової Комісії з Навколишнього Середовища та Розвитку (1986) означає такий розвиток, який задовольняє потреби сучасності, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.

Оскільки у центрі соціально-економічного розвитку знаходиться людина та її потреби, все більшого значення на сьогоднішній день набуває поняття “сталого людського розвитку”.

Сталий людський розвиток є тривалим у часі і означає задоволення фізичних, духовних та інших потреб людей на сталій основі, без погіршення можливостей вибору наступних поколінь.

Мета сталого людського розвитку – перехід до господарської діяльності, зорієнтованої на досягнення соціальної справедливості та суспільного добробуту у поєднанні з екологічною безпекою людства. Необхідною умовою досягнення сталого розвитку виступає зміна світової структури виробництва та системи суспільних цінностей, що лежать в її основі , з метою трансформації стихійної ринкової форми господарювання у соціалізовану та екологізовану.

Передумовою розв’язання глобальних проблем виступає перегляд і перебудова системи міжнародних відносин на засадах загальнолюдських цінностей, об’єднання зусиль та ресурсів людства на основі усвідомлення єдності інтересів та спільної відповідальності перед майбутніми поколіннями.