Тема 11. Держава в системі макроекономічного регулювання План

1. Зміст фіскальної (податково-бюджетної) політики держави

2. Наслідки фіскальної політики за моделлю AD-AS та моделлю IS-LM.

3. Бюджет держави та проблема його балансування.

4. Дефіцит бюджету та державний борг.

Основні терміни й поняття:

Фіскальна (бюджетно-податкова) політика, дискреційна фіскальна політика, недискреційна фіскальна політика, мультиплікатор державних витрат, мультиплікатор податків, дефіцит державного бюджету, державний борг, ефект витиснення.

1. Зміст фіскальної (податково-бюджетної) політики держави

Фіскальна (податково-бюджетна) політика держави - заходи уряду по зміні державних витрат, оподатковування й стану державного бюджету, спрямовані на забезпечення повної зайнятості, рівноваги платіжного балансу й економічного зростання при виробництві неінфляційного ВВП

Основні інструменти фіскального регулювання:

• податки (формують надходження до бюджету) – Т

• державні витрати – G

По платоспроможності податки класифікують на:

Прямі - обов'язковий платіж, який стягується державою безпосередньо з доходів і майна фізичних і юридичних осіб (прибутковий податок з населення, прибутковий податок з підприємств, корпорацій, організацій, податки до фонду соціального страхування і т.д.).

Непрямі - це податки на певні товари й послуги. Непрямі податки стягуються через надбавку до ціни (ПДВ, акцизи, мита).

Розрізняють тверді, пропорційні, прогресивні й регресивні податкові ставки:

• тверді ставки встановлюються в абсолютній сумі на одиницю обкладання, незалежно від розмірів доходу.

• пропорційні - діють в однаковому процентному відношенні до об'єкта податку без урахування диференціації його розміру.

• прогресивні - середня ставка прогресивного податку підвищується в міру зростання доходу.

• регресивні - середня ставка регресивного податку знижується в міру збільшення доходу.

У довгостроковому періоді залежність доходів держави від рівня податків описується за допомогою кривої Лаффера, що характеризує в графічному вигляді залежність обсягу державних доходів від середнього рівня податкових ставок у країні. Крива ілюструє наявність оптимального рівня оподатковування, при якому державні доходи досягають свого максимуму.

де R – державні доходи,

t – податкова ставка.

Державні витрати. Витрати у повному і всесторонньому обсязі характеризуються функціональною структурою, до якої долучаються: міжнародна діяльність; фундаментальні дослідження та сприяння науково-технічному прогресові; правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави; державне управління; промисловість та енергетика; будівництво; сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство; транспорт, дорожнє господарство, зв’язок, телекомунікації й інформатика; інші послуги, пов’язані з економічною діяльністю.

У невиробничій сфері витрати державного бюджету, згідно з бюджетною класифікацією, поділяються за галузями і видами суспільної діяльності. Це витрати на: освіту; охорону здоров’я; соціальний захист і соціальне забезпечення; житлово-комунальне господарство; культуру і мистецтво; засоби масової інформації; фізичну культуру і спорт; державне управління; судову владу.

Функціональний поділ видатків дозволяє виявити пропорції в розподілі бюджетних коштів і, змінюючи їх, добиватись необхідних зрушень у галузевій структурі суспільного виробництва.

Державні витрати - грошові витрати держави, що полягають із закупівель товарів і трансфертів.

Дискреційна фіскальна політика - це система заходів, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо державного бюджету. Дискреційна фіскальна політика використовується державою для активної протидії циклічним коливанням.

Залежно від напрямку впливу на макроекономічні параметри розрізняють:

- Стримуючу дискреційну фіскальну політику, що збільшує сукупний попит за допомогою зростання державних витрат і зниження податків;

- Обмежувальну, що стримує сукупний попит за допомогою зниження державних витрат і підвищення податків.

Недискреційна (автоматична) фіскальна політика — автоматична фіскальна політика, при якій бюджетний дефіцит та бюджетний надлишок виникають автоматично, внаслідок дії автоматичних стабілізаторів економіки. Такими стабілізаторами в економіці є прогресивна податкова система і трансфертні платежі.

Автоматичні (вмонтовані) стабілізатори — механізми ринкової економіки, що не залежать від держави і згладжують спади і підйоми в економіці. До них належать:

• прогресивне оподатковування;

• соціальні виплати;

• споживання.

2. Наслідки фіскальної політики за моделлю AD-AS та моделлю IS-LM.

В умовах неповної зайнятості фіскальна політика здатна впливати на сукупний обсяг випуску через:

• плановані інвестиції – I

• державні витрати – G

• податкові відрахування – T

При цьому спостерігаються ефекти мультиплікації, сила яких визначається:

а) мультиплікатором державних витрат

Якщо державні витрати збільшуються на ∆G, то крива планованих витрат зрушується нагору на цю же величину, а рівноважний обсяг виробництва зростає від Y₁ до Y₂ на величину ∆Y =∆G × m_g, де m_g - мультиплікатор державних витрат.

Y = C + I + G

C = C₀ + c′(1-t)Y, t - ставка податку на доходи

I = I₀

Y = C₀ + I₀ + G + c′(1-t)Y, звідки

∆Y / ∆G = 1/ 1 – b

Ця елементарна модель одержала назву простого мультиплікатора Кейнса.

Мультиплікатор державних витрат

б) мультиплікатором податків

Аналогічний мультиплікативний вплив на рівноважний рівень доходу виявить і зниження податків T. Якщо податкові відрахування знижуються на ∆T, то распологаємий дохід Y_d = Y – T зростає на величину ∆T. Споживчі витрати відповідно збільшуються на величину ∆T×b, що зрушує нагору криву планованих витрат і збільшує рівноважний обсяг виробництва Y₁ до Y₂ на величину ∆Y = – ∆T · b/ 1 – b , де ∆Y/ ∆T = – b/ 1 – b – мультиплікатор податків.

Y = C + I + G

C = C₀ + c′( (1-t)Y-Т), Т - податки, що не залежать від доходу

I = I₀

G = G₀

Y = C₀+ I₀ + G₀ +c′(1-t)Y - c′ Т

Мультиплікатор податків

Наслідки фіскальної політики можна проаналізувати також у моделі IS-LM:

Зростання державних витрат і зниження податків приводить до ефекту витиснення, який значно знижує результативність стимулюючої фіскальної політики.

Якщо державні витрати G збільшуються, то сукупні витрати й дохід зростають, що приводить до збільшення споживчих витрат C. Збільшення споживання, у свою чергу, збільшує сукупні витрати й дохід Y, причому з ефектом мультиплікатора.

2. Бюджет держави та проблеми його балансування

Державний бюджет - це фінансовий план утворення і використання грошових фондів держави протягом року; це баланс доходів (T) і витрат (G) держави, який складає міністерство фінансів.

Залежно від співвідношення між надходженнями та витратами можливі наступні стани держбюджету:

• Т= G – збалансований бюджет

• Т< G – дефіцитний бюджет

• Т> G – профіцитний бюджет

Концепції збалансування держбюджету

Балансування бюджету на щорічній основі

Балансування бюджету в межах економічного циклу - балансування бюджету відбувається згідно фази економічного циклу.

Концепція функціональних фінансів - проблема збалансованості бюджету розглядається як другорядна, на перший план виноситься проблема стабілізації економічного зростання.