Тема 5. Інформаційне радіомовлення

Серед великої кількості інформації про життя у світі, країні, рідному місті перше місце за своїм значенням посідають новини. Саме вони перш за все відображають суспільно-політичну, економічну, соціальну, культурну картину життя, надають найважливішу інформацію для функціонування суспільства.

У системі ЗМІ радіо завоювало для себе позицію найбільш зручного, доступного, регулярного, дешевого каналу трансляції новин.

Радіоновини – оперативна й традиційна форма радіомовлення, що порушує найактуальніші питання суспільно-політичного життя, повідомляє про новини в галузі праці, науки, культури і спорту. Вони можуть бути міжнародного, національного та регіонального характеру. Досить часто у випуску новин використовують лідову систему подачі інформації. Залежно від формату радіостанції, новини можуть виходити в ефір цілодобово – як через кожні півгодини, так і тричі на добу.

Особливість інформаційного мовлення полягає в тому, що воно має бути максимально об’єктивним. Найбільш істотними, значними для сприйняття є такі показники: об’єктивність, оперативність, компетентність, актуальність та зрозумілість. Ці якості мають бути в основі випуску новин.

Інформаційне радіомовлення звернене до найширшої аудиторії, тому має поєднувати в собі повідомлення про найважливіші події, проблеми суспільного життя. Під час створення програм, вибору місця й часу для інформаційних випусків враховується час виходу в ефір (ранковий, денний, вечірній, нічний), що впливає на їх характер. Обсяг мовлення: від 3-4 до 10 хвилин.

Остаточно сформованими на початку 90-х років як у практиці світового мовлення, так і віт­чизняного, вважають типи програм інформаційного радіомовлення:

• інформаційні;

• інформаційно-аналітичні;

• інформаційно-музичні;

• інформаційно-розважальні;

• інформаційно-рекламні.

Інформаційний тип програм, або новини, є найбільш тра­диційною формою інформаційного радіомовлення, це об’єкт радіомовлення, покликаний організовувати співіснування індивідуумів за допомогою радіоінформації.

Особливо­стями інформаційного типу програм є: регулярна частотність ефіру протягом доби або тижневого ефірного циклу, можливість виходу за рамки композиційної єдності (так звані короткі випуски новин), зменшення стандартного хронометражу та наявність інформаційних про­грамних блоків, викори­стання виключно інформаційних жанрів і, безперечно, опера­тивність подачі інформації.

Отже, інформаційний тип програм – це структурна компо­зиційна єдність отримання й передачі оперативної інформації без включення аналітики з чіткими тематичним (політика, економіка, соціальна та культурна інформація, спорт, погода і т. д.) і гео­графічним (світова, національна та місцева) розподілом інформа­ції. Зазначимо, що кожен тип програм інформаційного радіомовлення варто розглядати за властивими лише йому часовими особливостя­ми викладу і сприйняття інформації, специфікою жанрової струк­тури, стилістичною особливістю та методикою персоніфікації інформації, особливостями зображальної естетики й кольору, співвідношенням журналістських професій та основних параметрів діяльності журналіста.

Інформаційно-аналітичний тип програм – це синтетична форма радіомовлення, яка поєднує оперативність, подієвість та аналітику, що перебувають у рамках сталої компо­зиційної єдності. Змістом програм, які становлять інформаційно-аналітичний тип мовлення, є аналіз актуальних питань зовнішньої та внутрішньої політики країни, суспільного та громадського жит­тя, соціально-економічних проблем, а також досягнень у галузі науки, культури, спорту. Інформаційно-аналітичний тип мовлення синтезує подієвість і аналітику.

Особливостями програм інформаційно-аналітичного типу є здебільшого щотижневий радіоефір, у якому аналізуються та коментуються події, про які інформувалося в щоденних програмах інформаційного типу, відмінний хронометраж сюжетів, час виходу в сітці радіоканалу і специфічна жанрова структура.

Інформаційно-аналітичний тип програм становлять передачі, які розподіляються за тематичною співрозмірністю на дві групи: монотематичні і політематичні.

У межах групи монотематичних програм найбільш повно і виразно може бути розкрита та чи інша тема: за рахунок викори­стання стилістичних прийомів, поєднання інформаційних і аналітичних жанрів автори програм досягають найголовнішого – сприйняття, розуміння й відгуку радіослухачів.

Група політематичних програм об’єднує радіпрограми, що прагнули в стислий проміжок ефірного часу висвітлити найважливіші події в суспільному, політичному, економічному, культурному, спортив­ному контексті, події, які відбувалися протягом певного часу. Як правило, це щотижневі програми, які передбачають не лише тлу­мачення фактів чи коментар події, а й оглядову характеристику, аналіз подій.

Інформаційно-розважальний і інформаційно-музичний типи програм – це синтетична за конструкцією структура передачі, що формується з окремих взаємозалежних сегментів: інформаційних повідомлень, студійної роботи ведучого передачі, а також музичних композицій, пізнавальних чи гу­мористичних номерів тощо, що пов’язані в певному порядковому співвідношенні, розрахованому на сприйняття “інформувати-розважати”, і становлять завершену композиційну єдність.

Особливостя­ми програм інформаційно-розважального та інформаційно-музичного типів є те, що вони мо­жуть бути щоденними ранковими або вечірніми, характеризуватися властивими тільки їм хронометражем радіоповідомлень, часом виходу в сітці радіоканалу, жанровою структурою, залученням певних журналістських професій, специфікою персоніфікації інформації тощо. Типовим є також підбір некоментованої інформації для програм цього типу, яка здебільшого фор­мується у три-чотири блоки – блоки новин (національні та міжнародні), спортивний блок та погода.

Інформаційно-рекламний тип програм використовує рекламу в найактуальніших програмах – інформаційних. Українські радіостанції зупинилися на такій організації випусків: реклама виходить в ефір після закінчення інформаційних повідомлень певної тематики, тобто між блоками.

Сучасні випуски новин характеризуються такими ознаками:

• розширення спектра інформації;

• розширення тематики;

• більша актуальність тем;

• пришвидшення темпу мовлення ведучого;

• збагачення лексики;

• використання музики як підложки для тексту.

• Питання для теоретичного опрацювання

1. Поняття інформаційного радіомовлення.

2. Форми сучасного інформаційного радіомовлення.

3. Загальні відомості про інформаційну службу радіо.

4. Планування роботи інформаційної служби.

5. Інформація в каналі радіомовлення.

6. Виклад новин для передачі на радіо.

7. Форми інформаційних передач.

8. Верстка інформаційних передач.

9. Читання інформаційних передач.

• Питання для практичного опрацювання

1. Особливості структури, композиції й верстки різних типів програм інформаційного радіомовлення:

• верстка й композиція інформаційного випуску новин;

• верстка й композиція інформаційно-аналітичної програми;

• верстка й композиція інформаційно-розважальної програми.

2. Анонс як окремий сегмент програми. Лідова система подачі інформації.

3. Пріоритети й закономірності розміщення тематичних блоків в інформаційних програмах.

4. Основні критерії інформаційного випуску.

5. Види орієнтації споживача інформації на її джерело.

6. Критерії для визначення новин. Порівняльна характеристика випусків новин на державних і недержавних радіостанціях.

7. Робота радіожурналіста в інформаційному випуску (кореспондент, репортер, стрингер, власкор, спецкор).

Відповіді на практичні питання мають ґрунтуватися на аналізі записаних з ефіру та проаналізованих різних типів програм національного та регіонального телемовлення.

• Література

1. Бачина М. Ведущий информационной программы // ТРК. – 2000. – № 4. – С. 47-49.

2. Ваніна О. Значення голосу і манери говорити для теле- і радіожурналістів // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 4. – Львів, 2001. – С. 155-158.

3. Добросинець І. Інформаційний випуск новин на львівському державному радіо // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 4. – Львів, 2001. – С. 135-140.

4. Качкан В., Лизанчук В. Особливості підготовки матеріалів для телебачення і радіо: Навч. посібник. – Львів, 1987. – 68 с.

5. Лекційний матеріал.

6. Лизанчук В.В. Радіожурналістика: засади функціонування. – Львів: ПАІС, 2000. – 366 с.

7. Ломакина Е. Прощальное слово “Доброму утру” // Профессия – журналист, 2001. – № 10. – С. 18-21.

8. Миронченко В.Я. Основи інформаційного радіомовлення: Підручник. – К.: ІЗМК, 1996. – 440 с.

9. Миронченко В.Я. Центральна постать радіомовлення // Журналіст України. – 2001. – № 4. – С. 20-24.

10. Радиожурналистика: Учебник / Под ред. А.А. Шереля. – М.: Издательство Московского университета, 2000. – С. 406-428.

11. Сербенська О. Ефірне мовлення у взаєминах з усною мовою // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 4. – Львів, 2001. – С. 121-127.

12. Смирнов В.В. Формы вещания: Функции, типология, структура радиопрограмм: Учебное пособие для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 203 с.

13. Смирнов В.В. Жанры радиожурналистики: Учебное пособие для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 288 с.

14. Солнцев М. Язык мой – друг мой или как? Правила телевизионной и радиоречи // ТРК. – 2000. – С. 66-67.