Тема 8. Освітньо-пізнавальні передачі

Сьогодні виникає небезпідставна тривога з приводу всеохопного наступу на українську мову, національну духовність, відродження історичної пам’яті.

Саме аудіовізуальні ЗМІ сьогодні активно використовують в навчальному процесі, що може створити надійне підґрунтя для розширення й формування національно-гуманістичного світогляду й патріотичного почуття молодого покоління. Але, на жаль, і телебачення, і радіо причетні до тривожного факту – створення молодої людини з пасивним сприйняттям духовності, національної культури.

Залишилося в минулому використання мас-медіа в навчальному процесі в школах, вищих навчальних закладах. Певний досвід використання телебачення і радіо у навчальному процесі було набуто в колишньому СРСР. Був спеціальний всесоюзний навчальний канал, який транслював лекції з різних галузей наук. Використовували телебачення й радіо для навчання школярів, студентів у колишніх союзних рес­публіках, у деяких обласних центрах. Правда, освітні теле- і радіопрограми були політично заангажовані комуністичною ідеологією. Пріоритет належав Москві. Адже сповідувалася ідея, теорія про злиття мов, культур, націй і витворення нової спільності – радянського народу, радянської людини.

Проте необхідність у використанні електронних засобів масової інформації в навчальному процесі має знову набирати обертів: сус­пільно-політична ситуація всередині України, міжнародний аспект утвердження незалежності нашої держави потребують глибокого знання як вивчення рідної мови (хіба не парадокс?), так і іноземних.

Використання відомого прикладу “Відкритого університету” в Англії, в основі якого лежить поєднання зусиль вчених Британської академії наук з працівниками англійського телебачення, надало б можливість молодому поколінню вивчати мови нетрадиційними для них засобами.

Винятковий демократизм цієї форми навчання, коли враховується й висувається єдина вимога до слухачів: їхня сумлінність, наполегливість і ґрунтовність опанування знаннями, значною мірою розв’язує проблему здобуття вищої освіти й отримання відповідної професії кожним бажаючим.

Корисним є досвід японських вчених і радіожурналістів, режисерів і операторів телерадіокомпанії Ен-Ейч-Кей, де працюють дві радіопрограми (122 години на тиждень), що складають заздалегідь, на рік наперед, а для вчителів видають спеціальні методичні розробки з радіо- і телепередач. Лише 30% часу компанія присвячує розважальним програмам, але й вони мають повчальний характер.

Приватні телерадіокомпанії Японії, згідно із законодавством, зобов’язані відводити не менше 30% ефірного часу також для культурно-освітніх програм. Культурно-освітні програми японського телебачення і радіо – одне з видатних досягнень Японії. Спектр їх тем – від вивчення іноземних мов до комп’ютерної технології.

Радіослухачі й телеглядачі різних категорій вивчають англійську, французьку, китайську, російську, іспанську та німецьку мови. Діють також технічні навчальні курси з найбільш масових спеціальностей, які потрібні промисловості й сільському господарству. Транслюють загально­культурні програми для широкої аудиторії (зокрема, навчання гри на різних музичних інструментах), спеціальні передачі з циклу “Енциклопедія жінки” тощо.

Певний досвід з використання радіомовлення в навчальному процесі уже нагромаджено в незалежній Україні. Щонеділі на Першій програмі Національної радіо­компанії України звучить радіожурнал “Слово”. З січня 1989 р. на хвилях Донецького обласного радіо звучить навчально-пізнавальна передача “Мово рідна, слово рідне”, яку веде доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови Донецького університету Анатолій Загнітко. У 1997 р. вийшла книжка А. Загнітка “Слово у душі – душа у слові”, у якій зібрано матеріали авторської програми “Мово рідна, слово рідне” (1989-1996), що виходила і виходить кожної другої неділі щомісяця на Донецькому обласному радіо. У діалогах та власне авторських міркуваннях відображено особливості мовленнєвої ситуації на Донеччині та в Україні, уміщено цікаві факти з життя славетних людей, з’ясовується специфіка рідного слова у нашому житті, простежуються засоби мовного впливу на її носіїв, визначаються напрями видозміни вживання української мови в різних сферах.

Зазначимо, що в Україні склалася ситуація, коли одночасно потрібно дбати про культуру української мови, її чистоту, поглиблення застосування в усіх сферах суспільно-державного життя і водночас поліпшувати вивчення іноземних мов, щоб відкривати для себе світ і презентувати для багатьох невідому Україну. У цьому плані надзвичайно важлива роль належить електронним ЗМІ.

Розглядаючи електронні ЗМІ в контексті навчання та виховання бачимо, що існують як позитивні, так і негативні аспекти. Потрібно осмислювати й належно оцінювати як позитивні, так і негативні явища, щоб запобігти помилкам, визначити найбільш оптимальні шляхи ефективного використання електронних ЗМІ у навчанні й вихованні. Звертаємо увагу на важливість інформаційної взаємодії між вчителем і тим, кого навчають, виховують. Навчання і виховання дає бажаний результат, якщо ґрунтується на чіткій національно-педагогічній концепції.

Освітньо-навчальні передачі ділять на такі групи.

1. Навчальні передачі, розраховані на тих, хто вчиться в навчальних закладах. Стосуються різних дисциплін, зокрема вивчення іноземних мов.

2. Передачі широкого просвітницько-педагогічного плану, присвячені різним проблемам науки, культури, мистецтва.

3. Програми, розраховані на групи спеціального зацікавлення: садівників, колекціонерів, автолюбителів тощо.

4. Передачі, які акумулюють у собі інформацію, що відповідає характеру, змістові першої, другої й третьої груп.

Зрозуміло, що підготувати навчальні програми з вивчення іноземних мов, як і з інших дисциплін, досить важко. Потрібно враховувати такі аспекти: струк­туру радіомовлення, його особливості функціонування і впливу на реципієнтів; рівень підготовки радіолекцій, практичних занять; вміння редактора, режисера, оператора працювати з викладачем; вибір жанру навчальної передачі; зворотний зв’язок між лектором-викладачем і студентами; вивчення ефективності занять тощо. Йдеться про психолого-педагогічну й інженерно-технічну злагодженість, забезпеченість досягнення поставленої мети.

Сьогодні необхідно пропонувати викладацькому складу вищих навчальних закладів, вчителям шкіл активно співпрацювати з радіо у вивченні іноземних мов, розробляти експериментальну методику. Створення теорії навчального радіомовлення, як частини загальної дидактичної системи навчання у вищому навчальному закладі відповідає завданням перебудови системи вищої освіти України в умовах незалежної, суверенної й соборної держави.

Важливо звернути особливу увагу на вимоги до лектора-викладача, який насамперед має дотримуватись основних педаго­гічних принципів, які є загальними для найрізноманітніших способів викла­дання. Це, зокрема, принципи доступності, послідовності, систематичності, наочності ви­кладу матеріалу, активного практичного осмислення, формування у тих, хто навчається, способу мислення. Крім цього, лектор-викладач мусить враховувати те, що в процесі такого навчання немає безпосереднього контакту зі студентами, і в думках реконструювати свою аудиторію і хід засвоєння нею навчального матеріалу. Також лекторові треба враховувати й загальні особли­вості сприймання радіопередач. Практика свідчить, що жодна помилка, зроблена лектором під час передачі не залишається непоміченою. Тому режисер тренує лектора, шліфує дикцію, відпрацьовує темп і ритм мови. Редактор допомагає йому позбавитися від багатослів’я, громіздких і важких фраз, невдалих стилістичних зворотів тощо. Під час підготовки лектора важливо активізувати його емоційність, викликати в нього прагнення до творчості. Співробітництво викладача, редактора, режисера, оператора сприяє у виборі жанру навчальної передачі, від якого значно залежить сприймання і засвоєння матеріалу.

Підвищення ефективності впливу телебачення й радіомовлення на вихов­ний і навчальний процес передбачає важливі психолого-педагогічні умови. По-перше, врахування сутності національної ідеї державотворення, актуалізації тематики навчальних матеріалів, поліпшення форми їх подачі на основі врахування психофізіологічних особливостей молодих людей, їхніх соціальних потреб, що зростають, семіотичного розвитку. На поглиблення сприймання нав­чальної програми по радіо впливають точність, чіткість, образ­ність викладу матеріалу, динаміка розвитку думки, словникове багатство, емоційність, щирість викладача, цікаві композиційні повороти заняття, жанрова різноманітність, оригінальне, ненав’язливе музичне оформлення. По-друге, здій­снення педагогічного керування ставленням школярів, студентів до теле­візійних і радіопередач, сутність якого полягає у створенні відповідного попереднього запасу знань інтелектуального й емоцій­ного характеру, вихованні культури перегляду й слухання передач, на основі яких можливе повноцінне сприймання навчального матеріалу.

Передача К. Мороза на обласному проводовому радіо “Троянди й виноград” поширює знання з біології, садівництва; запрошує на зустріч з відомими селекціонерами, квітникарями, садівниками регіону; проводить вікторини. Автор підходить творчо до своєї роботи, використовує цікаву літературу, пропагує сучасні українські фахові журнали. Проводить інтерв’ю з неординарними знавцями біології, природи рідного краю.

Російськомовна авторська програма А. Дороніної “Чарівна садиба” на “Радіо-3” пропонує короткі рецепти для садівників і городників.

До освітньо-пізнавальних передач обласного радіо належить “Будьте здорові!”, у якій журналіст П. Олійник подає пізнавальний матеріал та консультації спеціалістів з проблем харчування, догляду за дітьми, планування сім’ї; порушує питання боротьби з курінням; розповідає про нове в боротьбі з туберкульозом, СНІДом.

У радіожурналі “Іменем закону” на обласному радіо розповідають про проблеми становлення правової держави, обговорюють нові закони, дають коментарі до них, юридичні поради. Педагогічні проблеми регіону висвітлює програма “Джерело”.

Особливості розвитку сучасних економічних відносин, формування нової законодавчої бази сприяли створенню таких програм на радіо “Ностальжі”, як “Юридическая консультация”, “Налоговый вестник”, “Деловые новости”, що містять коментарі фахівців.

• Питання для теоретичного опрацювання

1. Виховна функція сучасного українського радіомовлення.

2. Проблеми освіти на хвилях радіо.

3. Пізнавальна функція сучасного українського радіомовлення.

4. Навчальні програми, розраховані на школярів і студентів.

5. Передачі, присвячені проблемам науки, культури, мистецтва.

6. Передачі, розраховані на групи спеціального зацікавлення.

• Завдання для практичного опрацювання

  1. Проаналізувати освітню програму на Національному радіо.

  2. Створити концепцію циклу пізнавальних програм для школярів.

  3. Написати сценарій програми для групи спеціального зацікавлення.

  4. Зробити радіоінтерв’ю з цікавою людиною.

• Реферативна робота

1. Навчальне радіо і його використання у ВНЗ.

2. Радіолекції: минуле й сучасність.

• Література

  1. Білоус О. Електронні ЗМІ в системі освіти і виховання підростаючого покоління // Українська періодика: історія і сучасність. – Львів, 2000. – № 8.

  2. Богорад Т., Кузнєцова Л. Актуальні проблеми вивчення іноземних мов за допомогою телебачення // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. І. – Львів, 1999. – С. 244-249.

  3. Ваніна О. Значення голосу і манери говорити для теле- і радіожурналістів // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 4. – Львів, 2001. – С. 155-158.

  4. Грачова Н. Вплив електронних ЗМІ на свідомість людини // Eх professo: Збірник наукових праць. – Вип. 3. – Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського університету, 2001. – С. 133-137.

  5. Качкан В., Лизанчук В. Особливості підготовки матеріалів для телебачення і радіо: Навч. посібник. – Львів, 1987. – 68 с.

  6. Лизанчук В.В. Радіожурналістика: засади функціонування. – Львів: ПАІС, 2000. – 366 с.

  7. Миронченко В.Я. Основи інформаційного радіомовлення: Підручник. – К.: ІЗМК, 1996. – 440 с.

  8. Пожоджук Д. Роль радіо і телевізії у популяризації українського етноетикету та поезії // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 3. – Львів, 2000. – С. 75-91.

  9. Працьовитий В. Виховування тележурналіста на національних святинях // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 3. – Львів, 2000. – С. 91-102.

  10. Радиожурналистика: Учебник / Под ред. А.А. Шереля. – М.: Издательство Московского университета, 2000. – С. 406-428.

  11. Смирнов В. Формы вещания. Функции, типология, структура радиопрограмм: Учебное пособие для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 203 с.

  12. Сербенська О. Ефірне мовлення у взаєминах з усною мовою // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 4. – Львів, 2001. – С. 121-127.

  13. Сербенська О. Феномен звукового мовлення // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 3. – Львів, 2000. – С. 349-358.

  14. Старченко Т. Гендерні акценти у радіопрограмі для жінок “Берегиня” // Українська періодика: історія і сучасність. – Львів, 2003. – С. 780-783.

  15. Фунтікова Н. Українська періодика як засіб формування духовної культури майбутніх журналістів // Українська періодика: історія і сучасність. – Львів, 2003. – С. 544-546.