Тема 3. Регіональне, обласне й міське радіомовлення

За роки становлення держави в діяльності регіонального й місцевого радіомовлення вже виявилися деякі перспективні тенденції, нові принципи, напрями, жанри, форми й методи, які сприяють створенню позитивного звукозорового образу України.

Аналіз регіональної аудіовізуальної системи мовлення дає можливість внести додаткові корективи до існуючого визначення поняття “регіон”. Поняття “Регіон” (від лат. regio – округ, область, регіон) – територія, що характеризується комплексом притаманних їй ознак (фізико-географічних, економічних тощо).

Вважається недоцільним обмеження цієї дефініції щодо віднесення її до фізико-географічних чи політико-адміністративних одиниць. Регіон – це частина країни, тому має спільні для всієї держави риси народного господарства, традиції, звичаї, культуру, мову. Разом з тим регіон має тільки йому властиві окремі риси: географію, демографічний склад населення, мовні, релігійні, світоглядні особливості.

В умовах комерціалізації та дерегіоналізації радіомовлення, що постійно зростає, створення приватного сектора в цій сфері діяльності досить важливо визначити тенденції та можливі шляхи розвитку регіонального радіомовлення, обґрунтувати його консолідуючу роль та значення в сучасних умовах.

Якщо порівняти радіомовлення на початку його існування з теперішнім періодом, то слід зазначити, що на початку нового століття, тисячоліття, населення країни, відчувши на собі вплив електронних ЗМІ, сподівається на позитивні зміни у сфері радіомовлення, і, перш за все, у мовній політиці місцевого мовлення.

Зростання ролі регіонального радіомовлення зумовлене не тільки великою довірою до нього населення, але і його призначенням у сучасних умовах, історичною місією – стати консолідуючою ланкою в системі комунікацій, що поєднує населення регіону на основі культурних цінностей, самобутніх історичних традицій, які відповідають його духовним запитам.

Передусім необхідно визначитися з термінологією. Під місцевим (регіональним) радіомовленням зазвичай мають на увазі радіоорганізації (студії, компанії, канали), що ство­рюють власну програму, зона поширення якої обмежується територією конкретного регіону.

У чому ж причина виникнення місцевого радіомовлення? Чому держава, підприємці та просто платники податків витрачають чималі гроші, аби профінансувати, підтримати регіональні радіокомпанії матеріально? Наскільки ці витрати доцільні? І чи варто все зводити лише до економічних міркувань, до вигоди? Відповідаючи на ці запитання, мимоволі маєш справу з тими самими проблемами місцевої преси, телебачення. Тут багато спільного, але в проблематиці регіонального радіомовлення є і чимало специфічного.

Важлива особливість соціальної інформації полягає в тому, що загальнонаціональні проблеми кожна людина сприймає в аспекті саме місцевому. Розуміє загально­державне, осягаючи факти повсякденного життя навколо неї. У цьому плані регіональне радіомовлення має рідкісний шанс виконувати комунікативну функцію, використовуючи свої незаперечні природні переваги, а саме: максимальну наближеність до головних орієнтирів та потреб людей, а також тісний і зрозумілий зв’язок з їх міжособистісними, а нерідко і з виробничими стосунками.

Проаналізуємо й таке неоднозначне питання, як ефективність радіомовлення. Проблема дуже важлива, бо вона, з одного боку, визначається якістю радіожурналістики, а з іншого – стає одним з найважливіших факторів формування громадської думки. Політикам варто знати аудиторію. При цьому використовують різні методи, що дають змогу будувати більш-менш адекватне віддзеркалення її. Але як би ми не формулювали суть ефективності радіомовлення, непорушною вимогою до її підвищення завжди було, є і буде акцентування в ефірі на найважливіших, значних для конкретного регіону проблемах.

Однак, крім цього, специфічність та своєрідність регіонального радіомовлення визначаються багатьма іншими факторами: соціально-економічною різницею між регіонами, національними особливостями аудиторії, технічними мож­ливостями місцевої радіомережі й радіовиробництва та багатьма іншими аспектами.

Місцеве радіомовлення давно вже стало важливим інстру­ментом національно-державної політики.

Радіомовлення загалом і місцеве зокрема тісніше, порівняно з іншими видами масової інформації, пов’язане з державним і громадськими інститутами. Спрямованість його передач зумовлена соціальною політикою держави, повністю залежить від того, чим займаються люди, “виконуючи професійні ролі й у вільний чаc”.

Можна сказати, що саме на слухачеві базується цілісна система функціонування радіомовлення в суспільстві, у тому числі й у конкретних соціальних зрізах його на місцях. Тому зв’язок “радіомовлення - суспільство - конкретне культурне середовище” закономірно узгоджується з іншим “радіомовлення – слухацька аудиторія”. І не тільки узгоджується – ці комунікативні пропорції серйозно впливають одна на одну.

Місцеве радіомовлення, якими б каналами воно не було представлене, є складником у духовному житті регіону. Разом із загальнонаціональними каналами місцеве радіомовлення формує духовні інтереси різних категорій населення, забезпечує зінтегрованість членів суспільства, орієнтує на нові цінності, утверджує принципи державності незалежної України.

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства регіональне радіомовлення опинилося перед необхідністю фундаментальних перетворень. З одного боку, ЗМІ відображають зміни в політичній, економічній, соціальній, культурній сферах місцевого життя, з іншого – безпосередньо впливають на зміст, спрямованість та інтенсивність цих змін. Формуюча система регіональної радіокомунікації має стати фактором, що консолідує суспільство на базі нових цінностей, нової ідеології, створити умови для значного поширення своїх ідей, позицій, підходів до вирішення соціальних завдань.

У діяльності електронних ЗМІ регіонального рівня вже виявилися деякі тенденції, що є перспективними з точки зору організації та функціонування нової системи регіональної комунікації. Ці тенденції, зокрема, зумовили переорієнтацію радіоаудиторії із загальнонаціонального на регіональний рівень.

Становлення нової регіональної системи радіокомунікацій відбувається на фоні формування певної інфраструктури міжрегіональних ринків техніки, радіожурналістських кадрів, виникнення принципово нових типів програм.

За останні роки відбулася своєрідна революція в регіональних ЗМІ, пов’язана з технологією підготовки та способів подачі радіоінформації, яка об'єктивно призвела до нової культурно-політичної реальності. Позитивно оцінюється роль місцевого радіомовлення в становленні органів місцевого самоврядування, участі у передвиборних кампаніях, особливо підкреслюється роль інтерактивних програм.

Розширення радіоаудиторії сьогодні, на жаль, відбувається не тільки за рахунок створення цікавих програм творчими колективами міста, а й за рахунок ретрансляції російських. Цей факт досить негативно впливає на формування національної свідомості потенційної слухацької аудиторії.

Якщо говорити про радіомовлення регіону як про творчий процес, то слід зазначити, що відбувається розвиток і дифузія жанрової палітри радіопубліцистики, з’являються нові види програм, інформаційна політика спрямована на забезпечення мешканців регіону актуальною, оперативною, цікавою інформацією. Досить важливим елементом є персоніфікація як у інформаційних, так і аналітичних та художньо-публіцистичних програмах.

Регіональне радіомовлення стає більш поліфункціональним. Розмаїття ефірних каналів та кабельних програм реально трансформує інформаційну ситуацію та змінює рівень стосунків із загальнонаціональними каналами.

Найближча перспектива регіонального радіомовлення – розвиток без ієрархічної державної системи врядування. У радіокомпаніях в дію приведено механізм саморозвитку, який активно стимулює процеси матеріального та правового вдосконалення системи комунікацій у регіоні.

Формування нової регіональної системи радіомовлення диктує необхідність появи нових жанрів, форм, методів і нетрадиційних напрямів мовлення.

Оптимістичним є також прогнозування того, що радіопрограми, котрі є розбещують, роз’єднують, озлоблюють аудиторію, у недалекому майбутньому мають поступитися місцем прогресивному радіо, що буде демонструвати уроки мужності, моральності, патріотизму, працелюбства, не приховуючи при цьому й негативних процесів, що відбуваються в суспільстві, та спрямованому на виконання найважливішої та необхідної в сучасних умовах консолідуючої ролі.

Місцеві журналісти мають вчитися (на кращих прикладах) вмінню столичних журналістів ретельно розробляти вибрану тему. Історія питання, статистичні дані, порівняльний аналіз, різні точки зору і, звичайно, компетентність – ось журналістські резерви підвищення якості підготовленого сюжету, які не завжди використовують на регіональному рівні.

Є очевидним той факт, що наскільки б насиченими й цікавими (рейтинговими) не були програми, розроблені загальнонаціональними каналами, довіра до них з боку населення буде вищою, якщо вони в помірних дозах будуть використовувати місцеві новини і програми, що розкривають проблеми, які хвилюють регіон.

• Питання для теоретичного опрацювання

1. Поняття регіонального радіомовлення.

2. Регіональне радіомовлення в сучасній структурі масової комунікації.

3. Аудиторія місцевого (регіонального) радіо.

4. Специфіка інформаційних програм на місцевому радіо.

5. Тенденції розвитку місцевого радіомовлення.

• Завдання для практичного опрацювання

  1. Дослідити тематичну спрямованість програм місцевого радіомовлення (на матеріалах програм радіостанцій Запорізького регіону).

  2. Проаналізувати специфіку інформаційних програм регіональних радіостанцій (на матеріалах радіостанцій м. Запоріжжя).

  3. Створити психографічний портрет слухача запорізького регіону.

  4. Провести опитування серед слухачів місцевого радіо щодо тематичних уподобань.

  5. Аналіз місцевого радіомовлення (хвиля, інтернет-адреса, інформація на веб-сайті, власне ставлення).

• Реферативна робота

  1. Діяльність радіостанції “Ностальжі”.

  2. Діяльність радіостанції “Великий луг”.

  3. Діяльність радіостанції “Запоріжжя-FМ”.

• Література

1. Борецький І. Львівські радіостанції як дзеркало розвитку українського радіомовлення // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 4. – Львів, 2001. – С. 141-144.

2. Гоян О. Радіоринок України: специфіка ринкових відносин. Українська журналістика. – К., 1997. – С. 63-67.

3. Григораш Д.С. Журналістика у термінах і виразах. – Львів, 1974.

4. Дрешпак В. Регіональне радіомовлення в контексті проблем державної інформаційної політики України // Eх professo: Збірник наукових праць. – Вип. 3. – Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського університету, 2001. – С. 77-86.

5. Качкан В., Лизанчук В. Особливості підготовки матеріалів для телебачення і радіо: Навч. посібник. – Львів, 1987. – 68 с.

6. Климок В.В. Особливості функціонування регіональних FМ-станцій у Франції та можливості використання їх досвіду // Eх professo: Збірник наукових праць. – Вип. 3. – Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського університету, 2001. – С. 341-347.

7. Климок В.В. Стратегія становлення та розвитку регіонального радіомовлення у Франції (на прикладі радіостанції департаменту Жиронда) // Вісник Дніпропетровського університету. – Літературознавство. Журналістика. – Вип. 4. – Дніпропетровськ, 2001. – С. 59-64.

8. Коновалов С.В. Региональные радиоканалы Украины: FМ-диапазон // Маркетинг и реклама. – 2000. – № 5-6. – С. 28-34.

9. Корконосенко С.Г. Основы журналистики: Учебник для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2001. – С. 86-108.

10. Левченко І. Говорить і показує Севастополь!.. Регіональний ефір у контексті загальнонаціонального телерадіопростору // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 4. – Львів, 2001. – С. 145-147.

11. Лизанчук В.В. Радіожурналістика: засади функціонування. – Львів: ПАІС, 2000. – 366 с.

12. Миронченко В.Я. Основи інформаційного радіомовлення: Підручник. – К.: ІЗМК, 1996. – 440 с.

13. Нахапетов В. Аудиторія місцевого (регіонального) телебачення // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 3. – Львів, 2000. – С. 241-258.

14. Пенчук І. Мова ефіру запорізького регіону як фактор впливу на національну самоідентифікацію молоді: сумна арифметика // Українська періодика: історія і сучасність: Доп. та повідомл. восьмої Всеукр. наук.-теорет. конф. – Львів, 24-26 жовтня 2003 р. / НАН України. ЛНБ ім. Стефаника, НДЦ періодики; За ред. М.М. Романюка. – Львів, 2003. – С. 632-636.

15. Пенчук І. Сучасне регіональне радіо: проблеми... – Вісник Запорізького державного університету: Збірник наукових статей. – Запоріжжя: Запорізький державний університет, 2002. – С. 107-110.

16. Пенчук І. Регіональне телебачення і радіомовлення у контексті формування національної свідомості молоді: Автореф. дис. на здобуття ступеня канд. філол. наук. – К.: Видавництво Інституту журналістики, 2003. – 20 с.

17. Сербенська О. Ефірне мовлення у взаєминах з усною мовою // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 4. – Львів, 2001. – С. 121-127.

18. Таранюк М. FМ-радіо в регіоні: шлях до популярності // Вісник Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. – 2002. – № 6.

19. Хомин О. Модерні інформаційні тенденції та їхній вплив на українське радіомовлення // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць.– Вип. 4. – Львів, 2001. – С. 75-86.

20. Хомин О. Українське радіомовлення: шляхи розвитку // Телерадіожурналістика: історія, теорія, практика, погляд у майбутнє. – Львів: Редакційно-видавничий відділ Львівського університету, 1997. – 160 с.