Тема 10. Передачі для дітей та юнацтва

Радіомовлення для дітей та юнацтва – один з видів радіомовлення, спрямований на виховання юних громадян нашої країни. До його програм входять літературно-драматичні композиції і спектаклі, казки, передачі пізнавального і розважального характеру і на теми, пов’язані з життям школярів.

Сьогодні прослуховування радіопрограм є особливою діяльністю сприйняття, що набуває великого значення як канал соціалізації дитини. Можливості цілеспрямованого впливу на хід особистісного та пізнавального розвитку дітей і підлітків через ЗМІ важко переоцінити. Однак використання цих можливостей у наш час відбувається іноді стихійно, без контролю та урахування результатів такого впливу, його позитивних і негативних наслідків для розвитку і психологічного благополуччя дітей. Проектування та створення радіопередач для дітей вимагає ретельного прогнозування короткострокових та тривалих ефектів такого впливу для соціально-морального та особистісного розвитку дітей, аналізу психологічних особливостей комунікації в межах взаємовпливу “дитина – радіоведучий (радіогерой)”.

Критерієм інформаційної безпеки дитячих програм та реклами, що орієнтовані на прослуховування дітьми і підлітками, є створення оптимальних психологічних умов особистісного та розумового розвитку дітей і підлітків.

Аспекти інформаційної безпеки

1. Ціннісно-змістовний – засвоєння моральних норм, цінностей, етичних уявлень, що відповідають моральним гуманістичним ідеалам.

2. Комунікативний:

   • формування позитивного образу батьків, вчителів, однолітків, друзів як партнерів рівноправного спілкування;

   • оптимізація батьківсько-дитячих стосунків, формування установки довіри, терпимості, поваги у сімейних стосунках;

   • формування комунікативної компетентності дитини, включаючи мотиваційний та оперативно-технічний компоненти спілкування;

   • побудова комунікативного акту в просторі “ведучий – слухач – дитина”, який вільний від маніпулювання свідомістю та поведінкою слухача, що поважає особисту гідність слухача і право на вибір вчинку.

3. Пізнавальний:

   • надання змістовної, достовірної, науково обґрунтованої інформації, що є адекватною віку дитини і яка створює зону найближчого розвитку;

   • використання інтерактивних методів, що дали б змогу дитині реалізувати пізнавальну активність і розвивати навчально-пізнавальну мотивацію.

4. Поведінковий – мінімізація моделей і зразків поведінки, що включає в себе агресивну поведінку в будь-яких її формах, у тому числі й суїциди, адиктивна і сексуальна поведінка. Використання цих методів може бути зумовлене лише вирішенням спеціальних завдань профілактики та корекції певних форм поведінки.

5. Особистісний (розвиток “Я-концепції” та ідентичності):

   • презентація адекватних завданням розвитку зразків для особистісної, етнічної, національної, статевої ідентифікації;

   • забезпечення умов зберігання особистісної цілісності та інтеграції;

   • стабілізація емоційного стану особистості, попередження страху, тривоги, емоційної неврівноваженості, депресії;

   • формування толерантності особистості.

За привабливістю сучасні діти віддають перевагу мультиплікаційним фільмам і деяким дитячим передачам. Трохи поступаються розважальні передачі з елементами змагань. Крім того, дітям подобаються інформаційні випуски і ток-шоу. Ці дані свідчать про дефіцит дитячих програм, що відповідають психологічним потребам і запитам дітей і необхідності більш адекватного врахування їх відповідності віково-психологічним особливостям дітей і завданням розвитку цього віку.

Особливо згубно низькопробна чужинська “масова культура” впливає на дітей, підлітків. Для них підсвідома агресія найбільш небезпечна, бо заважає, перешкоджає формуванню здорових мо­рально-духовних цінностей, високохудожніх, справжніх естетич­них смаків, утвердженню національно-громадянської свідомості. Адже відомо, що людина – біосоціодуховна сутність, складне поєднання свідомості, інтелекту і підсвідомості, інстинктів. Відеопродукція провокаційно-агресивного змісту, де пропагуються на­силля, жорстокість, еротика, фактично блокує високе духовно-національне Я молодої людини, паралізує свідомість й активно пробуджує інстинкти.

Психолого-педагогічну методику використання теле- і радіо­передач у системі освіти і виховання підростаючого покоління, набутої в радянський період, з певним коригуванням можна використовувати у наш час. Професор Борис Потятиник вважає, що медіаосвіта в Україні має прищепити “психологічний імунітет” до патогенного впливу електронних ЗМІ, який пов’язують з надміром реклами, пропагандою і фальсифікацією, ек­ранним насильством і порнографією.

• Питання для теоретичного опрацювання

1. Передачі для дітей дошкільного віку.

2. Програми шкільного навчання і виховання крізь призму радіомовлення.

3. Програми морально-естетичного спрямування на радіо.

4. Казка в ефірі.

5. Професіональне спрямування програм радіо.

6. Літературно-мистецькі радіожурнали.

7. Культурологічні передачі для дітей.

8. Розважально-пізнавальні програми для дітей.

9. Просвітницько-пізнавальні програми.

• Завдання для практичного опрацювання

1. Зробити інтерв’ю з ведучим дитячої програми.

2. Створити власну концепцію дитячої програми.

3. Написати сценарій пізнавальної програми для юнацтва.

4. Зробити інсценовану казку на радіо (колективне завдання).

• Література

1. Білоус О. Електронні ЗМІ в системі освіти і виховання підростаючого покоління // Українська періодика: історія і сучасність. – Львів, 2000. – № 8.

2. Богорад Т., Кузнєцова Л. Актуальні проблеми вивчення іноземних мов за допомогою телебачення // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 1. – Львів, 1999. – С. 244-249.

3. Грачова Н. Вплив електронних ЗМІ на свідомість людини // Eх professo: Збірник наукових праць. – Вип. 3. – Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського університету, 2001. – С. 133-137.

4. Давыдов С.Г. Детское и юношеское телесмотрение в Москве: количественный анализ / Информационная и психологическая безопасность в СМИ: Под ред. А.И. Донцова, Я.Н. Засурского, Л.В. Матвеевой, А.И. Подольского. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 335 с.

5. Ефимова Л.Л. Зарубежный опыт правового регулирования защиты информационной безопасности при осуществлении теле- и радиопрограмм / Информационная и психологическая безопасность в СМИ: Под ред. А.И. Донцова, Я.Н. Засурского, Л.В. Матвеевой, А.И. Подольского. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 335 с.

6. Качкан В., Лизанчук В. Особливості підготовки матеріалів для телебачення і радіо: Навч. посібник. – Львів, 1987. – 68 с.

7. Лизанчук В.В. Радіожурналістика: засади функціонування. – Львів: ПАІС, 2000. – 366 с.

8. Миронченко В.Я. Основи інформаційного радіомовлення: Підручник. – К.: ІЗМК, 1996. – 440 с.

9. Пенчук І. Формування ментальності нації крізь призму радіомовлення ( на матеріалах радіостанцій м. Запоріжжя) // Eх professo: Збірник наукових праць. – Вип. 3. – Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського університету, 2001. – С. 179-186.

10. Пристанская О. Правовое регулирование информационной безопасности детей в России / Информационная и психологическая безопасность в СМИ: Под ред. А.И. Донцова, Я.Н. Засурского, Л.В. Матвеевой, А.И. Подольского. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 335 с.

11. Радиожурналистика: Учебник / Под ред. А.А. Шереля. – М.: Издательство Московского университета, 2000. – С. 406-428.

12. Святовець В. Використання казкових сюжетів та образів у сучасній публіцистиці // Вісник Київського національного університету. – Серія: Журналістика. – Вип. 4. – К., 1997. – С. 261-268.