II. Соціальна комунікація на службі у людини

Згідно з Папською конституцією, медіа покликані служити людській гідності в той спосіб, що вони допомагають людям провадити добре життя і жити в спільноті. Медіа дають можливість людині усвідомити свою гідність, зважати на думки та почуття інших людей, розвивати почуття взаємної від­повідальності та зростати у особистій свободі, поважаючи свободу інших, ведучи з ними діалог. Комунікація за допомогою медіа має величезну владу, оскільки сприяє людському щастю та духовній досконалості. Не претенду­ючи на абсолютну повноту, ми дамо тут побіжний перелік позитивних еко­номічних, політичних, виховних та релігійних аспектів.

Економічні аспекти. Ринок не є ані моральною категорією, ані дже­релом моральних вартостей, і ним можна зловживати. Проте ринок може і слугувати людині. У ринковій економіці медіа відіграють доконечну роль. Суспільна комунікація є опорою для ділового життя та торгівлі, вона сприяє зростанню економіки, покращенню якості існуючих та впровадженню нових продуктів та послуг, вона пожвавлює конкуренцію, що слугує інтересам загалу, та допомагає людині на основі отриманої інформації ви­брати певний продукт чи ознайомитися з його властивостями. Словом, сьо­годнішні комплексні системи національних та міжнародних економік не мо­жуть функціонувати без медіа взагалі. Якби зліквідувати медіа, то вирі­шальні структури економіки було б зруйновано.

Політичні аспекти. Медіальна комунікація корисна для суспільства, оскільки вона полегшує доступ поінформованим громадянам до участі в політичних процесах. Медіа об’єднують людей, які мають спільні наміри та цілі, і в той спосіб сприяють творенню та збереженню політичних спільнот. У нинішніх демократичних суспільствах медіа є абсолютно необхідними. Вони постачають інформацію про проблеми та події, про владу та кандида­тів на владу, спонукають керівників до прямих контактів з громадсь­кістю. Медіа є найважливішими інструментами для викриття некомпетентнос­ті, корупції та зловживань; водночас вони привертають нашу увагу до при­кладів компетентності, громадянської мужності та ретельності.

Культурні аспекти. Засоби соціальної комунікації уможливлюють людям доступ до літератури, театру, музики і мистецтва і в той спосіб спри­яють розвиткові людства у напрямку знання, мудрості та краси. Тут мають­ся на увазі не лише класичні твори та результати досліджень, але і здорова розважальна інформація для простих людей, яка творить родини, допомагає у подоланні буденних клопотів, підтримує духовно старших та хворих осіб і проганяє втому і депресію. Етнічним групам медіа надають можливість під­тримувати і плекати власні культурні традиції, ділитися ними з молодшими поколіннями, залишаючи їм у спадок цю культуру. Подібно до митців, медіа також служать загальному благові, зберігаючи та примножуючи культурну спадщину націй та народів.

Виховні аспекти. У багатьох ділянках – від школи до місця праці та у багатьох відтинках життя медіа є важливими виховними інструментами. Діти-дошкільнята, які вчаться читати і рахувати, молодь, що прагне здобути професію або освіту, старші люди, які на схилі літ знову сідають за парту, – усі вони завдяки медіа мають доступ до багатющого спектра освітніх за­собів, який постійно поповнюється. У багатьох класах медіа є стандартними навчальними засобами. Проте і за межами школи медіа, включаючи Інтернет, долають колосальні відстані й досягають селян у найвіддаленіших селах, монахів, що живуть відособлено, прикутих до ліжка хворих, ув’язнених.

Релігійні аспекти. Релігійне життя багатьох людей неабияк збага­чується медіа. Вони подають новини та інформацію про релігійні події, ідеї та особистості Церкви, є інструментами проголошення віри та катехизації.

Інколи медіа сприяють духовному збагаченню людей. Приміром, вели­чезна телеаудиторія регулярно отримує відомості з Риму про важні події у житті Церкви через сателітарну антену і певним чином бере у них участь. Уже впродовж років медіа доносять слова Святого Отця до мільйонів і міль­йонів людей під час Пастирських візитів Папи.

В усіх цих ділянках – політичній, економічній, культурній, ви­ховній, релігійній – медіа можуть бути використані для побудови людської спільноти та її розвитку. І комунікація справді має бути відкритою для спільноти людей.

Щоб стати братами і сестрами, необхідно знати один одного. Щоб пі­знати один одного, необхідним є обширне та глибоке спілкування між собою. Комунікація, що слугує правдивій спільноті, є чимось більшим, ніж просте висловлення думок чи вираз почуттів, комунікація у своїй най­глибшій суті є жертвування самого себе у любові.

Така комунікація прагне до блага і повноти усіх членів спільноти. Проте необхідним є діалог, щоб розпізнати це благо. Тому усім, хто має справу з комунікацією, треба ангажуватися до участі у цьому діалозі і усвідомити собі суть Добра. У той спосіб медіа сповнять свій обов’язок – свідчити правдиво про життя, про людську гідність, про істинний зміст нашої свободи і взаємної залежності.

ІІІ. Соціальна комунікація, яка загрожує людському благові

Медіа можуть також використовувати і для того, щоб ставати на шляху спільноти та порушити благо людей. Це відбувається тоді, коли вони відчужують, відтісняють людину, втягують її у потворні, будовані на фальшивих, руйнівних вартостях спільноти, коли сіють ворожість та конф­лікти, коли подають низьке і недостойне у фальшивій величі, зневажаючи справді високе та благородне, коли поширюють брехню та дезінформацію. Різноманітні кліше та стереотипи – расові, етнічні, статеві, вікові, релігій­ні, на жаль, поширені також і серед медіа. Часто засоби соціальної комуні­кації залишають поза увагою справді нове і важливе, у тому числі і Радісну Звістку, Євангеліє, а концентруються на минучому, тому, що зараз “у моді”.

Зловживання існують у кожній із згаданих ділянок.

Економіка. Інколи медіа використовуються для спорудження та підтримки економічних систем, що слугують гонитві за прибутком та жадобі грошей. Типовим прикладом є неолібералізм. Базований на суто економічно­му трактуванні особи, він на шкоду гідності окремої особи та окремого наро­ду вважає своїми єдиними вимірами прибуток та ринкові закони. За цих обставин засоби комунікації, які мають слугувати всім, працюють на благо небагатьох. Процес глобалізації створює надзвичайні можливості щораз більшого добробуту. Проте складовою цього процесу є факт, що деякі нації та народи перебувають у стані ізоляції та експлуатації і чимраз відстають у боротьбі за розвиток. Ці осередки нужди та злиднів у морі надлишку є дже­релами заздрості, відчуження, напружень і конфліктів. З огляду на цю не­справедливість медіа недостатньо вважати своїм завданням лише повідомляти про дійсний стан речей. Безперечно, це і є їх завданням. Проте існу­ють випадки людського страждання, які просто ігноруються медіа, повідом­ляючи про інше; ця селективна поведінка не має виправдання. У ще більш принциповому сенсі структура і політика комунікації є факторами, які спри­яють тому, що одні люди інформаційно “багаті”, а інші інформаційно “бід­ні”, і це у час, коли добробут, та навіть виживання залежать від інформації.

У цей спосіб медіа підтримують несправедливість та нерівність, які, у свою чергу, ведуть до страждань. Необхідно подолати бар’єри та монополії, котрі залишають багато народів на маргінесі розвитку. Необхідно забезпечи­ти усім – окремим особам і народам – умови вільного розвитку. Комуніка­ція та інформаційні технології разом з необхідними знаннями їх застосуван­ня є однією із цих умов.

Політика. Нечесні політики використовують медіа для демагогії та обману з метою підтримки несправедливості та гноблення у насильницьких режимах. Вони ізолюють суперників та регулярно спотворюють істину. За­мість зближення людей медіа розділяють їх, творячи напруження і провоку­ючи конфлікти. Навіть у демократичних системах вважається нормальним, що провідні політики маніпулюють громадською думкою за допомогою ме­діа, замість того, щоб сприяти громадській участі в політичних процесах. Правила демократії хоча і поважають, проте, запозичені із рекламної сфери та PR методи використовують в ім’я політики, яка експлуа­тує окремі групи та порушує основні права людини, у тому числі право на життя.

Часто мас-медіа популяризують етичний релятивізм та утилітаризм, котрі є основою нинішньої культури смерті. Медіа часто стають учасниками “змови проти життя”, подаючи явища контрацепції, стерилізації, абортів і евтаназії як ознаки прогресу та свободи і позначаючи позиції, які беззасте­режно виступають за збереження життя, як ворожі й реакційні.

Культура. Критики часто відзначають поверховість і поганий смак медіа. Твердження, що медіа віддзеркалюють рівень публіки, не є виправ­данням; тому що медіа самі впливають на думки публіки і саме вони зобо­в’язані піднімати, а не опускати етичну планку. Ця проблема набуває різних форм. Замість того, щоб ретельно та правдиво пояснювати складні питання, медіа спрощують їх або ж уникають взагалі. Розважальні медіа продукують аморальні антигуманні програми, надуживаючи темами сексуальності та на­сильства. Абсолютно безвідповідальною є позиція, котра ігнорує або недо­оцінює той факт, що порнографія і садистське насильство псують людські стосунки, розмивають подружнє та родинне життя і моральну цілісність су­спільства. На міжнародному рівні культурна експансія мас-медіа є серйоз­ною проблемою. Традиційні форми вираження культури часто залишаються без доступу до ЗМІ і перебувають на межі зникнення; вартості секуляризо­ваного суспільства добробуту чимраз активніше витісняють традиційні суспільні цінності, які є слабшими і біднішими. З огляду на цю ситуацію особливу увагу треба звернути на те, щоб забезпечити молоді та дітям до­ступ до тих програм, які уможливлять їм контакт з їх культурною спадщи­ною. Важливою є комунікація без культурних кордонів. Суспільства можуть і мають вчитися одне в одного. Проте така транскордонна комунікація не повинна відбуватися коштом слабших. Сьогодні навіть найекзотичніші куль­тури не є ізольованими. Вони збагачуються з численних контактів, але страждають під тиском уніфікуючих тенденцій. Та обставина, що такий колосальний потік комунікації пливе лише в одному напрямку – від розви­нутих націй до бідних і тих, що розвиваються, – ставить серйозні етичні питання. Чи багатим нічого вчитися у бідних? Чи сильні є глухими до голо­су слабших?

Виховні аспекти. Замість того, щоб сприяти навчанню людей, ме­діа можуть і відволікати їх увагу та спонукати до порожньої трати часу. Особливо страждають діти та молодь, проте, і дорослі зазнають шкоди від примітивних, маловартісних і кітчевих програм. Однією з причин такого зловживання медіа довірою є жадоба грошей. Інколи медіа є інструментами індоктринації з метою контролювати уми людей та завадити доступові до ін­формації, яку ці люди з волі відповідних установ не мають отримати. Це є спотворенням правдивого виховання, що прагне розвивати знання і здібності людини та допомагати їй у досягненні цілей, а не звужувати її горизонт і ставити на службу певній ідеології.

Релігійні аспекти. У стосунках мас-медіа і релігії з обох сторін існують спокуси.

З боку медіа ці спокуси виявляються таким чином: медіа ігнору­ють релігійні ідеї або відтісняють їх на узбіччя; вони трактують релігію без належного розуміння, а то і зі зневагою, як об’єкт цікавості, що не заслуго­вує на серйозну увагу; вони вороже ставляться до визнаних релігійних груп, міряючи співвідношення релігії та релігійного досвіду категоріями світськими і підтримують релігійні погляди, котрі мають світський присмак, прагну­чи втиснути суть потойбічності (трансцендентності) у рамки раціоналізму і скептицизму. Нинішні медіа часто відображають постмодерністський стан людського духу, який перебуває в межах власної іманентності, не маючи жодного стосунку до трансцендентності.

Спокуси з боку релігії виглядають таким чином: релігія творить своє уявлення про медіа виключно на засадах упередження та заперечення; вона не розуміє, що такі розумові аспекти діяльності медіа, як об’єктивність і позапартійність, можуть виключати їх особливе ставлення до релігії в її інституційних інтересах; релігія пропонує свої послання емоційним, маніпулятивним шляхом, ніби тут йдеться про конкуренцію продуктів на перепов­неному ринку; вона використовує медіа як інструменти контролю і пануван­ня; вона вдається до непотрібної таємничості і суперечить істині; вона зни­жує вартість євангельських вимог навернення, спокути і покращення життя, заміняючи їх безбарвною релігійністю, яка не промовляє до людей; вона підтримує фундаменталізм, фанатизм і релігійну ексклюзивність, зневагу і ворожість супроти інших.

Отже, медіа можуть бути використані у добрих чи поганих цілях – це питання обраного рішення. Не слід забувати, що медіальна комунікація не є утилітаристською діяльністю, спрямованою на те, щоб когось переконати чи щось комусь продати. Ще меншою мірою медіа є посередником ідеології. Вони можуть час від часу зводити суть людини до споживацької одиниці, інтереси якої конкурують з іншими, або ж маніпулювати читачами, глядачами чи слухачами як простими цифрами, які обіцяють вигоду у формі проданого продукту чи політичної підтримки. Усе це руйнує спільноту. Завданням комунікації є зближувати людей, збагачувати їх життя, а не ізолювати та експлуатувати їх. Правильно використані засоби соціальної комунікації можуть спричинитися до створення людської спільноти, базованої на справедливості і любові, і саме тоді вони (медіа) стануть знаком надії.