- •Відповіді на залік з організації роботи і управління в органах прокуратури України
- •1. Поняття організації роботи і управління в органах прокуратури.
- •2. Організаційна структура системи управління в органах прокуратури. Структура органів прокуратури характеризується:
- •5. Компетенція посадових осіб органів прокуратури зі здійснення організації та управління конкретними органами (підрозділами) прокуратури.
- •6. Організаційно-управлінські акти органів прокуратури та їх класифікація.
- •7. Міжнародна та Українська асоціація прокурорів.
- •18. Правовий статус працівників прокуратури.
- •20. Організаційно-управлінські повноваження Генеральної прокуратури України та їх зміст.
- •Наказ від 19 вересня 2005 року n 1 «Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України»
- •24. Організаційно-управлінські повноваження прокуратур арк та обласного рівня, їх зміст.
- •25. Організаційно-управлінські повноваження міських, районних і прирівняних до них прокуратур, їх зміст.
- •10. Характер участі органів прокуратури у розробці та виконанні загальнодержавних і регіональних програм протидії злочинності.
- •27. Координація дій правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю.
- •28. Суб’єкти координаційної діяльності. Повноваження прокурора як спеціального суб’єкта координації.
- •20. Порядок підготовки, скликання та проведення координаційних (міжвідомчих) нарад.
- •21. Порядок напрацювання й оформлення рішень координаційних (міжвідомчих) нарад, організація контролю за їх виконанням.
- •21. Документальне оформлення координаційних і міжвідомчих нарад, контроль за виконанням їх рішень.
- •22. Поняття та правове регулювання діяльності органів прокуратьури у сфері міжнародного співробітництвам та правової допомоги.
- •23. Зміст прокурорської діяльності по виконанню міжнародних доручень з правової допомоги.
- •8. Координаційна рада генеральних прокурорів країн снд:завдання та напрями діяльності.
- •26. Нормативно-правовий акт: поняття та якісна характеристика.
- •29. Поняття і характеристика управлінського акта прокуратури
- •29. Типологія і класифікація управлінських актів прокуратури
- •29. Види основних управлінських актів органів прокуратури їх характеристика
- •30. Умови й фактори забезпечення якості управлінських рішень
- •31. Процес напрацювання управлінських актів, його етапи
- •32. Порядок і форми реалізації управлінських актів. Відповідальність за прийняття незаконних і необґрунтованих управлінських актів.
- •33. Процедурні питання планування роботи в органах прокуратури.
- •33. Процес підготовки плану, його стадії. Вимоги щодо змісту і структури плану.
- •34. Підстави та терміни складання та направлення планів прокуратур нижчого рівня до прокуратур вищого рівня.
- •35. Види планів та їх характеристика:
- •36. Контроль за додержанням планової дисципліни: поняття та сутність
- •37. Порядок, принципи, форма та зміст управлінського акта прокуратури щодо розподілу обов’язків
- •37. Що має враховуватись при розподілі обов’язків?
- •52. Основні організаційно-управлінські обов’язки керівника органу прокуратури
- •38. Загальна характеристика та сутність інформаційно-аналітичної діяльності органів прокуратури.
- •39. Значення аналітчних досліджень для прокурорської діяльності. За якими напрямами мають проводитись комплексні аналітичні дослідження
- •40. Методологія збирання та опрацьювання необхідної інформаціїю
- •41. Стадії і методи (способи) аналітичних досліджень
- •42. Вимоги щодо форми, структури, якості аналітичних розробок
- •43.Реалізація аналізів, узагальнень: порядок, терміни, форми.
- •44.Оперативна нарада: поняття, значення, сутність.
- •45.Якою є процедура підготовки та проведення оперативних нарад?
- •46.Рішення оперативних нарад: порядок їх оформлення, реалізації, зняття з контролю.
- •47. Позитивний досвід:понятійне визначення, порядок вивчення, розповсюдження і впровадження у практику.
- •48. Особливості організації роботи прокуратур районів у містах з районним поділом, правова регламентація щодо цього.
- •49. Принципи та правові підстави контрольної діяльності в органах прокуратури.
- •50. Охарактеризувати систему контролю в органах прокуратури, форми та засоби забезпечення контрольної діяльності.
- •51. Дайте правове визначення поняття «керівник» у системі прокуратури та охарактеризувати основний зміст діяльності «керівника».
- •51. Окреслити основні обов’язки керівника в системі прокуратури з посиланням на відповідні нпа.
- •52. Окреслити компетенцію керівника структурного підрозділу прокуратури з посиланням на відповідні нпа.
- •53. Окреслити компетенцію керівника міської прокуратури з посиланням на відповідні нпа.
- •54. Назвати напрями та засоби оптимізації праці керівника міської(районної) прокуратури.
- •55. Дати правове визначення поняттю «прокурор галузевого підрозділу» та охарактеризувати основний зміст діяльності цього прокурора.
- •55. Окреслити компетенцію та основні обов’язки прокурора галузевого підрозділу з посиланням на відповідні н.П.А.
- •61. Окреслити межі компетенції прокурорів міст і районів із забезпечення принципу гласності.
- •62. Висвітлити правові підстави й основні вимоги щодо організації роботи з правової інформації та систематизації законодавства в органах прокуратури.
- •Наказ № 7 гн від 22 квітня 2004 року «Про організацію роботи з питань правового забезпечення в органах прокуратури».
- •63. Вимоги, що перед'являються до організації робот з питань ведення обліку і звітності в органах прокуратури. Назвати нормативно-правові документи.
- •64. Назвати основні форми статистичної звітності органів прокуратури, терміни подачі її за належністю.
- •65. Якими є періодичність та правові підстави проведення прокуратурою перевірок щодо достовірності обліку злочинів?
- •66. Назвати критерії оцінки ефективності роботи органів прокуратури в цілому та за окремими напрямами (наприклад, за профілем основної роботи) та нормативно-правові акти. Де визначено ці критерії?
- •67. Якими є основні вимоги та правові підстави щодо організації діловодства в органах прокуратури? Хто несе відповідальність за стан і організацію діловодства в прокуратурах районів (міст)?
28. Суб’єкти координаційної діяльності. Повноваження прокурора як спеціального суб’єкта координації.
Правоохоронні органи — органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Стаття 10. Координація діяльності по боротьбі із злочинністю
Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори координують діяльність по боротьбі із злочинністю органів внутрішніх справ, органів служби безпеки, органів податкової міліції, органів митної служби, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та інших правоохоронних органів.
У цілях забезпечення координації діяльності органів, вказаних у частині першій цієї статті, прокурор скликає координаційні наради, організує робочі групи, витребує статистичну та іншу необхідну інформацію, а також бере участь в організації нарад Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією.
Стаття 5. Система органів, які здійснюють боротьбу з
організованою злочинністю
1. Систему державних органів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю, становлять:
а) спеціально створені для боротьби з організованою злочинністю державні органи;
б) державні органи, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю в межах виконання покладених на них інших основних функцій.
2. До державних органів, спеціально створених для боротьби з організованою злочинністю, належать:
( Положення підпункту "а" пункту 2 статті 5 втратили
чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення
Конституційного Суду N 9-рп/2004 ( v009p710-04 ) від 07.04.2004 )
а) Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою
злочинністю при Президенті України;
б) спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України;
в) спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України.
В разі необхідності Верховною Радою України на постійній або тимчасовій основі можуть бути створені й інші спеціальні органи для боротьби з організованою злочинністю.
3. До державних органів, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю, належать:
а) органи внутрішніх справ України і Служби безпеки України, крім зазначених у пункті 2 цієї статті;
б) органи прокуратури України;
в) митні органи і органи Державної прикордонної служби України; (Підпункт “в” пункту 3 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 662-IV (662-15) від 03.04.2003 — набуває чинності з 01.08.2003 року)
г) органи державної податкової служби та державної контрольно-ревізійної служби;
д) органи і установи виконання покарань; (Пункт 3 статті 5 доповнено підпунктом “д” згідно із Законом N 312-XIV (312-14) від 11.12.98)
е) розвідувальний орган Міністерства оборони України; (Пункт 3 статті 5 доповнено підпунктом “е” згідно із Законом N 3111-III (3111-14) від 07.03.2002)
є) Служба зовнішньої розвідки України. (Пункт 3 статті 5 доповнено підпунктом “є” згідно із Законом N 3200-IV (3200-15) від 15.12.2005)
Стаття 6. Основні напрями боротьби з організованою злочинністю
Основними напрямами боротьби з організованою злочинністю є:
створення правової основи, організаційних, матеріально-технічних та інших умов для ефективної боротьби з організованою злочинністю, організація міжнародного співробітництва у цій сфері;
виявлення та усунення або нейтралізація негативних соціальних процесів і явищ, що породжують організовану злочинність та сприяють їй;
запобігання нанесенню шкоди людині, суспільству, державі;
запобігання виникненню організованих злочинних угруповань;
виявлення, розслідування, припинення і запобігання правопорушенням, вчинюваним учасниками організованих злочинних угруповань, притягнення винних до відповідальності;
забезпечення відшкодування шкоди фізичним та юридичним особам, державі;
запобігання встановленню корумпованих зв’язків з державними службовцями та посадовими особами, втягненню їх у злочинну діяльність;
протидія використанню учасниками організованих злочинних угруповань у своїх інтересах об’єднань громадян і засобів масової інформації;
запобігання легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, використанню суб’єктів підприємницької діяльності для реалізації злочинних намірів.
Стаття 7. Міжнародне співробітництво
Міжнародне співробітництво у сфері боротьби з організованою злочинністю грунтується на нормах міжнародного права і чинного законодавства України, міждержавних і міжурядових договорах, двосторонніх відомчих угодах.