Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
відповіді екзамен.docx
Скачиваний:
69
Добавлен:
09.02.2016
Размер:
176.13 Кб
Скачать

51. Податок на додану вартість

ПДВ – це непрямий податок, який є часткою новоствореної вартості, входить до ціни реалізації товарів і сплачується споживачем до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів.

Податок на додану вартість – універсальний непрямий податок, який найбільшою мірою відповідає умовам ринкової економіки. Одна із властивих йому ознак – економічна нейтральність: податок стягується за однаковою ставкою щодо всієї споживчої бази. Це створює йому перевагу порівняно з податком з обороту. ПДВ достатньо зручний і простий із суто адміністративного погляду(методи обчислення, порядок збору та сплати і т.п.). ПДВ є найбільш надійним і постійним джерелом надходжень доходів до державного бюджету.

Отже, характерними рисами ПДВ, за якими він визначається як специфічний правовий механізм є:

1) ПДВ орієнтований на надходження винятково в дохідну частину Державного бюджету, в основі чого лежить сталість і стабільність ПДВ;

2) Сплачується споживачем, тоді як формально його перераховує до бюджету особа, що реалізує товар, проводить роботи, надає послуги;

3) ПДВ сплачується на кожному етапі виробництва чи реалізації, незалежно від того, йдеться про зовнішній чи внутрішній обіг;

4) ПДВ є економічно нейтральним податком

Характеристика ПДВ включає в себе такі еатегорії:

1) за формою оподаткування ПДВ є непрямим податком;

2) за суб’єктами оподаткування - змішаний (даний податок сплачують як юридичні так і фізичні особи);

3) Є формально закріпленим(Розділ 5 Податкового Кодексу України);

4) за методом встановлення ставок – пропорційний;

5) за способом стягнення – на основі декларації;

6) за економічним змістом об’єкта оподаткування – це податок на споживання;

7) за джерелом сплати – виручка від реалізації товарів та послуг;

8) за сферою використання податкових надходжень – загального призначення

52. Поняття валютної операції. Правовий режим валютних операцій

Валютні операції — це контракти агентів валютного ринку щодо купівлі-продажу та надання позик в іноземній валюті на певних умовах, у певний момент часу.

Валютна операція у широкому розумінні — це конкретна форма прояву валютних відносин у народногосподарській практиці, у вузькому розумінні — операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обороті, увезенням, вивезенням, переказуванням на територію країни та за її межі валютних цінностей.

До валютних операцій відносяться:

  • операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між

резидентами у валюті України;

  • операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких

є валютні цінності;

  • операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, перека­зуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Режим здійснення валютних операцій на території України встановлений:

- Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»,

- Законом Украї­ни «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валю­ті»,

- а також іншими нормативними актами валютного зако­нодавства, серед яких велика кількість належить Національному банку України.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]