77. Правопорушення на валютному та страховому ринках

Злочинність у сфері страхування становить серйозну загрозу національній, а отже, і економічній безпеці України. Вона стала одним із негативних явищ, що серйозно впливає на ефективність діяльності органів державної влади, підриває стабільність і систему правопорядку, захищеність прав, свобод і законних інтересів громадян.

Найбільш поширеним способом порушення законодавства у сфері страхування є ухилення від сплати податків з прибутку шляхом віднесення до виробничих витрат сум страхування. Відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства” у валові витрати виробника включають­ся витрати суб’єкта страхування, пов’язані зі стра­хуванням майна, вантажів, кредитів і комерційних ризиків. Ураховуючи це, суб’єкти господарювання в цілях ухилення від оподаткування збільшують валові доходи, переводячи частину коштів як страхові платежі в „кишенькову” страхову компанію. Оскільки її засновником є дане підприємство, де сума обкладається меншою ставкою, ніж прибуток підприємства.

Ще одним видом ухилення від сплати подат­ків є ухилення від податків на прибуток та інших обов’язкових відрахувань до бюджету при виплаті заробітної плати.

Порушення валютного законодавства - незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії).

78. Предмет застави при кредитуванні. Іпотека

іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом.

Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів

нерухомого майна за таких умов:

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

79. Принципи резиденства у податковому праві

В основу обчислення певного податку з конкретного платника податковою юрисдикцією держави, що представляє платник, або на території якої здійснює діяльність, покладені два критерії: резидентства і територіальності.

Принцип резидентства (постійного місця знаходження) поділяє всіх платників на дві групи:

а) резиденти особи, що мають постійне місце проживання або місцеперебування в даній державі та підлягають оподаткуванню з усіх джерел і несуть повну податкову відповідальність;

б) нерезиденти особи, що не мають постійного місця знаходження в державі, і підлягають оподаткуванню тільки з прибутку, одержаного на даній території та несуть обмежену податкову відповідальність.

Таким чином, розподіл на резидентів і нерезидентів здійснюється на підставі трьох принципів:

1) постійного місцеперебування на території держави (частіше всього це кількісний критерій 183 доби);

2) джерела, з яких одержують доходи;

3) межі податкової відповідальності (обов’язку): повної чи обмеженої.