61. Фінансово-правові норми,їх структура,види

Фінансово-правова норма – це загально-обов’язкові приписи компетентних державних органів з приводу мобілізації, розподілу і використання коштів централізованих та децентралізованих фондів, які виражені в категорійній формі й забезпечені примусовою силою держави.

Структура фінансово-правових норм, не відрізняється від структури норм інших галузей права. Гіпотеза фінансово-правових норм визначає умови, за яких можуть виникати у громадян і організацій юридичні права і обов’язки у галузі фінансової діяльності.

Основою норми є диспозиція, яка вказує, якою повинна бути поведінка сторін фінансових відносин. Вона містить вимоги норми, встановлює права і обов’язки суб’єктів фінансових відносин.

Гіпотеза норми, визначає умову, за якої громадяни сплачують прибутковий податок: наявність джерела доходів. Диспозиція приписує суб’єктам сплачувати податок.

Санкція фінансово-правової норми містить вказівки на невигідні для її порушника наслідки.

Найпоширенішою санкцією є стягнення пені за порушення строку внесення платежів у бюджет.

Залежно від способу впливу на учасників фінансових відносин, визначального характеру їх юридичних прав та обов'язків фінансово-правові норми можна поділити на три види: зобов'язуючі - вимагають від учасників фінансових відносин здійснювати відповідні дії і встановлюють їх права та обов'язки у сфері цих відносин, забороняючи - містять заборону на здійснення певних дій, встановлюють обов'язок учасників фінансових відносин утриматися від них та уповноважуючи - встановлюють права учасників фінансових відносин на здійснення певних самостійних дій у передбачених межах. При цьому незалежно від поділу на види фінансово-правові норми мають категоричний характер, що пояснюється значенням закріплених правил поведінки учасників фінансових відносин для держави, зокрема щодо забезпечення органів державної влади та місцевого самоврядування відповідними фінансовими ресурсами.

62. Поняття податкової системи та принципи її побудови

Податкова система – це сукупність податків, зборів, та інших платежів, що стягуються у встановленому законом порядку до бюджету і державних цільових фондів, а також принципи, форми і методи побудови самих податків.

Податкова система характеризується:

- по-перше – порядком встановлення і введенням в дію податків і зборів та їх скасування;

- по-друге – класифікацією податків;

- по-третє – правами та обов’язками платників податків;

- по-четверте – порядком розподілу податків між бюджетами різних рівнів;

- по-п’яте – відповідальністю учасників податкових відносин.

Класичні принципи побудови податкової системи були сформульовані їх основоположником, шотлан­дським економістом і філософом А. Смітом. Вони викладені у чотирьох основних правилах:

- справедливості, яке стверджує загальність оподаткування і рівномірність його розподілу відповідно до доходів;

- визначеності, коли час оплати податку, спосіб і сума платежу повинні бути з точністю і заздалегідь відомі платнику і не залежати від суб'єктивних факторів;

- зручності, тобто кожен податок повинен стягуватись у такий час і такий спосіб, які найбільш зручні для платника;

- економії (раціональності), коли будь-який податок повинен стягуватися таким чином, щоб із доходів платника вилучалось якомога менше понад те, що надходить до державної скарбниці.

Сучасна податкова система України ґрунтується на принципах, що викладені в податковому законодавстві.