53. Поняття,предмет,система і джерела бюджетного права

Бюджетне право є підгалуззю фінансового права та включає фінансово-правові норми, які регулюють фінансові правовідносини у сфері бюджетної діяльності.

бюджетне право — це система бюджетно-правових норм як різновиду фінансово-правових, які регулюють відносини у сфері формування, розподілу й використання бюджетних ресурсів для забезпечення завдань і функцій держави, місцевого самоврядування й задоволення публічного інтересу.

Предмет фінансового права Існує в межах предмету фінансового права і охоплює суспільні відносини, які пов'язані з формуванням, розподілом І використанням державного й місцевого бюджетів як централізованих публічних фондів коштів. Такі відносини є бюджетно-правовими та мають свої особливості.

Система бюджетного права - це сукупність усіх упорядкованих норм бюджетного права, які узгоджені й згруповані в інститути бюджетного права в межах галузі фінансового права. Отже, структурними елементами бюджетного права є:

1) бюджетно-правові норми як базовий елемент системи;

2) бюджетно-правові інститути як сукупність бюджетно-правових норм, які регулюють певну групу однорідних бюджетних правовідносин.

Виокремлюють два інститути бюджетного права, наявність яких зумовлена характером бюджетних правовідносин та їх змістом:

- Інститут бюджетного устрою — норми цього інституту регламентують ту групу фінансових правовідносин, яка стосується закріплення засад формування бюджетної системи, структури державного й місцевих бюджетів та відносин, які складаються між ними.

- Інститут бюджетного процесу — норми цього інституту регулюють фінансові правовідносини, які складаються безпосередньо з приводу розробки проектів бюджетів та їх затвердження, формування (акумулювання фінансових ресурсів), розподілу, перерозподілу й використання централізованих фондів фінансових ресурсів бюджетів, а також обліку й звітності, які супроводжують всі стадії формування, розподілу й використання бюджетних ресурсів.

До джерел бюджетного права належать спеціальні закони, норми яких регулюють тільки бюджетні правовідносини. Основним джерелом бюджетного права, його центральним документом, є Бюджетний кодекс України прийнятий Верховною радою України 21 червня 2001 року. До джерел бюджетного права належать також закони про щорічний бюджет України.

54. Порядок ліцензування банківських операцій

Ліцензування - порядок надання дозволу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій комерційному банку, який з моменту реєстрації Національним банком України набув статусу юридичної особи.

Ліцензування банківської діяльності здійснюється з метою допущення на ринок банківських послуг України комерційних банків та банківських установ, умови діяльності яких відповідають встановленим Національним банком України обов'язковим вимогам та діяльність яких не загрожує інтересам їх клієнтів.

Для отримання ліцензії кредитна установа, що подає заяву, має дотримуватись низки вимог, передусім відносно:

· мінімального розміру статутного капіталу;

· джерел формування статутного капіталу;

· складу засновників банку;

· кваліфікації, досвіду та репутації керівництва банку;

· кола операцій, що виконуватимуться банком, та стратегії його діяльності;

· правильності оцінки банківських активів за їх ринковою вартістю;

· заходів щодо створення резервів на випадок виникнення сумнівних та безнадійних боргів і збитків від банківської діяльності.

Крім того, приймаючи рішення про видачу ліцензії, уповноважені органи можуть враховувати, наприклад, умови формування мережі філій нового банку; можливий вплив створюваного банку на

рівень конкуренції в кредитно-фінансовому секторі; національну належність капіталу чи засновника (у випадках, коли в країні діє особливий порядок розгляду заявок від іноземних осіб).

Ліцензія може містити положення про строки її дії, умови їх продовження, можливості внесення змін і доповнень, а також анулювання. У ній може бути обумовлено затвердження центральним банком кандидатур на перші керівні посади в банку після попередньої перевірки їхньої кваліфікації і досвіду роботи у разі істотних змін у структурі власності, злиття, зміни назви, зменшення сплаченої частки капіталу.

Одночасно з пакетом документів комерційний банк подає до територіального управління Національного банку України клопотання про надання висновку щодо їх відповідності встановленим вимогам. При поданні пакета документів територіальне управління перевіряє його комплектність. За відсутності хоча б одного з документів територіальне управління протягом трьох днів з моменту одержання документів має повернути комерційному банку пакет документів з супровідним листом з обгрунтуванням підстав його повернення.

У двотижневий термін з дня одержання повного пакета документів територіальне управління розглядає його та готує висновок щодо можливості надання банку ліцензії на здійснення перелічених у клопотанні банківських операцій та готовності банку до їх здійснення. У разі необхідності територіальне управління Національного банку може на місці перевірити достовірність інформації, викладеної в поданих документах.

Після розгляду пакета документів банку для одержання ліцензії територіальне управління Національного банку надсилає його разом зі своїм висновком до Національного банку України.

Підрозділ банківського нагляду розглядає подані документи разом з висновком територіального управління на предмет їх відповідності чинному законодавству, нормативним актам Національного банку України, вимогам, на підставі яких здійснюється ліцензування.

У разі необхідності подані документи розглядаються іншими департаментами Національного банку України.

Рішення щодо можливості надання ліцензії банкам приймається протягом одного місяця з дня одержання Національним банком України клопотання про одержання ліцензії та всіх документів, необхідних для одержання ліцензії.

Новостворені банки разом з документами, які подаються для їх реєстрації, у разі готовності до здійснення діяльності, на яку вони бажають одержати ліцензію, можуть подавати клопотання і про надання ліцензії на здійснення банківських операцій, додавши усі необхідні документи.

Після розгляду пакета документів управління реєстрації та ліцензування банків готує висновок щодо можливості надання банку ліцензії на здійснення певних операцій з переліком операцій і подає пакет документів з висновком на розгляд Комісії з питань нагляду і регулювання діяльності банків (далі - Комісія) для прийняття рішення про надання ліцензії.

Національний банк може відмовити банку в наданні ліцензії, якщо за результатами розгляду поданого пакета документів, а для діючого банку також аналізу діяльності за рік, що передує його зверненню до Національного банку, встановлено, що надана недостовірна або неповна інформація, що здійснення операцій може негативно вплинути на діяльність банку, або якщо банк не виконав умов Положення про порядок видачі банкам ліцензій на здійснення банківських операцій. Рішення про відмову в наданні ліцензії повідомляється банку в письмовій формі із зазначенням причин відмови.

Ліцензія набуває чинності з моменту прийняття відповідного рішення Комісією за поданням департаменту банківського нагляду і здійснення відповідного запису в Книзі реєстрації наданих ліцензій.