67. Правове регулювання і класифікація державного кредиту

Державний кредит — сукупність кредитних відносин, у яких позичальником є держава, а також форма вторинного перерозподілу валового внутрішнього продукту, що використовується для покриття дефіциту державного бюджету.

Фінансові відносини у сфері державного кредиту складаються лише у зв'язку з формуванням, функціонуванням і погашенням державного боргу.

Жодні правовідносини в галузі державного кредиту не можуть виникати і розвиватися без відповідного правового їх оформлення, без створення адекватної нормативної бази. Насамперед участь законодавчих і виконавчих органів державної влади, а також фінансових і кредитних органів у правовідносинах з державного кредиту та їх ролі в цьому закріплені Конституцією України та чинним законодавством України. Зокрема, в Конституції України в найзагальніших рисах викладені компетенція та повноваження, принципи діяльності в галузі державного кредиту Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України і Національного банку України.

Класифікація

За правовим оформленням:

- державні кредити, які надаються на основі угод (кредити урядів, міжнародних організацій, фінансових інститутів);

- кредити, забезпечені випуском цінних паперів (облігаціями, казначейськими зобов'язаннями).

За характером використання цінних паперів:

- ринкові позики; - неринкові позики;- спеціальні позики.

Залежно від строку погашення:

• короткострокові кредити (до 1 року);

• середньострокові кредити (до 5 років);

• довгострокові кредити (понад 5 років).

За методом розміщення:

• добровільні державні кредити;

• примусові державні кредити;

Залежно від розміщення позик:

• внутрішні — мобілізуються на внутрішньому ринку;

• зовнішні позики — надходять від інших країн.

За правом емісії:

• державні позики;

• місцеві позики.

Міжнародний кредит — це рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин. Це кредитні відносини між державами, фінансово-кредитними установами і фірмами різних країн.

Дефолт — це непогашення в строк зовнішніх зобов'язань, а також запровадження умов обміну державних цінних паперів, які менш сприятливі для іноземних інвесторів, ніж попередні.

68. Фінансовий контроль представницьких органів державної влади

Контроль представницьких органів влади здійснюється через комітети і комісії, що утворюються органами влади на кожному рівні. Проте особлива роль у фінансовому контролі належить комітету по бюджету, Верховної Ради України. Цей комітет дає висновок по проекту державного бюджету.

Верховною Радою створено постійно діючий орган - Рахункову палату. Її повноваження визначені Законом України "Про Рахункову палату" (1996 р.). Завдання Рахункової палати:

— контроль за своєчасністю виконання витратної частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів;

— контроль за утворенням і погашенням державного боргу України, визначення ефективності і доцільності витрат державних коштів;

— контроль за фінансуванням загальнодержавних програм;

— контроль за дотриманням законності в сфері надання державних кредитів;

— контроль за рухом коштів Державного бюджету і позабюджетних цільових фондів у банках.