- •Відповіді на залік з організації роботи і управління в органах прокуратури України
- •1. Поняття організації роботи і управління в органах прокуратури.
- •2. Організаційна структура системи управління в органах прокуратури. Структура органів прокуратури характеризується:
- •5. Компетенція посадових осіб органів прокуратури зі здійснення організації та управління конкретними органами (підрозділами) прокуратури.
- •6. Організаційно-управлінські акти органів прокуратури та їх класифікація.
- •7. Міжнародна та Українська асоціація прокурорів.
- •18. Правовий статус працівників прокуратури.
- •20. Організаційно-управлінські повноваження Генеральної прокуратури України та їх зміст.
- •Наказ від 19 вересня 2005 року n 1 «Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України»
- •24. Організаційно-управлінські повноваження прокуратур арк та обласного рівня, їх зміст.
- •25. Організаційно-управлінські повноваження міських, районних і прирівняних до них прокуратур, їх зміст.
- •10. Характер участі органів прокуратури у розробці та виконанні загальнодержавних і регіональних програм протидії злочинності.
- •27. Координація дій правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю.
- •28. Суб’єкти координаційної діяльності. Повноваження прокурора як спеціального суб’єкта координації.
- •20. Порядок підготовки, скликання та проведення координаційних (міжвідомчих) нарад.
- •21. Порядок напрацювання й оформлення рішень координаційних (міжвідомчих) нарад, організація контролю за їх виконанням.
- •21. Документальне оформлення координаційних і міжвідомчих нарад, контроль за виконанням їх рішень.
- •22. Поняття та правове регулювання діяльності органів прокуратьури у сфері міжнародного співробітництвам та правової допомоги.
- •23. Зміст прокурорської діяльності по виконанню міжнародних доручень з правової допомоги.
- •8. Координаційна рада генеральних прокурорів країн снд:завдання та напрями діяльності.
- •26. Нормативно-правовий акт: поняття та якісна характеристика.
- •29. Поняття і характеристика управлінського акта прокуратури
- •29. Типологія і класифікація управлінських актів прокуратури
- •29. Види основних управлінських актів органів прокуратури їх характеристика
- •30. Умови й фактори забезпечення якості управлінських рішень
- •31. Процес напрацювання управлінських актів, його етапи
- •32. Порядок і форми реалізації управлінських актів. Відповідальність за прийняття незаконних і необґрунтованих управлінських актів.
- •33. Процедурні питання планування роботи в органах прокуратури.
- •33. Процес підготовки плану, його стадії. Вимоги щодо змісту і структури плану.
- •34. Підстави та терміни складання та направлення планів прокуратур нижчого рівня до прокуратур вищого рівня.
- •35. Види планів та їх характеристика:
- •36. Контроль за додержанням планової дисципліни: поняття та сутність
- •37. Порядок, принципи, форма та зміст управлінського акта прокуратури щодо розподілу обов’язків
- •37. Що має враховуватись при розподілі обов’язків?
- •52. Основні організаційно-управлінські обов’язки керівника органу прокуратури
- •38. Загальна характеристика та сутність інформаційно-аналітичної діяльності органів прокуратури.
- •39. Значення аналітчних досліджень для прокурорської діяльності. За якими напрямами мають проводитись комплексні аналітичні дослідження
- •40. Методологія збирання та опрацьювання необхідної інформаціїю
- •41. Стадії і методи (способи) аналітичних досліджень
- •42. Вимоги щодо форми, структури, якості аналітичних розробок
- •43.Реалізація аналізів, узагальнень: порядок, терміни, форми.
- •44.Оперативна нарада: поняття, значення, сутність.
- •45.Якою є процедура підготовки та проведення оперативних нарад?
- •46.Рішення оперативних нарад: порядок їх оформлення, реалізації, зняття з контролю.
- •47. Позитивний досвід:понятійне визначення, порядок вивчення, розповсюдження і впровадження у практику.
- •48. Особливості організації роботи прокуратур районів у містах з районним поділом, правова регламентація щодо цього.
- •49. Принципи та правові підстави контрольної діяльності в органах прокуратури.
- •50. Охарактеризувати систему контролю в органах прокуратури, форми та засоби забезпечення контрольної діяльності.
- •51. Дайте правове визначення поняття «керівник» у системі прокуратури та охарактеризувати основний зміст діяльності «керівника».
- •51. Окреслити основні обов’язки керівника в системі прокуратури з посиланням на відповідні нпа.
- •52. Окреслити компетенцію керівника структурного підрозділу прокуратури з посиланням на відповідні нпа.
- •53. Окреслити компетенцію керівника міської прокуратури з посиланням на відповідні нпа.
- •54. Назвати напрями та засоби оптимізації праці керівника міської(районної) прокуратури.
- •55. Дати правове визначення поняттю «прокурор галузевого підрозділу» та охарактеризувати основний зміст діяльності цього прокурора.
- •55. Окреслити компетенцію та основні обов’язки прокурора галузевого підрозділу з посиланням на відповідні н.П.А.
- •61. Окреслити межі компетенції прокурорів міст і районів із забезпечення принципу гласності.
- •62. Висвітлити правові підстави й основні вимоги щодо організації роботи з правової інформації та систематизації законодавства в органах прокуратури.
- •Наказ № 7 гн від 22 квітня 2004 року «Про організацію роботи з питань правового забезпечення в органах прокуратури».
- •63. Вимоги, що перед'являються до організації робот з питань ведення обліку і звітності в органах прокуратури. Назвати нормативно-правові документи.
- •64. Назвати основні форми статистичної звітності органів прокуратури, терміни подачі її за належністю.
- •65. Якими є періодичність та правові підстави проведення прокуратурою перевірок щодо достовірності обліку злочинів?
- •66. Назвати критерії оцінки ефективності роботи органів прокуратури в цілому та за окремими напрямами (наприклад, за профілем основної роботи) та нормативно-правові акти. Де визначено ці критерії?
- •67. Якими є основні вимоги та правові підстави щодо організації діловодства в органах прокуратури? Хто несе відповідальність за стан і організацію діловодства в прокуратурах районів (міст)?
27. Координація дій правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю.
Поняття. Сутність.
В юридичній літературі термін "координація" вживається тоді, коли мова йде про взаємоузгоджену спільну діяльність різних органів та організацій, які беруть участь у боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями.
Координація діяльності правоохоронних органів визначається у п. 1 Положення про координацію діяльності пра-ч воохоронних органів по боротьбі зі злочинністю, схваленого координаційним комітетом по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України 17 липня 2000 р. — як спрямована на зміцнення законності та правопорядку спільна розробка та практична реалізація узгоджених заходів по своєчасному виявленню, розкриттю, припиненню та попередженню злочинів і корупційних діянь, усуненню причин та умов, які сприяють їх вчиненню.
Метою координації є підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів на основі об'єднання зусиль, спря мованих на реалізацію повноважень, властивих кожному з цих органів, усунення дублювання і паралелізму в роботі.
загальне завдання — забезпечити найбільш ефективну боротьбу зі злочинністю.
Принципи.
Основними засадами координації дій правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю і координацією є: законність дій і рішень, рівність усіх суб'єктів координаційної діяльності в прийнятті спільних рішень, постановці питань, внесенні пропозицій, розробці рекомендацій і законів; самостійність кожного правоохоронного органу в межах його компетенції, визначеної законодавством; недопущення підміни одного органу іншим при виконанні узгоджених рішень, рекомендацій та проведенні спільних заходів; відповідальність керівника правоохоронного органу за своєчасне виконання узгоджених заходів; гласність у висвітленні результатів роботи у тій мірі, в якій вона не суперечить вимогам законодавства про захист прав, свобод людини і громадянина, державної та іншої таємниці, що охороняються законом.
Принцип законності означає, що кожен учасник координаційної діяльності, кожен правоохоронний орган, кожен його співробітник у процесі координації дій по боротьбі зі злочинністю, здійснює цю діяльність у суворій відповідності до закону і на його засадах.
Принцип рівності усіх правоохоронних органів у протидії злочинності базується на тому, що всі учасники координаційної діяльності рівні у своїх повноваженнях, як при постановці питань на розгляд координаційних нарад, так і при внесенні пропозицій, розробці рекомендацій, проведенні спільних узагальнень та перевірок.
Принцип самостійності означає, що кожен правоохоронний орган, який бере участь у координації, повністю са мостійний при виконанні узгоджених та прийнятих спільно рішень та заходів. Кожен учасник координаційної діяльності здійснює при цьому свої повноваження відповідно до наданих йому законом повноважень, правового статусу, виходячи з інших законодавчих та нормативних актів, які регламентують його діяльність. При цьому залишається персональна відповідальність кожного за виконання узгоджених рішень координаційної наради.
Слід також відзначити, що принцип гласності припустимий та діє лише у тій мірі, в якій він не суперечить вимогам законодавства України про захист прав та свобод громадян, про державну та іншу таємницю, яка охороняється законом.
Координаційна діяльність планується, при цьому визначається єдиний підхід до вирішення найбільш складних правових проблем, усунення дублювання, паралелізму в роботі, виключення вузьковідомчого підходу до вирішення питань, що виникають.
12. 2. Основні напрямки та форми координаційної діяльності
Положенням про координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю визначені основні напрямки координаційної діяльності. Кожен з цих напрямків є, з одного боку, самостійним видом діяльності правоохоронних органів, а з іншого — всі разом вони становлять саму суть координаційної діяльності і на практиці сприяють посиленню боротьби зі злочинністю.
Здійснюючи координаційну діяльність, правоохоронні органи: 1) організують та проводять спільний аналіз стану злочинності та корупції, прогнозування тенденцій їх динаміки, розробку відповідних заходів, спрямованих на запобігання та боротьбу з ними, визначення шляхів їх реалізації; 2) приймають узгоджені рішення щодо забезпечення реалізації державних і регіональних програм боротьби зі злочинністю та корупцією; 3) розробляють та подають узгоджені пропозиції до проектів державних і регіональних про грам боротьби зі злочинністю; 4) розробляють спільно з іншими державними органами, а також науковими установами пропозиції щодо попередження злочинності; 5) спільно розробляють та подають компетентним органам пропозиції щодо удосконалення правового регулювання діяльності по боротьбі зі злочинністю та корупцією; 6) розробляють та здійснюють спільні цільові заходи з метою виявлення, припинення і профілактики злочинів, а також усунення причин і умов, що сприяли їх вчиненню; 7) вивчають позитивний досвід по боротьбі зі злочинністю та корупцією, впроваджують його у практику діяльності правоохоронних органів; 8) взаємно використовують можливості правоохоронних органів для підготовки та навчання кадрів, підвищення їхньої кваліфікації; 9) створюють спільні слідчо-оперативні групи для розкриття та розслідування конкретних злочинів; 10) спільно виїжджають до регіонів для проведення узгоджених дій, перевірок і надання допомоги місцевим правоохоронним органам.
Вироблені практикою та закріплені в Положенні про координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю такі основні форми здійснення координації правоохоронних органів, як:
- координаційні наради перших керівників правоохоронних органів або виконуючих їх обов'язки;
- спільні засідання колегій усіх органів;
- міжвідомчі наради;
- видання спільних наказів, вказівок, інформаційних листів, методичних рекомендацій та інших документів.
На практиці в координаційній діяльності використовуються всі ці форми, проте вибір конкретних форм взаємодії визначається її учасниками, виходячи з обставин та поставлених завдань.
Проведення координаційних нарад є вищою формою координації, оскільки саме на них розглядаються та обговорюються питання боротьби зі злочинністю, розробляються та приймаються рішення, здійснення яких покладається на всіх учасників координаційної діяльності.