8. Сутнісно-видова характеристика організаційних структур управління підприємств.

Залежно від конкретного змісту чинників формування організаційної структури (ринкової позиції, продукції, технології, розміру підприємства, персоналу) підприємство обирає найзручнішу структуру управління.

Сучасні структури управління багатьох підприємств сформувалися на основі концепції раціональної бюрократії М. Вебера, розробленої ще на початку ХХ ст. Вона довела свою життєздатність і реалізувалася в класичних структурах управління, яким притаманна: жорстка ієрархія управління; формалізація функцій; централізація прийняття рішень; чітка закріпленість повноважень і відповідальності.

Нині існують такі структури управління (класичні):

Лінійна структура управління визначається чітким розподілом влади на вищі та нижчі рівні, при цьому керівник вищого рівня виконує весь комплекс управлінських функцій за всіма операціями підприємства. Перевага ми такої структури є: простота, чіткість взаємовідносин, надійний контроль, явно виражена відповідальність, швидка реакція виконавців на реалізацію управлінських рішень. Лінійна модель застосовується малими підприємствами, кількість і складність операцій яких незначні.

Функціональна структура управління формується за операціями підприємства. Ця структура забезпечує компетентне керівництво кожною операцією, проте має певні недоліки, які полягають у суперечності розпоряджень, підході до кожного менеджера до проблем підприємства з позицій керованої операції. Функціональну структуру використовують середні підприємства, керівники яких здатні координувати діяльність підрозділів і самостійно розробляти стратегію підприємства.

Лінійно-штабна структура управління дає змогу організувати управління за вертикаллю, а управлінські ланки допомагають через штаби при керівниках виконувати свої функції. Таку структуру використовують середні та великі підприємства, які випускають обмежену номенклатуру продукції та вирішують стандартні управлінські завдання.

Дивізіонна структура управління базується на виокремленні товарів, груп споживачів або географічних районів продажу, для яких формуються управлінські ланки, що обслуговують всі необхідні операції. Використовується великими диверсифікованими підприємствами та міжнародними корпораціями.

(органічні):

Проектна структура – діяльність підприємства розглядається як сукупність виконуваних проектів, що мають свій початок і кінець. Для кожного проекту формуються управлінські ланки, які ліквідуються після його виконання. Переваги – висока гнучкість.

Венчурна структура подібна до проектної, а відмінність полягає у наділенні кожного проекту рисами підприємницької фірми, де керівник несе всі ризики і відповідальність перед керівництвом підприємства.

Матрична структура – поєднує в собі риси проектної та лінійно-штабної структур: для діяльності, що має явно виражений початок і кінець, формуються проекти, а для постійної діяльності – цільові програми (централізовані штаби). Головна особливість матричної структури – це винятково висока гнучкість та орієнтація на нововведення.

Конгломератна структура – включає в себе використання кількох різних типів для кожного проекту.